Тема 9. Основні етапи розвитку вчень про державу і право в Росії

Самостійна робота

Держава і право у проектах М. Сперанського (1772-1839).

Індивідуальна робота

Визначте основні напрями політичних і правових вчень в Росії ХІХ-ХХ ст.ст.

Семінар

1.Державно-правові вчення періоду утворення феодальної централізованої держави.

2. Політико-правова ідеологія в Росії у ХVШ – першій половині ХІХ ст.:

а) Захисники абсолютизму, теорія освіченої монархії : державно-правові теорії абсолютизму Феофана Прокоповича (1681-1736) та Василя Татіщева (1686-1750); державно-правова концепція Михайла Щербатова (1733-1790) та політичні і правові погляди Івана Посошкова (1652-1726);

б) демократичний ідеал Я. Козельського (1729-1795), О. Радіщева(1749-1802);

в) проект реформ державних і правових установ С. Десницького (1740-1789 );

г) держава і право у проектах М. Сперанського (1772-1839);

д) державно-правові концепції декабристів П. Пестеля (1793-1826) та М. Муравйова (1796-1843).

3. Основні напрями політико-правових вчень в Росії у другій пол. ХІХ ст.:

а) консерватизм (К. Побєдоносцев, К. Леонтьєв, М. Катков); б) „охоронний лібералізм” (А. Градовський, Б. Чичерін (1828-1904) ); в) правова концепція В. Соловйова (1853-1900); г) „російський соціалізм” (О. Герцен, М.Чернишевський); д) концепція анархізму М. Бакуніна.

4. Концепції держави і права в Росії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.:

а) розробка теорії правової держави (М. Ковалевський, П. Новгородцев (1866-1924), С. Котляревський, Б. Кістяківський); б) соціологічна концепція права С. Муромцева, М. Ковалевського; в) нормативно-етична концепція права П. Новгородцева і Б .Кістяківського.

Література:

Основна: 38, 51, 52, 57, 64, 85, 133, 134.

Додаткова: 1,13,14, 21, 34,39, 45, 46,48 ,47, 49, 50, 54, 63, 66,67, 91,95,96,97, 108,111, 119,121,131, 140.

У процесі опрацювання даної теми потрібно звернути увагу на те, що аж до початку ХVIII ст. У російській політико-правовій думці панував релігійний світогляд, а перелом наступив в епоху Петра І , коли його перетворення поклали початок світській науці і освіті, що підірвало ідеологічний вплив церкви на юридичну думку (біля джерел політико-правової думки стояв сам Петро і його найближчий сподвижник Ф. Прокопович).

Звернути увагу на те, що у другій пол. ХVIII ст. Відбувалися подальші зміни у політико-правовій думці, Росія спробувала стати країною освіченого абсолютизму, де самодержавство, залишаючись дворянським урядом, захисником і виразником інтересів панівного класу, хотіло виробити таку систему влади, яка б відповідала назрілим потребам часу і дозволила б зберегти та посилити керівну роль держави в політичних і юридичних процесах.

Слід запам’ятати, що при царюванні Олександра І склалася ситуація, яка сприяла появі реформістських проектів і конституційних настроїв у передової і освіченої частини російського суспільства, спонукаючи її до сприяння радикальним планам державних перетворень. А при царюванні Миколи І на перший план виходить теоретична робота щодо місця Росії у світовому співтоваристві, пошук типу розвитку (поляризація поглядів на ці проблеми привели російську інтелігенцію до ідейного розмежування на слов’янофілів і західників).

Різнобарв’я політико-правових вчень у Росії характерним було у період становлення і розвитку капіталізму (друга пол. ХІХ – на початку ХХ ст.), проте слід пам’ятати, що вони мали специфічний характер притаманний лише Росії, як селянській державі, де швидкими темпами розвивався капіталізм у промисловості і на політичну арену виходив робітничий клас. Все це вносило корективи в політичні вчення.