- •Передмова
- •1. Предмет органічної хімії
- •2. Електронна будова атому Карбону
- •2.1. Поняття про гібридизацію атомів Карбону.
- •3. Типи хімічних зв’язків в органічних сполуках
- •3.1. Характеристики ковалентного зв’язку
- •3.2. Електронні впливи (електронні ефекти в молекулах)
- •3.4. Типи утворення і види ковалентних зв’язків
- •4. Класифікація органічних сполук
- •5.1. Номенклатура і загальні принципи сучасної хімічної термінології
- •5.2. Ізомерія алканів та їх одновалентних залишків (алкілів)
- •5.3. Поняття про первинні, вторинні, третинні атоми Карбону
- •5.4. Правила номенклатури iupac
- •5.5. Методи добування алканів
- •5.6. Хімічні властивості алканів
- •5.7. Окремі представники
- •6. Алкени
- •6.1. Ізомерія алкенів
- •6.2. Номенклатура
- •6.3. Методи добування
- •6.4. Хімічні властивості
- •6.5. Просторова будова (стереохімія) алкенів (гомологів етену)
- •6.6. Окремі представники
- •7.1. Методи добування
- •7.2. Хімічні властивості
- •7.3. Окремі представники
- •8. Алкадієни
- •8.1. Ізомерія алкадієнів
- •8.2. Класифікація
- •8.3. Методи добування
- •8.4. Хімічні властивості
- •8.5. Окремі представники
- •9. Циклоалкани
- •9.1. Номенклатура. Ізомерія
- •9.2. Будова циклоалканів
- •9.3. Сучасні уявлення про будову малих циклів
- •9.4. Стереохімія циклоалканів
- •9.5. Окремі представники
- •10. Арени (Ароматичні вуглеводні)
- •10. 1. Класифікація ароматичних сполук
- •10.2. Ароматичні вуглеводні з одним бензеновим ядром
- •10.2.1. Будова молекули бензену
- •10.2.2. Гомологи бензену
- •10.2.3. Ізомерія та номенклатура.
- •10.2.4. Методи добування бензену та його гомологів.
- •10.2.5. Хімічні властивості
- •10.2.6. Окремі представники
- •10.3. Багатоядерні ароматичні вуглеводні
- •10.3.1. Багатоядерні ароматичні вуглеводні з неконденсованими бензеновими ядрами
- •1. Група дифенілу.
- •2. Дифенілметан.
- •3. Група трифенілметану.
- •10.3.2. Багатоядерні ароматичні сполуки з конденсованими ядрами
- •11. Галогеновуглеводні
- •11.1. Класифікація
- •11.2. Номенклатура
- •11.3. Ізомерія
- •11.3. Методи добування
- •11.4. Хімічні властивості
- •11.5. Окремі представники
- •12. Гідроксисполуки (спирти)
- •12.1. Класифікація
- •12.2. Номенклатура
- •12.3. Ізомерія
- •12.4. Фізичні властивості
- •12.5. Методи добування одноатомних спиртів
- •12.6. Хімічні властивості спиртів
- •12.7. Окремі представники
- •13. Багатоатомні спирти
- •13.1. Хімічні властивості
- •13.2. Окремі представники
- •14.Феноли
- •14.1. Номенклатура
- •14.2. Методи добування
- •14.3. Фізичні властивості
- •14.4. Хімічні властивості.
