- •Передмова
- •1. Предмет органічної хімії
- •2. Електронна будова атому Карбону
- •2.1. Поняття про гібридизацію атомів Карбону.
- •3. Типи хімічних зв’язків в органічних сполуках
- •3.1. Характеристики ковалентного зв’язку
- •3.2. Електронні впливи (електронні ефекти в молекулах)
- •3.4. Типи утворення і види ковалентних зв’язків
- •4. Класифікація органічних сполук
- •5.1. Номенклатура і загальні принципи сучасної хімічної термінології
- •5.2. Ізомерія алканів та їх одновалентних залишків (алкілів)
- •5.3. Поняття про первинні, вторинні, третинні атоми Карбону
- •5.4. Правила номенклатури iupac
- •5.5. Методи добування алканів
- •5.6. Хімічні властивості алканів
- •5.7. Окремі представники
- •6. Алкени
- •6.1. Ізомерія алкенів
- •6.2. Номенклатура
- •6.3. Методи добування
- •6.4. Хімічні властивості
- •6.5. Просторова будова (стереохімія) алкенів (гомологів етену)
- •6.6. Окремі представники
- •7.1. Методи добування
- •7.2. Хімічні властивості
- •7.3. Окремі представники
- •8. Алкадієни
- •8.1. Ізомерія алкадієнів
- •8.2. Класифікація
- •8.3. Методи добування
- •8.4. Хімічні властивості
- •8.5. Окремі представники
- •9. Циклоалкани
- •9.1. Номенклатура. Ізомерія
- •9.2. Будова циклоалканів
- •9.3. Сучасні уявлення про будову малих циклів
- •9.4. Стереохімія циклоалканів
- •9.5. Окремі представники
- •10. Арени (Ароматичні вуглеводні)
- •10. 1. Класифікація ароматичних сполук
- •10.2. Ароматичні вуглеводні з одним бензеновим ядром
- •10.2.1. Будова молекули бензену
- •10.2.2. Гомологи бензену
- •10.2.3. Ізомерія та номенклатура.
- •10.2.4. Методи добування бензену та його гомологів.
- •10.2.5. Хімічні властивості
- •10.2.6. Окремі представники
- •10.3. Багатоядерні ароматичні вуглеводні
- •10.3.1. Багатоядерні ароматичні вуглеводні з неконденсованими бензеновими ядрами
- •1. Група дифенілу.
- •2. Дифенілметан.
- •3. Група трифенілметану.
- •10.3.2. Багатоядерні ароматичні сполуки з конденсованими ядрами
- •11. Галогеновуглеводні
- •11.1. Класифікація
- •11.2. Номенклатура
- •11.3. Ізомерія
- •11.3. Методи добування
- •11.4. Хімічні властивості
- •11.5. Окремі представники
- •12. Гідроксисполуки (спирти)
- •12.1. Класифікація
- •12.2. Номенклатура
- •12.3. Ізомерія
- •12.4. Фізичні властивості
- •12.5. Методи добування одноатомних спиртів
- •12.6. Хімічні властивості спиртів
- •12.7. Окремі представники
- •13. Багатоатомні спирти
- •13.1. Хімічні властивості
- •13.2. Окремі представники
- •14.Феноли
- •14.1. Номенклатура
- •14.2. Методи добування
- •14.3. Фізичні властивості
- •14.4. Хімічні властивості.
