Глава 18

Особливості справ окремого провадження

323

ня залучається до участі у справі для надання висновку в інтересах фізичної особи тощо.

У разі якщо під час розгляду справи виникне спір про право цивільне, суд зобов'язаний залишити заяву без розгляду (ч. В ст. 235 ЦПК), з наслідками, передбаченими ст. 207 ЦПК. Заявник за цих обставин вправі поставити свої вимоги, включивши їх до позову на загальних засадах позовного провадження.

Заява окремого провадження повинна відповідати як загальним вимогам щодо форми і змісту (ст. 119 ЦПК), так і особливостям, встановленим розділом IV ЩІК України.

Судовий збір сплачується на загальних підставах, за винятком тих справ, коли заявник звільняється від збору відповідно до закону.

Підсудність таких справ визначається з врахуванням вимог розділу IV ЦПК для кожної категорії справи предметно.

§ 2. Обмеження цивільної дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною

Правовий статус громадянина характеризується його дієздатністю — діями, здатністю набувати цивільні права та обов'язки. На відміну від дієздатності правоздатність фізичної особи виникає в момент народження і супроводжує її незалежно від віку і стану здоров'я до кінця її життя.

Згідно зі ст. ЗО ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Фізична особа може бути обмежена у дієздатності лише в судовому порядку. Підставами обмеження цивільної дієздатності можуть бути: психічний розлад, що істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, внаслідок чого фізична особа ставить себе і свою сім'ю чи інших осіб (утриманців) у скрутне матеріальне становище (ст. 36 ЦК).

Визнання фізичної особи недієздатною може бути обґрунтованим лише за умови, якщо судом буде встановлено стійкий, хронічний психічний розлад, внаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦК).

Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка обмежена чи яка була визнана недієздатною, здійснюється лише в судовому порядку (статті 38, 42 ЦК).

Право на подання заяви до суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи мають: члени її сім'ї, орган опіки та піклування, наркологічні чи психіатричні заклади, а щодо обмеження чи позбавлення права неповнолітньої особи розпоряджатися своїм заробітком чи іншими доходами, — батьки (усиновлювачі), піклувальники, орган опіки та піклування (ст. 237 ЦПК).

Форма і зміст заяви мають відповідати загальним вимогам та обставинам, передбаченим ст. 238 ЦПК. У заяві про визнання фізичної особи недієздатною, крім обставин, що свідчать про психічний розлад здоров'я, слід додати: довідки, виписки з історії хвороби, копії амбулаторних карток та інші документи.

Питання про призначення судово-психіатричної експертизи є обов'язковим для визначення стану недієздатності, незалежно від попередніх висновків спеціалістів, наявності інших документів про стійкий розлад психіки фізичної особи.

До заяви про обмеження цивільної дієздатності додаються акти, протоколи, постанови, довідки органів мілщії, інших організацій тощо, а також список свідків з їх адресами та іттттгі докази.

Справи про обмеження цивільної дієздатності чи визнання фізичної особи недієздатною розглядаються за участю заявника та представника органу опіки та піклування.

Судові витрати, пов'язані з провадження справи, відносяться на рахунок держави (ст. 240 ЦПК).

Вимоги заявників зазначеної категорїї справ не можуть розглядатися (об'єднуватися) з вимогами майнового характеру чи інших справ (ст. 16 ЦПК), якщо інше не встановлено законом. Зокрема, винятки з цього правила можуть бути пов'язані зі спорами про право, що виникають після смерті особи, якщо одна зі сторін заявляє вимоги про визнання померлої особи недієздатною.