- •Передмова
- •1. Предмет органічної хімії
- •2. Електронна будова атому Карбону
- •2.1. Поняття про гібридизацію атомів Карбону.
- •3. Типи хімічних зв’язків в органічних сполуках
- •3.1. Характеристики ковалентного зв’язку
- •3.2. Електронні впливи (електронні ефекти в молекулах)
- •3.4. Типи утворення і види ковалентних зв’язків
- •4. Класифікація органічних сполук
- •5.1. Номенклатура і загальні принципи сучасної хімічної термінології
- •5.2. Ізомерія алканів та їх одновалентних залишків (алкілів)
- •5.3. Поняття про первинні, вторинні, третинні атоми Карбону
- •5.4. Правила номенклатури iupac
- •5.5. Методи добування алканів
- •5.6. Хімічні властивості алканів
- •5.7. Окремі представники
- •6. Алкени
- •6.1. Ізомерія алкенів
- •6.2. Номенклатура
- •6.3. Методи добування
- •6.4. Хімічні властивості
- •6.5. Просторова будова (стереохімія) алкенів (гомологів етену)
- •6.6. Окремі представники
- •7.1. Методи добування
- •7.2. Хімічні властивості
- •7.3. Окремі представники
- •8. Алкадієни
- •8.1. Ізомерія алкадієнів
- •8.2. Класифікація
- •8.3. Методи добування
- •8.4. Хімічні властивості
- •8.5. Окремі представники
- •9. Циклоалкани
- •9.1. Номенклатура. Ізомерія
- •9.2. Будова циклоалканів
- •9.3. Сучасні уявлення про будову малих циклів
- •9.4. Стереохімія циклоалканів
- •9.5. Окремі представники
- •10. Арени (Ароматичні вуглеводні)
- •10. 1. Класифікація ароматичних сполук
- •10.2. Ароматичні вуглеводні з одним бензеновим ядром
- •10.2.1. Будова молекули бензену
- •10.2.2. Гомологи бензену
- •10.2.3. Ізомерія та номенклатура.
- •10.2.4. Методи добування бензену та його гомологів.
- •10.2.5. Хімічні властивості
- •10.2.6. Окремі представники
- •10.3. Багатоядерні ароматичні вуглеводні
- •10.3.1. Багатоядерні ароматичні вуглеводні з неконденсованими бензеновими ядрами
- •1. Група дифенілу.
- •2. Дифенілметан.
- •3. Група трифенілметану.
- •10.3.2. Багатоядерні ароматичні сполуки з конденсованими ядрами
- •11. Галогеновуглеводні
- •11.1. Класифікація
- •11.2. Номенклатура
- •11.3. Ізомерія
- •11.3. Методи добування
- •11.4. Хімічні властивості
- •11.5. Окремі представники
- •12. Гідроксисполуки (спирти)
- •12.1. Класифікація
- •12.2. Номенклатура
- •12.3. Ізомерія
- •12.4. Фізичні властивості
- •12.5. Методи добування одноатомних спиртів
- •12.6. Хімічні властивості спиртів
- •12.7. Окремі представники
- •13. Багатоатомні спирти
- •13.1. Хімічні властивості
- •13.2. Окремі представники
- •14.Феноли
- •14.1. Номенклатура
- •14.2. Методи добування
- •14.3. Фізичні властивості
- •14.4. Хімічні властивості.
