Відхилення від закономірності занепаду ъ, ь

лъ́бъ > лоб

+

лъба́ > лъ́ба > лоба

лъби́ > лоби́

фонетично закономірно

фонетично незакономірно, за аналогією до Н. відм. одн.

фонетично незакономірно, за аналогією до форм однини

ль́въ > лев

+

льва́ > ль́ва > лева

льви́ > ль́ви > леви

фонетично закономірно

фонетично незакономірно, за аналогією до Н. відм. одн.

Ку́рьска > Ку́рска

Ку́рьскъ > Куреск >

+

Курск

фонетично закономірно

фонетично незакономірно,

за аналогією до форм непрямих відмінків для збереження звукової спільності основи

Сполучення

Позиція

редукованих

Приклади

д.-р.укр. форми

укр. форми

рос. форми

tър°t

tъл°t

tьр°t

tьл°t

завжди сильна

гър°бъ > горб

+

въл°къ > волк

+

вьр°хъ > верх

+

жьл°тhти > желтhти

+

горб

вовк

верх

жовтіти

горб

волк

верх

желтеть

друге повноголосся (якщо після приголосного йшов слабкий редукований)

мъл°ни" > молонь"

+

умьр°лъ > умерелъ

+

терен, то́лок

’знаряддя для трамбування’

золовка, верёвка, умереть, тереть, долог, сумеречный

tръt

tлъt

tрьt

tльt

сильна

кръ́вь > кров’

+

глъ́тъка > глотка

+

крь́стъ > крест

+

сль́зы > слезы

+

кров

глотка

хрест

сльози

кровь

глотка

крест

слезы

tръt

tлъt

tрьt

tльt

слабка

кръвавыи > кр°вавыи

глътати > гл°тати

трьвога > тр°вога

сльза > сл°за

кривавий

глитати

тривога

сльоза (за анал. до сльо́зи), діал. слиза

кровавый

глотать

тревога

слеза

Д.-р.-укр. форми

Укр. форми

Рос. форми

[ǐ] > [i]

+

[ǔ] > [u]

+

ши́" > ши"

+

мы́и > мыи

+

шия

мий

шея

мой

[ǐ] > Ø

пию > [п’jу]

п’ю

пью

1.

Перебудова структури складу і слова: утворення нових закритих складів, припинення дії закону відкритого складу; зменшення кількості складів у слові

са-дъ > сад

къ-ни-жь-ка > книж-ка

пра-вь-да > прав-да

2.

Чергування нових о, е з нульовою фонемою:

а) випадні голосні;

б) вставні голосні (на кінці слова перед сонорними [р], [л]. [м], [н]):

о – переважно після г, к, х,

е – після інших приголосних

съ́нъ съна́ > сон - сна

+

орь́лъ – орьла́ > орел – орла

+

све-кръ > све-кр° > све-кор (але: свекра)

се-стръ > се-стр° > се-стер (але: сестра)

У книжних і запозичених словах вставні голосні відсутні: мисль, поросль, театр, метр, Олександр.

3.

Подовження етимологічних голосних [о], [е] у новозакритих складах

во-лъ > вōл

пе-чь > пēч'

4.

Розвиток приставного [і]:

- перед сонорним [р], [м], [л], за яким був слабкий редукований;

- зрідка перед [к];

- за аналогією перед [с] у прийменнику-префіксі;

- перед [ш]

ръжа > іржа

мьгла > імла

у літературній мові: імла, імлистий, іржа, іржавий, іржати;

у під.-зах. говорах: Ільвів, ірвати, імстити, імчати, ільняний;

къ > ік; ікло (пор. рос. клык);

съ, изъ > укр. із

шьдлъ > ишолъ > ішов

5.