- •14.5. Окремі представники
- •15. Етери
- •15.6. Хімічні властивості
- •15.7. Окремі представники
- •16. Оксосполуки ( альдегіди і кетони)
- •16.1. Класифікація
- •16.2. Ізомерія
- •16.3. Номенклатура
- •16.4. Методи добування
- •16.5. Фізичні властивості
- •16.6. Хімічні властивості
- •16.7. Окремі представники
- •17. Карбонові кислоти
- •17.1. Одноосновні карбонові кислоти
- •17.1.1. Номенклатура
- •Назви деяких карбонових кислот
- •17.1.2. Ізомерія
- •17.1.3. Методи добування
- •17.1.4. Фізичні властивості
- •17.1.5. Хімічні властивості
- •17.1.6. Окремі представники
- •17.2. Дикарбонові кислоти
- •Назви деяких дикарбонових кислот
- •17.2.1. Методи добування
- •17.2.2. Фізичні властивості
- •17.2.3. Хімічні властивості
- •17.2.4. Окремі представники
- •17.3. Ненасичені монокарбонові кислоти
- •Назви деяких ненасичених монокарбонових кислот
- •18. Жири
- •18.1. Фізичні властивості
- •18.2. Методи добування
- •18.3. Хімічні властивості
- •18.4. Застосування жирів
- •19. Гідроксикарбонові кислоти. Гідроксикислоти
- •19.1. Ізомерія
- •19.2. Методи добування
- •19.3. Фізичні властивості
- •19.4. Хімічні властивості
- •20. Оптична ізомерія гідроксикислот
- •21. Вуглеводи
- •21.1. Класифікація вуглеводів
- •21.2. Моносахариди
- •21.2.1. Будова моносахаридів
- •21.2.2. Стереохімія моноз
- •21.2.3. Циклічна структура моносахаридів
- •21.2.4. Характер окисних кілець
- •21.2.5. Таутомерна рівновага моносахаридів. Явище мутаротації
- •21.2.6. Поняття про конформаційну ізомерію
- •21.2.7. Методи добування
- •21.2.8. Фізичні властивості
- •21.2.9. Хімічні властивості
- •21.2.10. Окремі представники
- •21.3. Полісахариди
- •21.3.1. Олігосахариди (сахароподібні полісахариди)
- •21.3.1.1. Дисахариди (біози)
- •21.3.1.2. Глікозил-глікози (відновлювальні дисахариди)
- •21.3.1.3. Глікозил-глікозиди, або невідновлювальні дисахариди
- •21.3.2. Вищі полісахариди (поліози, несахароподібні складні вуглеводи)
- •22. Нітрогеновмісні органічні сполуки
- •22.1. Нітросполуки жирного й ароматичного рядів
- •22.1.1. Класифікація
- •22.1.2. Номенклатура
- •22.1.3. Ізомерія
- •22.1.4. Методи добування
- •22.1.5. Фізичні властивості
- •22.1.6. Хімічні властивості нітросполук
- •22.1.7. Окремі представники
- •22.2.1. Класифікація
- •22.2.2. Номенклатура
- •22.2.3. Ізомерія
- •22.2.4. Методи добування
- •22.2.5. Фізичні властивості
- •22.2.6. Хімічні властивості
- •22.2.7. Окремі представники
- •22.3. Ароматичні діазо- та азосполуки
- •22.3.1. Номенклатура
- •22.3.2. Методи добування
- •22.3.3. Фізичні властивості
- •22.3.4. Хімічні властивості
- •22.4. Амінокислоти
- •22.4.1. Класифікація
- •22.4.2. Номенклатура
- •22.4.3. Ізомерія
- •22.4.4. Методи добування
- •22.4.5. Будова молекул
- •22.4.6. Фізичні властивості
- •22.4.7. Хімічні властивості
- •22.4.8. Окремі представники
- •22.5.1. Виділення з природних джерел і очищення
- •22.5.2. Фізичні і хімічні властивості
- •22.5.3. Рівні структурної організації молекули білка
- •Вторинна структура білкових молекул:
- •22.5.4. Класифікація білків
- •22.5.5. Ідентифікація білків
- •23. Гетероциклічні сполуки
- •23.3.2. П’ятичленні гетероцикли з декількома гетероатомами
- •23.4. Шестичленні гетероциклічні сполуки
- •23.4.1. Шестичленні гетероциклічні сполуки з одним гетероатомом та їх похідні
- •23.4.1.1. Поняття про алкалоїди
- •23.4.2. Шестичленні гетероциклічні сполуки з двома атомами Нітрогену
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Органічна хімія Курс лекцій для студентів
21.2.3. Циклічна структура моносахаридів
Альдегідні і кетонні (гідроксикарбонільні) формули Фішера моносахаридів добре пояснювали властивості цих речовин, але поступово накопичувалися деякі факти, які не можливо було їх пояснити цими формулами, оскільки ці формули не відповідали деяким особливостям хімічних і фізичних властивостей моносахаридів.
1. Так, було встановлено, що моносахариди, як альдегіди не дають деяких реакцій, характерних для альдегідної групи (з бісульфітом натрію (NaHSO3), з фуксинсульфітною кислотою).
2. Усі моносахариди є оптично активними речовинами. Кут обертання площини поляризації світла свіжого розчину моносахариду по мірі стояння змінюється (збільшується, або зменшується) до досягнення сталої величини, характерної для певного моносахариду. Це явище дістало назву – явища мутаротації. Наприклад, свіжоприготовлений розчин глюкози має кут +110°, а при стоянні стає +52,5° і більше не змінюється.