- •14.5. Окремі представники
- •15. Етери
- •15.6. Хімічні властивості
- •15.7. Окремі представники
- •16. Оксосполуки ( альдегіди і кетони)
- •16.1. Класифікація
- •16.2. Ізомерія
- •16.3. Номенклатура
- •16.4. Методи добування
- •16.5. Фізичні властивості
- •16.6. Хімічні властивості
- •16.7. Окремі представники
- •17. Карбонові кислоти
- •17.1. Одноосновні карбонові кислоти
- •17.1.1. Номенклатура
- •Назви деяких карбонових кислот
- •17.1.2. Ізомерія
- •17.1.3. Методи добування
- •17.1.4. Фізичні властивості
- •17.1.5. Хімічні властивості
- •17.1.6. Окремі представники
- •17.2. Дикарбонові кислоти
- •Назви деяких дикарбонових кислот
- •17.2.1. Методи добування
- •17.2.2. Фізичні властивості
- •17.2.3. Хімічні властивості
- •17.2.4. Окремі представники
- •17.3. Ненасичені монокарбонові кислоти
- •Назви деяких ненасичених монокарбонових кислот
- •18. Жири
- •18.1. Фізичні властивості
- •18.2. Методи добування
- •18.3. Хімічні властивості
- •18.4. Застосування жирів
- •19. Гідроксикарбонові кислоти. Гідроксикислоти
- •19.1. Ізомерія
- •19.2. Методи добування
- •19.3. Фізичні властивості
- •19.4. Хімічні властивості
- •20. Оптична ізомерія гідроксикислот
- •21. Вуглеводи
- •21.1. Класифікація вуглеводів
- •21.2. Моносахариди
- •21.2.1. Будова моносахаридів
- •21.2.2. Стереохімія моноз
- •21.2.3. Циклічна структура моносахаридів
- •21.2.4. Характер окисних кілець
- •21.2.5. Таутомерна рівновага моносахаридів. Явище мутаротації
- •21.2.6. Поняття про конформаційну ізомерію
- •21.2.7. Методи добування
- •21.2.8. Фізичні властивості
- •21.2.9. Хімічні властивості
- •21.2.10. Окремі представники
- •21.3. Полісахариди
- •21.3.1. Олігосахариди (сахароподібні полісахариди)
- •21.3.1.1. Дисахариди (біози)
- •21.3.1.2. Глікозил-глікози (відновлювальні дисахариди)
- •21.3.1.3. Глікозил-глікозиди, або невідновлювальні дисахариди
- •21.3.2. Вищі полісахариди (поліози, несахароподібні складні вуглеводи)
- •22. Нітрогеновмісні органічні сполуки
- •22.1. Нітросполуки жирного й ароматичного рядів
- •22.1.1. Класифікація
- •22.1.2. Номенклатура
- •22.1.3. Ізомерія
- •22.1.4. Методи добування
- •22.1.5. Фізичні властивості
- •22.1.6. Хімічні властивості нітросполук
- •22.1.7. Окремі представники
- •22.2.1. Класифікація
- •22.2.2. Номенклатура
- •22.2.3. Ізомерія
- •22.2.4. Методи добування
- •22.2.5. Фізичні властивості
- •22.2.6. Хімічні властивості
- •22.2.7. Окремі представники
- •22.3. Ароматичні діазо- та азосполуки
- •22.3.1. Номенклатура
- •22.3.2. Методи добування
- •22.3.3. Фізичні властивості
- •22.3.4. Хімічні властивості
- •22.4. Амінокислоти
- •22.4.1. Класифікація
- •22.4.2. Номенклатура
- •22.4.3. Ізомерія
- •22.4.4. Методи добування
- •22.4.5. Будова молекул
- •22.4.6. Фізичні властивості
- •22.4.7. Хімічні властивості
- •22.4.8. Окремі представники
- •22.5.1. Виділення з природних джерел і очищення
- •22.5.2. Фізичні і хімічні властивості
- •22.5.3. Рівні структурної організації молекули білка
- •Вторинна структура білкових молекул:
- •22.5.4. Класифікація білків
- •22.5.5. Ідентифікація білків
- •23. Гетероциклічні сполуки
- •23.3.2. П’ятичленні гетероцикли з декількома гетероатомами
- •23.4. Шестичленні гетероциклічні сполуки
- •23.4.1. Шестичленні гетероциклічні сполуки з одним гетероатомом та їх похідні
- •23.4.1.1. Поняття про алкалоїди
- •23.4.2. Шестичленні гетероциклічні сполуки з двома атомами Нітрогену
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Органічна хімія Курс лекцій для студентів
23.4.1.1. Поняття про алкалоїди
Алкалоїдами називають нітрогеновмісні гетероциклічні сполуки основного характеру, переважно рослинного походження, які мають сильну фізіологічну дію на організм людини і тварини.
Назва алкалоїд походить від арабського слова – «алкали» – луги –сполуки подібні до лугів.
Шляхи біосинтезу алкалоїдів та їх біологічна роль до кінця не відома. Вони можуть знаходитись в будь-якій частині рослини, наприклад опій – міститься в насінні маку, нікотин – в листках, хінін – в корі і т.д. Місткість алкалоїдів в рослинах незначна. Якщо в сировині міститься до 1 – 2% потрібних алкалоїдів це вважається достатньо великою кількістю. Хінне дерево містить до 10 – 15% алкалоїдів.
Більшість з них є кристалічними сполуками, оптично активні (лівообертаючі). Вони мають гіркий смак. В невеликих кількостях більшість з них викликають збуджуючу дію на організм, у великих кількостях вони – отруйні.
Із-за збуджуючої дії рослин, які містять алкалоїди здавна вживалися людьми: листя чаю, зерна кави, боби какао, тютюн, опій.
У невеликих кількостях вони використовуються в медицині (хінін, кофеїн, стрихнін та ін.)
У даний час відомо більш, як 1000 алкалоїдів, але будова їх встановлена далеко не всіх.