Поява нових груп приголосних:

- з двох вибухових;

- двох сонорних;

- із початковим сонорним;

- із початковим шиплячим;

- нові сполучення [дл], [тл];

- з трьох приголосних

пътица > птица

мънh > мнh

вьсе > все

жьму – жму

седьло > седло, метьла > метла

пьхнути > пхнути, чьхнути > чхнути

6.

Спрощення у нових групах приголосних:

[здн] > [зн]

[ждн] > [жн]

[стн] > [сн]

[слн] > [сн]

[стл] > [сл]

[рдц] > [рц]

[стц] > [сц]

[лнц] > [нц]

[рнч] > [нч]

[сткл] > [скл]

[мгл] > [мл]

[скн] > [сн]

[зкн] > [зн]

позьдно > поздно > позно

тыжь + дьн" > тыждн" > тыжн"

радостьно > радостно > радосно

масльныи > маслныи > масний

стьлати > стлати > слати

сьрдьце > сердце > серце

мhстьце > мhстце > мhсце

сълньце > солнце > сонце

гърньчарь > горнчар > гончар

стькло > сткло > скло

мьгла > мгла > мла

пискънути > пискнути > писнути

брязкънути > брязкнути > брязнути

У словах: а) кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, зап’ястний – немає спрощення у вимові й на письмі); б) шістнадцять, шістдесят, шістсот, а також баластний, студентський, агентство (прикм. Та іменники від іншом. слів на -ст, -нт) – спрощення у вимові й відсутність його на письмі.

7.

Поява нових приголосних [д], [т] у середині слів:

[ср] > [стр]

[зр] > [здр]

устрhтоша, пострами, стрhтєнь~ (у пам’ятках ХІІІ – ХVІІ ст.);

раздрhшити, уздраду~мс#, заздрость (у пам’ятках ХІV – ХVІІ ст. півд.-зах. походження);

укр. зустріти, зустріч, строк, заздрість, уздріти, діал. страм, страмитися, страмний, здрячий, розм. здря.

8.

Втрата суфіксального [л] після приголосного в кінці слова

моглъ > мог (але: могла)

везлъ > вез (але: везли)

9.

Асиміляція у нових групах приголосних:

- гл. + дзв. > дзв. + дзв.;

- дзв. + гл. > гл. + гл.;

- свист. + шипл. > шипл. + шипл.;

- шипл. + свист. > свист. + свист.;

- м’як. + j > м’як. + м’як.;

съдоровь~ > сдоровь~ > здоровь~

близъко > близко > блиско

съшити > сшити > шшити

рhчьцh > рhчцh > рhццh

суди»»»»»»»»»»»»»»»" > суддя [суд’ĭjа] > [суд’jа] > [суд'д'а] > [суд':а]

вhстию > вhсттю > вістю. Але: кровию > кров’ю

Приголосні д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш подовжуються між голосними: а) у деяких іменниках жін. і чол. роду І відм.: Ілля, рілля; б) в іменниках серед. роду на -я ІІ відм.: життя, коріння, почуттів; в) в О. відм. одн. іменників ІІІ відм.: сіллю, ніччю;

г) у формах теперішнього часу дієслова лити і похідних: ллю, наллєш, виллєте;

ґ) у прислівниках зрання, навмання, спросоння, попідтинню, попідвіконню.

- за способом творення

галицьскыи > галиц'скыи > галиц'ц'кыи > галиц'кыи

дhдичьство > дhдич'ство > дhдиц'ство > дhдиццство > дhдицтво

10.

Дисиміляція у нових групах приголосних

къто > кто > хто

чьто > что > што > що [шчо], діал.[шшо]>шо

кърестъ > крест > хрест

ручьникъ > ручник > рушник

Наслідки дисиміляції у групі [чн] закріплені орфографічно у словах: рушник, рушниця, дворушник, мірошник, сердешний ’бідолашний’, соняшник, торішній. У деяких словах дисиміляція властива не всім діалектам, тому сучасна орфографія її не передає: сонячний, смачний, молочний, пшеничний, яєчний, ячний, помічник.