3. Виходячи з формули Фішера для альдогексоз, існує 16 діастереоізомерів. Дійсно, цю кількість альдоз було знайдено в природі і синтезовано Фішером, однак, подальші дослідження показали, що кожний з цих моносахаридів може існувати у двох абсолютно індивідуальних кристалічних формах з різними константами, в тому числі з різними кутами обертання.
Так, наприклад, були добуті дві D-глюкози з кутами обертання (+110° — +113°) і +19,3°. Цікаво те, що при розчиненні обох форм завжди утворюється розчин, кут обертання якого змінюється внаслідок мутаротації і поступово досягає для обох форм сталої величини +52,5°.
Таким чином, число реально існуючих альдоз дорівнює подвійному числу стереоізомерів відповідно формулі Фішера. Подвоєне число стереоізомерів можливо тільки тоді, якщо в гексозі буде 5 асиметричних атомів Карбону, чому не відповідала формула Фішера.
4. Одна з гідроксильних груп моносахаридів різко відрізняється за своїми властивостями від інших гідроксилів. Так, наприклад, при нагріванні моносахаридів зі спиртами за наявності невеликої кількості сухого гідрогенхлориду утворюється кристалічна речовина – глікозид. Глікозиди, за наявності розбавлених мінеральних кислот, дуже легко гідролізують, причому з однієї молекули глікозиду утворюється одна молекула спирту.
Якщо виходити з формули Фішера, то в молекулі глюкози є 5 гідроксильних груп, кожна з яких повинна була б дати сполуку типу етеру. Чому ж тільки один гідроксил приймає участь в утворені глікозиду? На це питання формула Фішера відповіді не дає. Усі ці фактори знайшли пояснення коли було доведено, що кожний моносахарид може існувати у вигляді ряду таутомерних форм. У розчині моносахаридів поряд з альдегідними чи кетонними формами завжди присутня циклічна таутомерна форма.
Ще в 1870 році О.А. Коллі запропонував для глюкози циклічну напівацетальну форму з трьохчленним окисним циклом:
Наявність подібного кільця Коллі пояснив відсутністю деяких реакцій характерних для альдегідної групи глюкози.
Пізніше, у 1883 році Б. Толленс, запропонував аналогічну формулу, але з п’ятичленним окисним кільцем.
Скрауп запропонував — δ– окисне кільце.
Циклічні формули називають також окисними або напівацетальними.
Механізм утворення циклічної форми з альдегідної можна пояснити так: як відомо, альдегіди легко приєднують спирти, перетворюючись в ацеталі через стадію утворення напівацеталей:
Альдегідна група моносахариду, яка розміщена близько до однієї з гідроксильних груп, взаємодіє з нею і утворює внутрішню напівацеталь.
Утворення циклічних форм пояснює всі явища.
Відмічені недоліки формул Фішера:
1. Те, що моносахариди не дають деяких альдегідних реакцій пояснюється тим, що у водних розчинах моносахаридів переважає циклічна форма. Альдегідна ж форма знаходиться у невеликій кількості інколи десятих долів %.
2. В циклічній формі моносахаридів з’являється додатково ще один асиметричний атом Карбону, який в альдегідній формі входив до складу альдегідної групи. Залежно від положення напівацетального гідроксилу, для нового асиметричного атома Карбону, розрізняють так звані α-, β-форми (або аномери) моносахаридів.
Якщо напівацетальний гідроксил розміщений по одну сторону, відносно вуглецевого ланцюга з гідроксилом, що визначає приналежність до D- чи L-ряду, то така форма називається -формою (-аномер), якщо по різні сторони – -форма (-аномер):
У кристалічному виді моносахариди існують у циклічній формі і є стійкими сполуками. Проте при розчиненні індивідуального аномера у воді швидко наступає таутомерна рівновага, яка приводить до утворення рівноважної суміші кількох форм моносахаридів, що веде до зміни кута обертання даного розчину.
3. Подвоєння кількості діастереоізомерів також пояснюється появою нового асиметричного центру. В циклічній формі моносахаридів є п’ять асиметричних атомів Карбону, що приводить до N=2n, 25=32 діастереоізомерів.
4. Утворення глікозидів з участю тільки одного гідроксилу моносахариду добре пояснюється існуванням циклічної форми. В ній є один напівацетальний гідроксил (або глікозидний). Він більш реакційноздатний, за інші спиртові гідроксили і взаємодіє зі спиртом, утворюючи глікозид:
таким чином циклічна форма сахарів пояснює всі протиріччя, відносно властивостей моносахаридів, які не змогла пояснити гідроксикарбонільна формула Фішера.