Класифікують алкалоїди на основі гетероциклічних циклів, які входять до їх складу.
Алкалоїди групи піридину і піперидину.
Коніїн (2-пропілпіперидин)
міститься
в рослинах болиголова, сильно отруйний,
викликає параліч дихальних шляхів, діє
на центральну нервову систему.
Нікотин (3-[2-(N-метилпіролідил)]-піридин)
міститься в листках та корінні тютюну,
масляниста рідина, змішується з водою.
Невелика його кількість здатна збуджувати
нервову систему. Його велика кількість
отруйна, викликає параліч нервових
центрів. Нікотин є одним з найбільш
отруйних алкалоїдів – смертельна доза
для людини складає біля 40 мл.
Анабазин [2-(3-піридил)-піперидин]
вперше був виділений А.П. Ореховим в
1929 р. Анабазин подібний до нікотину, є
його ізомером й дуже отруйний. На повітрі
він більш стійкий ніж нікотин,
використовується, як інсектицид в
боротьбі з довгоносиком, а також
захворюваннями шкіри тварин.
Конденсовані похідні піридину.
Хінолін
вперше був одержаний із кам’яновугільної
смоли (Регне, 1834 р.). Хінолін подібний до
піридину, як за фізичними так і за
хімічними властивостями. Електронна
густина його бензенового ядра вища, ніж
густина піридинового циклу. Реакції
електрофільного заміщення відбуваються
по бензеновому циклу, як правило в
положення 5 або 8.
23.4.2. Шестичленні гетероциклічні сполуки з двома атомами Нітрогену
Шестичленні гетероциклічні сполуки з двома гетероатомами з яких один атом Нітрогену, мають спільну назву – азіни.
Сполуки до складу яких входить два атоми Нітрогену називають – діазіни.
.
З діазінів практичне значення мають піримідин та його похідні.
Піримідинові цикли входять до складу багатьох біологічно важливих речовин: нуклеїнових кислот, деяких вітамінів, лікарських препаратів і т.д.
Піримідин за своїми властивостями схожий з піридином і ще більше відрізняється від бензену, ніж піридин. Він має понижену електронну густину в положенні 2-, 4-, 6-.
Нуклеофільні реагенти атакують саме ці 2-, 4-, 6-положення.
Реакції електрофільного заміщення відбуваються в положенні 5.
Значний інтерес мають складові частини нуклеїнових кислот гідрогеновмісні піримідину – урацил, тимін, цитозін, їх спільна назва – піримідинові основи.
Вони існують у вигляді таутомерної суміші кетонної та енольної (лактимно-лактамна таутомерія):
Пурин та його похідні.
Пурин
конденсована гетероциклічна сполука,
яка складається з піримідонового та
імідазольного циклів, це кристалічна
речовина, Ткип 217°С. Самостійно в
природних сполуках вона не зустрічається.
Пуринові основи лежать в основі багатьох
сполук, які входять до складу біологічно
важливих речовин (нуклеїнові кислоти,
алкалоїди та ін.). Тобто вони є
найнеобхіднішим будівельним матеріалом
для нуклеїнових кислот, з яких у живій
клітині формуються білки.
Значний інтерес викликає оксигеновмісна похідна пурину – сечова кислота:
Сечова кислота разом сечовиною є головним продуктом азотистого обміну в живому організмі.
Вона міститься у невеликих кількостях в сечовині людини і тварини. У пташиному посліді її кількість досягає 90%.
При подагрі сечова кислота відкладається в суглобах. Сечові камінці складаються головним чином з сечової кислоти.
Сечова кислота являє собою тверду кристалічну речовину, нерозчинну у воді, має слабкі кислотні властивості. Солі літію добре розчинні у воді, тому препарати літію вживаються при подагрі та ниркових камінцях для виведення з організму солей сечової кислоти.
Пуринові основи.
Із пуринових основ, які входять до складу дезоксирибонуклеїнових кислот (ДНК) найбільш розповсюдженими є аденін і гуанін:
Контрольні запитання та завдання
1. Поясніть, чому пірол більш реакційноздатний, ніж фуран.
2. Які сполуки будуть утворюватись під час обробки фурфуролу (фуран-2-альдегіду) концентрованим розчином NаОН?
3. Поясніть ароматичні властивості індолу та орієнтацію в разі електрофільного заміщення.
4. Поясніть, чому 2-амінопіридин нітрується або сульфується за м’якших умов, ніж сам піридин, і заміщення відбувається у положення 5.
5. Розмістіть наведені нижче сполуки у порядку збільшення їх основності і дайте пояснення: 4-аміно-, 4-метил-, 4-циклопіридин.