11.

Ствердіння приголосних:

- губних:

- передньоязикових (крім [л]) у середині слова;

любовь > любов, селъмь > селом, сыпь > сып, вьсе > все

дьрати > драти, полотьно > полотно, козьла > козла, осьла > осла, въньзати > вонзати, орьла > орла

12.

Палаталізація приголосних:

- передньоязикових у кінці слова, а також перед губними, задньоязиковими, пом’якшеними передньоязиковими;

- [с] у суфіксі [-ск-] < [-ьск-];

- [з] у суфіксі [-зк-] < [-ьск-];

- [ц] у суфіксі [-цк-] < [-ьск-];

[сhт’ь] > [сhт'], [маз’ь] > [маз'], [сол’ь] > [сōл'], [суд’ьба] > [суд'ба], [т’ьма] > [т'ма], [ред’ька] > [ред'ка], [кон’ц"] > [кон'ц"]

печерьскыи > печер’скыи > печер'с'кыи > печерс'кий

сельскыи > сēл'скыи > сēл'с'кыи

[г], [ж], [з] + [-ск-] > [-зк-] > [-з'к-]

чорторизькии, надбузький

[к], [ч], [ц] + [-ск-] > [-цк-] > [ц'к]

городецький, галицький, драгомирецький

13.

Зміна [л] > [у], граф. в:

- у сполученні tъл°t;

+

- у кінці слова перед [ъ]

вълкъ > [воук] граф. вовк, мълчати >

+ +

[моучати] граф. мовчати

далъ > [дау] граф. дав, ходилъ > [ходиу] граф. ходив

Але: віл, стіл, орел, сіл – за аналогією до форм, у яких після [л] ішли голосні повного творення (воли, столи, села, крила).

14.

Зміна [в] > [у], [у] перед приголосним і в кінці слова

вьсhхъ > всhх > [усhх] > усhх, правьда > правда > [прауда], столовъ > столов > [столоу] – укр. усі, узяти, умерти, ударити, упасти, удова

15.

Зміна [у] > [у] граф. в на початку слова перед приголосним

учити > [учити] граф. вчити, у мене > [у мене] граф. в мене

укр. [у] // [у] граф. в: будеш уміти – буду вміти, жив у селі – жила в селі (з ХІІІ – першої половини ХІV ст.)

16.

Зміна ненаголошеного [і] > [і] граф. й перед приголосним

іду – [іду] граф. йду

укр. [і] // [і] граф. й: імення – ймення, ліс і поле – ріки й озера (з кінця ХІV ст.)

17.

Втрата дзвінкості кінцевим приголосним

рос. [хл'еп], [сн'ек], [дуп], укр. діал.[зуп], [морос], [сторош]

1.

Перехід [е] в [о] після шиплячих і [j] перед твердими приголосними внаслідок їхнього асимілятивного впливу;

е // о

[е] > [о] після [л] в окремих словах

чего > [ч'öго] > чого

пьшено > [пш'öно] > пшоно

[jего] > [jого]

шестеро – шостий (< шестыи)

четверо – чотири (< четыре)

Порушення внаслідок аналогії:

шептати, чесати (бо шепчеш, чешеш), щоці, пшоні, чолі (бо щока, пшоно, чоло)

[льнъ] > [лен] > льон, [сльзы] > [слезы] >сльози

2.

[h] > [і]

сhно > сіно, лhто > літо, діал. діе́д, дие́д > деди́

3.

давні [ы], [и] > укр. [и]

сынъ > укр. син, тихо > укр. тихо

4.

Ствердіння приголосних перед [и]

сила > укр. сила, писати – укр. писати

5.

Ствердіння приголосних перед [е] внаслідок близькості артикуляції [и] та [е]

сестра > укр. сестра, несу > укр. несу, поле > укр. поле, море > укр. море

Але: у прикметниках м’якої групи серед. р. Н.в. одн. літнє, синє за аналогією до непр. відмінків (літнього, синього).

