- •Передмова
- •1. Предмет органічної хімії
- •2. Електронна будова атому Карбону
- •2.1. Поняття про гібридизацію атомів Карбону.
- •3. Типи хімічних зв’язків в органічних сполуках
- •3.1. Характеристики ковалентного зв’язку
- •3.2. Електронні впливи (електронні ефекти в молекулах)
- •3.4. Типи утворення і види ковалентних зв’язків
- •4. Класифікація органічних сполук
- •5.1. Номенклатура і загальні принципи сучасної хімічної термінології
- •5.2. Ізомерія алканів та їх одновалентних залишків (алкілів)
- •5.3. Поняття про первинні, вторинні, третинні атоми Карбону
- •5.4. Правила номенклатури iupac
- •5.5. Методи добування алканів
- •5.6. Хімічні властивості алканів
- •5.7. Окремі представники
- •6. Алкени
- •6.1. Ізомерія алкенів
- •6.2. Номенклатура
- •6.3. Методи добування
- •6.4. Хімічні властивості
- •6.5. Просторова будова (стереохімія) алкенів (гомологів етену)
- •6.6. Окремі представники
- •7.1. Методи добування
- •7.2. Хімічні властивості
- •7.3. Окремі представники
- •8. Алкадієни
- •8.1. Ізомерія алкадієнів
- •8.2. Класифікація
- •8.3. Методи добування
- •8.4. Хімічні властивості
- •8.5. Окремі представники
- •9. Циклоалкани
- •9.1. Номенклатура. Ізомерія
- •9.2. Будова циклоалканів
- •9.3. Сучасні уявлення про будову малих циклів
- •9.4. Стереохімія циклоалканів
- •9.5. Окремі представники
- •10. Арени (Ароматичні вуглеводні)
- •10. 1. Класифікація ароматичних сполук
- •10.2. Ароматичні вуглеводні з одним бензеновим ядром
- •10.2.1. Будова молекули бензену
- •10.2.2. Гомологи бензену
- •10.2.3. Ізомерія та номенклатура.
- •10.2.4. Методи добування бензену та його гомологів.
- •10.2.5. Хімічні властивості
- •10.2.6. Окремі представники
- •10.3. Багатоядерні ароматичні вуглеводні
- •10.3.1. Багатоядерні ароматичні вуглеводні з неконденсованими бензеновими ядрами
- •1. Група дифенілу.
- •2. Дифенілметан.
- •3. Група трифенілметану.
- •10.3.2. Багатоядерні ароматичні сполуки з конденсованими ядрами
- •11. Галогеновуглеводні
- •11.1. Класифікація
- •11.2. Номенклатура
- •11.3. Ізомерія
- •11.3. Методи добування
- •11.4. Хімічні властивості
- •11.5. Окремі представники
- •12. Гідроксисполуки (спирти)
- •12.1. Класифікація
- •12.2. Номенклатура
- •12.3. Ізомерія
- •12.4. Фізичні властивості
- •12.5. Методи добування одноатомних спиртів
- •12.6. Хімічні властивості спиртів
- •12.7. Окремі представники
- •13. Багатоатомні спирти
- •13.1. Хімічні властивості
- •13.2. Окремі представники
- •14.Феноли
- •14.1. Номенклатура
- •14.2. Методи добування
- •14.3. Фізичні властивості
- •14.4. Хімічні властивості.
- •14.5. Окремі представники
- •15. Етери
- •15.6. Хімічні властивості
- •15.7. Окремі представники
- •16. Оксосполуки ( альдегіди і кетони)
- •16.1. Класифікація
- •16.2. Ізомерія
- •16.3. Номенклатура
- •16.4. Методи добування
- •16.5. Фізичні властивості
- •16.6. Хімічні властивості
- •16.7. Окремі представники
- •17. Карбонові кислоти
- •17.1. Одноосновні карбонові кислоти
- •17.1.1. Номенклатура
- •Назви деяких карбонових кислот
- •17.1.2. Ізомерія
- •17.1.3. Методи добування
- •17.1.4. Фізичні властивості
- •17.1.5. Хімічні властивості
- •17.1.6. Окремі представники
- •17.2. Дикарбонові кислоти
- •Назви деяких дикарбонових кислот
- •17.2.1. Методи добування
- •17.2.2. Фізичні властивості
- •17.2.3. Хімічні властивості
- •17.2.4. Окремі представники
- •17.3. Ненасичені монокарбонові кислоти
- •Назви деяких ненасичених монокарбонових кислот
- •18. Жири
- •18.1. Фізичні властивості
- •18.2. Методи добування
- •18.3. Хімічні властивості
- •18.4. Застосування жирів
- •19. Гідроксикарбонові кислоти. Гідроксикислоти
- •19.1. Ізомерія
- •19.2. Методи добування
- •19.3. Фізичні властивості
- •19.4. Хімічні властивості
- •20. Оптична ізомерія гідроксикислот
- •21. Вуглеводи
- •21.1. Класифікація вуглеводів
- •21.2. Моносахариди
- •21.2.1. Будова моносахаридів
- •21.2.2. Стереохімія моноз
- •21.2.3. Циклічна структура моносахаридів
- •21.2.4. Характер окисних кілець
