Глава 2

До оспорюваних (відносно недійсних шлюбів) належать випадки, перелічені у статтях 40, 41 СК, недійсність яких встановлюється рішенням суду.

Оспорювані шлюби законодавець поділив на дві категорії:

1. шлюби, що визначаються недійсними;

2. шлюби, які можуть бути визнані недійсними.

Згідно зі ст. 40 СК для визнання шлюбу недійсним позивачу необхідно доказати порушення умов укладання шлюбу одним із подружжя, що стали підставою для виникнення спору.

До підстав, які є імперативом для судового рішення, належать:

1. реєстрація шлюбу без вільної згоди жінки або чоловіка;

2. реєстрація шлюбу без наміру створення сім'ї (фіктивного шлюбу).

На відміну від підстав для визнання спору про «визнання шлюбу недійсним», передбачених ст. 40 СК, суд «може визнати» шлюб недійсним, якщо при розгляді справи будуть встановлені такі порушення:

1. шлюб зареєстровано між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною, якщо судом не було надане право на шлюб;

2. шлюб зареєстрований між двоюрідним братом та сестрою, між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;

3. шлюб зареєстровано з особою, яка приховала свою тяжку хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніхнащадків;

4. шлюб зареєстрований з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано право на шлюб.

Зазначені правові підстави, встановлені ст. 41 СК України, суд може взяти, а може, за певних умов, і не взяти до уваги.

Поняття суд «може визнати» шлюб недійсним означає, що суд може відмовити в задоволенні такого позову, якщо дійде висновку, що ці порушення істотно не погіршили права та інтереси особи, а характер взаємовідносин, тривалість спільного проживання та інші обставини свідчать про недоцільність визнання шлюбу недійсним.

Поряд із цим суд не може визнати шлюб недійсним на підставі ст. 41 СК, якщо буде встановлено, що дружина вагітна або народила дитину, а також у разі, коли особі, яка не досягла шлюбного віку, було надано судом право на шлюб або вона досягла шлюбного віку (ч. З ст. 41 СК).

Застосування окремих положень Сімейного кодексу 45

Слід зауважити, що позов про визнання шлюбу недійсним не може бути пред'явлений, якщо шлюб розірвано за судовим рішенням, яке не скасовано в установленому законом порядку. Розірвання шлюбу в органах актів цивільного стану, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним (ст. 43 СК).

У разі встановлення недійсності шлюбу за судовим рішенням так і внаслідок його анулювання органом РАЦС (нікчемних шлюбів) шлюб юридично вважається недійсним із моменту його державної реєстрації в органах РАЦС.

Недійсність шлюбу за будь-яких підстав не тягне за собою обмеження обсягу прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася в такому шлюбі (ст. 47 СК).

Відповідно до вимог ст. 34 СК України реєстрація шлюбу здійснюється за обов'язкової участі нареченої та нареченого. Відсутність одного з них у момент реєстрації ставить під сумнів вільне волевиявлення особи, яка не з'явилась.

На практиці мають місце випадки, коли з різних причин за наполягання особи і зловживання працівників органів РАЦС шлюб реєструється без присутності нареченого, рідше нареченої. За таких обставин шлюб визнається неукладеним за позовом заінтересованої особи або за заявою прокурора (ст. 48 СК).