6.

Перехід етимологічних [о], [е] в [і] у новозакритих складах, [о] , [е] // [і]

волъ > вōл > вуил > вуіл > віл

печь > пēч'> піеч > піч

во-ла – віл, пе-чі – піч

ко-нь-ця > кон- ця > кін-ця (фон. зак.)

ко-нь-ць > ко-нец' > кі-нець (фон. незак., за аналогією)

не-бе-са (фон. зак.)

не-бе-съ> не-бес (фон. незак., за аналогією)

7.

Пом’якшення приголосних перед вторинним [і]

він, гірко, більше, кінь

8.

Етимологічний [о] > [а] перед складом з наголошеним [а]

бага́то, гара́зд, гарячий, хазя́їн, халява

9.

Наближення ненаголошеного [о] до [у] в результаті посилення лабіалізації [о]

оучистивъшєс# (Ізб. 1073), свуєму (ХІV), дупущали (1560);

у літ. мові – [зо^узу́л'а], [ко^ужу́х], [то^уб’і́];

будяк, ворушити, журавель, парубок, ступати, яблуня; хитруватий, винуватий, будувати, зимувати

10.

Втрата початкового ненаголошеного голосного [і],[о], [а], сполучення [jе]

имати > укр. мати, грати, сповідь, Гнат, Сидір, Панас, Ларіон, Настя, Гапка, Катерина

11.

Зміна [е] в [а]

барліг, залізо, залоза, часник (під впливом плавних [р], [л]); Явдоха, Явтух, Ярема (після початкового [j]).

12.

Розвиток нових протетичних приголосних для уникнення міжслівного збігу голосних і голосних у середині слова, стягнення голосних:

- [в] – перед кореневим [у], а також перед [о] та [і] < [ō] ;

- [г] – перед [а], зрідка перед [о];

- [j] - в окремих словах;

- [в], [j] – у середині слова

вус, вухо, вулиця, вуж, вулик, вузол, вугіль, вузько (але: уклад, уряд, успіх, увага, удав, уклін – [у] кореневий);

вогонь, він, вікно, вільха, вівця, вісь;

гармата, гарба, Ганна, гарбуз, гострий, горіх

юшка, діал. jулиця, jасокор, jіволга, jіскра;

павук, диявол;

Аврам, Гаврило, Данило

13.

Ствердіння губних перед [а] < [ä] внаслідок розщеплення артикуляції пом’якшених губних на тверді губні + [j]

[д’ев’äт’] > [девjат'] граф. дев’ять

[м’äсо] > [мjасо] граф. м’ясо;

діал. [мj] > [мн']: мнясо, памнять, мнята, мняч;

але: свято [с'в’ато], цвях [ц'в’ах] (перед губним м’який кореневий приголосний)

14.

Ствердіння шиплячих:

- після занепаду [ь];

- внаслідок зміни [е] > [о];

- внаслідок ствердіння перед [е];

- перед новим [и]

наш, ніж, ніч;

чого, жолудь, жонатий;

пшениця, щеміти;

чисто, шити

Перед вторинним [і] та подовжені шиплячі напівпом’якшені: жінка, чітко, груші, збіжжя, ніччю, розкішшю.

15.

Збереження [ц']

кінець, криниця, цікавий;

[ц] – перед [е], у словах іншомовного походження, у вигуках і звуконаслідувальних словах: яйце, сонце, криницею; цинк, цукор, палац, цокати, цабе.

16.

Ствердіння [р'] у кінці слова і складу

тепер, косар, гіркий; діал. звір', писар', сахар'

17.

Виник новий звук [дз']

з звоном > з дзвоном, з дзеркалом > з дзеркалом; дзижчати, дзюрчати, дзеленькати (звуконаслідувальні слова); дзиґа, ґудзик, дзбан (запозичені слова).