- •14.5. Окремі представники
- •15. Етери
- •15.6. Хімічні властивості
- •15.7. Окремі представники
- •16. Оксосполуки ( альдегіди і кетони)
- •16.1. Класифікація
- •16.2. Ізомерія
- •16.3. Номенклатура
- •16.4. Методи добування
- •16.5. Фізичні властивості
- •16.6. Хімічні властивості
- •16.7. Окремі представники
- •17. Карбонові кислоти
- •17.1. Одноосновні карбонові кислоти
- •17.1.1. Номенклатура
- •Назви деяких карбонових кислот
- •17.1.2. Ізомерія
- •17.1.3. Методи добування
- •17.1.4. Фізичні властивості
- •17.1.5. Хімічні властивості
- •17.1.6. Окремі представники
- •17.2. Дикарбонові кислоти
- •Назви деяких дикарбонових кислот
- •17.2.1. Методи добування
- •17.2.2. Фізичні властивості
- •17.2.3. Хімічні властивості
- •17.2.4. Окремі представники
- •17.3. Ненасичені монокарбонові кислоти
- •Назви деяких ненасичених монокарбонових кислот
- •18. Жири
- •18.1. Фізичні властивості
- •18.2. Методи добування
- •18.3. Хімічні властивості
- •18.4. Застосування жирів
- •19. Гідроксикарбонові кислоти. Гідроксикислоти
- •19.1. Ізомерія
- •19.2. Методи добування
- •19.3. Фізичні властивості
- •19.4. Хімічні властивості
- •20. Оптична ізомерія гідроксикислот
- •21. Вуглеводи
- •21.1. Класифікація вуглеводів
- •21.2. Моносахариди
- •21.2.1. Будова моносахаридів
- •21.2.2. Стереохімія моноз
- •21.2.3. Циклічна структура моносахаридів
- •21.2.4. Характер окисних кілець
- •21.2.5. Таутомерна рівновага моносахаридів. Явище мутаротації
- •21.2.6. Поняття про конформаційну ізомерію
- •21.2.7. Методи добування
- •21.2.8. Фізичні властивості
- •21.2.9. Хімічні властивості
- •21.2.10. Окремі представники
- •21.3. Полісахариди
- •21.3.1. Олігосахариди (сахароподібні полісахариди)
- •21.3.1.1. Дисахариди (біози)
- •21.3.1.2. Глікозил-глікози (відновлювальні дисахариди)
- •21.3.1.3. Глікозил-глікозиди, або невідновлювальні дисахариди
- •21.3.2. Вищі полісахариди (поліози, несахароподібні складні вуглеводи)
- •22. Нітрогеновмісні органічні сполуки
- •22.1. Нітросполуки жирного й ароматичного рядів
- •22.1.1. Класифікація
- •22.1.2. Номенклатура
- •22.1.3. Ізомерія
- •22.1.4. Методи добування
- •22.1.5. Фізичні властивості
- •22.1.6. Хімічні властивості нітросполук
- •22.1.7. Окремі представники
- •22.2.1. Класифікація
- •22.2.2. Номенклатура
- •22.2.3. Ізомерія
- •22.2.4. Методи добування
- •22.2.5. Фізичні властивості
- •22.2.6. Хімічні властивості
- •22.2.7. Окремі представники
- •22.3. Ароматичні діазо- та азосполуки
- •22.3.1. Номенклатура
- •22.3.2. Методи добування
- •22.3.3. Фізичні властивості
- •22.3.4. Хімічні властивості
- •22.4. Амінокислоти
- •22.4.1. Класифікація
- •22.4.2. Номенклатура
- •22.4.3. Ізомерія
- •22.4.4. Методи добування
- •22.4.5. Будова молекул
- •22.4.6. Фізичні властивості
- •22.4.7. Хімічні властивості
- •22.4.8. Окремі представники
- •22.5.1. Виділення з природних джерел і очищення
- •22.5.2. Фізичні і хімічні властивості
- •22.5.3. Рівні структурної організації молекули білка
- •Вторинна структура білкових молекул:
- •22.5.4. Класифікація білків
- •22.5.5. Ідентифікація білків
- •23. Гетероциклічні сполуки
- •23.3.2. П’ятичленні гетероцикли з декількома гетероатомами
- •23.4. Шестичленні гетероциклічні сполуки
- •23.4.1. Шестичленні гетероциклічні сполуки з одним гетероатомом та їх похідні
- •23.4.1.1. Поняття про алкалоїди
- •23.4.2. Шестичленні гетероциклічні сполуки з двома атомами Нітрогену
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Органічна хімія Курс лекцій для студентів
19. Гідроксикарбонові кислоти. Гідроксикислоти
Гідроксикислоти, або спиртокислоти – це органічні сполуки, молекули яких містять одночасно карбоксильну і гідроксильну групи. Отже, гідроксикислоти є біфункціональними сполуками. Кількість функціональних груп в Гідроксикислотах може бути різна: одна гідроксильна і одна карбоксильна, дві гідроксильні і одна карбоксильна, дві гідроксильні і дві карбоксильні і т.д.
Гідроксикислоти можна розглядати як гідроксильні похідні відповідних органічних кислот:
Гідроксикислоти класифікують за основністю і за атомністю. Кількість карбоксильних груп вказує на основність кислоти, а кількість гідроксильних груп, враховуючи і гідроксил карбоксилу – на її атомність.
Наприклад: гідроксиоцтова, α- і β-гідроксипропіонова кислоти є одноосновними двоатомними гідроксикислотами.
Яблучна кислота – двоосновна триатомна гідроксикислота.
Для гідроксикислот використовують переважно історичні назви.
Часто гідроксикислоти називають за назвою відповідних карбонових кислот, позначаючи грецькими літерами положення спиртової групи в молекулі відносно карбоксилу.
За систематичною номенклатурою назву гідроксикислоти утворюють з назви відповідної карбонової кислоти перед якою ставлять префікс гідрокси-, що вказує на наявність ОН-групи в молекулах цих кислот. Місцеположення гідроксильної групи в ланцюгу вказують номером атом Карбону, з яким вона сполучена. Наприклад:
2-гідроксипропанова кислота.
19.1. Ізомерія
В ряду гідроксикислот ізомерія залежить від структури вуглецевого ланцюга і положення спиртового гідроксилу.
Крім того гідроксикислоти, молекули яких містять асиметричні атоми Карбону, існують ще у вигляді оптичних ізомерів:
19.2. Методи добування
Ряд кислот, як наприклад, молочна, яблучна, винна, лимонна та інші є продуктами життєдіяльності організму. Тому деякі гідроксикислоти в промислових масштабах добувають шляхом біосинтезу. Молочну кислоту добувають молочнокислим бродінням вуглеводів.
1. Гідроліз оксинітрилів:
2. Лужний гідроліз α-галогенокарбонових кислот:
3. З ненасичених кислот:
4. Реакція Реформатського (1889 р.)
При дії на альдегіди і кетони етилового естеру α-галогенозаміщених кислот в присутності Zn (пил) утворюються β-гідроксикислоти.
19.3. Фізичні властивості
Одноосновні гідроксикислоти з невеликою молекулярною масою – це густі сиропоподібні рідини або тверді речовини. Двоосновні гідроксикислоти – кристалічні речовини. Гідроксикислоти краще розчиняються у воді, ніж відповідні їм карбонові кислоти, обмежено розчиняються в етері та інших органічних розчинниках.
Багато гідроксикислот виявляють оптичну активність.
19.4. Хімічні властивості
Гідроксикислоти містять дві функціональні групи, їх хімічні властивості визначаються наявністю як карбоксильної так і гідроксильної груп. Тому гідроксикислоти одночасно виявляють властивості і карбонових кислот і спиртів, причому «–ОН» і «–СООН» групи можуть брати участь у хімічних реакціях окремо, незалежно одна від одної, або обидві разом.
1. Дисоціація кислот:
2. Утворення солей:
3. Утворення естерів:
4. Утворення алкоголятів:
5. Взаємодія з РСІ5 :
6. Окиснення гідроксикислот:
7. Відношення гідроксикислот до нагрівання:
а) α-гідроксикислоти:
б) β-гідроксикислоти:
в) γ- і δ-гідроксикислоти:
Лактони є біологічноактивними речовинами і використовуються для синтезу замінників крові. Деякі лактони мають приємний запах, їх використовують у парфумерії.
Контрольні запитання та завдання
1. Якими повинні бути відносні значення леткості оцтової кислоти, її ангідриду та ацетаміду? Обґрунтуйте свої міркування.
2. Поясніть, чому фумарова і малеїнова кислоти утворюють під час нагрівання один і той самий ангідрид, але фумарова кислота для цього нагрівається до вищої температури, ніж її ізомер.
3. Якими методами можна розрізнити, в якій із трьох пробірок знаходиться α-, β-, γ-гідроксивалеріанова кислота?
4. Обробка саліцилової кислоти надлишком брому у водному розчині приводить до утворення трибромфенолу. Чи можна очікувати аналогічної реакції від м- і п-гідроксибензенових кислот?
5. Чому галова кислота декарбоксилюється під час нагрівання легше, ніж бензенова? Чи з однаковою швидкістю будуть декарбоксилюватись 3,5- та 2,4-дигідроксибензенові кислоти?