- •21.2.5. Таутомерна рівновага моносахаридів. Явище мутаротації
- •21.2.6. Поняття про конформаційну ізомерію
- •21.2.7. Методи добування
- •21.2.8. Фізичні властивості
- •21.2.9. Хімічні властивості
- •21.2.10. Окремі представники
- •21.3. Полісахариди
- •21.3.1. Олігосахариди (сахароподібні полісахариди)
- •21.3.1.1. Дисахариди (біози)
- •21.3.1.2. Глікозил-глікози (відновлювальні дисахариди)
- •21.3.1.3. Глікозил-глікозиди, або невідновлювальні дисахариди
- •21.3.2. Вищі полісахариди (поліози, несахароподібні складні вуглеводи)
- •22. Нітрогеновмісні органічні сполуки
- •22.1. Нітросполуки жирного й ароматичного рядів
- •22.1.1. Класифікація
- •22.1.2. Номенклатура
- •22.1.3. Ізомерія
- •22.1.4. Методи добування
- •22.1.5. Фізичні властивості
- •22.1.6. Хімічні властивості нітросполук
- •22.1.7. Окремі представники
- •22.2.1. Класифікація
- •22.2.2. Номенклатура
- •22.2.3. Ізомерія
- •22.2.4. Методи добування
- •22.2.5. Фізичні властивості
- •22.2.6. Хімічні властивості
- •22.2.7. Окремі представники
- •22.3. Ароматичні діазо- та азосполуки
- •22.3.1. Номенклатура
- •22.3.2. Методи добування
- •22.3.3. Фізичні властивості
- •22.3.4. Хімічні властивості
- •22.4. Амінокислоти
- •22.4.1. Класифікація
- •22.4.2. Номенклатура
- •22.4.3. Ізомерія
- •22.4.4. Методи добування
- •22.4.5. Будова молекул
- •22.4.6. Фізичні властивості
- •22.4.7. Хімічні властивості
- •22.4.8. Окремі представники
- •22.5.1. Виділення з природних джерел і очищення
- •22.5.2. Фізичні і хімічні властивості
- •22.5.3. Рівні структурної організації молекули білка
- •Вторинна структура білкових молекул:
- •22.5.4. Класифікація білків
- •22.5.5. Ідентифікація білків
- •23. Гетероциклічні сполуки
- •23.3.2. П’ятичленні гетероцикли з декількома гетероатомами
- •23.4. Шестичленні гетероциклічні сполуки
- •23.4.1. Шестичленні гетероциклічні сполуки з одним гетероатомом та їх похідні
- •23.4.1.1. Поняття про алкалоїди
- •23.4.2. Шестичленні гетероциклічні сполуки з двома атомами Нітрогену
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Органічна хімія Курс лекцій для студентів
3. Група трифенілметану.
Можна розглядати як похідні метану
.
Добувають трифенілметан та його похідні:
1. Методом Фріделя-Крафтса:
2. Конденсацією ароматичних альдегідів з фенолами і третинними ароматичними амінами:
Трифенілметан – тверда сполука, відзначається великою стійкістю кільця, легко окиснюється хлоридною кислотою утворює трифенілхлорометан, при відновленні якого одержують трифенілметан, а при гідролізі – трифенілкарбінол (спирт):
.
Ці взаємні перетворення відіграють велике значення в хімії. Трифенілметан є основою трифенілметанових барвників.
10.3.2. Багатоядерні ароматичні сполуки з конденсованими ядрами
Найпростішим представником класу є нафтален, С10Н8. його склад вперше встановив О.А.Воскресенський.
Будова нафталену
1, 4, 5, 8 — α-положення;
2, 3, 6, 7 — β-положення. За даними рентгеноструктурного аналізу має плоску будову, як і бензен, але міжатомні відстані С–С в молекулі нафталену нерівноцінні і становлять від 1,36 до 1,46 нм.
Наявність двох кілець у молекулі нафталену можна довести за допомогою реакції окиснення:
Фізичні властивості. Нафтален – тверда кристалічна речовина з характерним запахом, Тпл 80°С. Він легкий і легко сублімується. У воді не розчиняється, добре розчиняється у гарячому спирті, етері.
Хімічні властивості. Нафтален проявляє властивості ароматичних вуглеводнів. Для нього характерні реакції заміщення. Він вступає в реакції приєднання тільки в певних умовах. Ароматичність бензенових кілець нафталену дещо нерівномірна для кожного атому Карбону, тому він вступає в реакції легше ніж бензен.
1. Окиснення:
2. Галогенування:
3. Нітрування:
За надлишку нітратної кислоти можливо ввести і другу нітрогрупу в положення 1,5- або 1,8- — так одержують динітронафтален.
4. Сульфування:
5. Реакція приєднання водню, (нафтален гідрогенізується легше ніж бензен):
Тетралін – безбарвна рідина Ткип 207°С, хороший розчинник смол, жирів, використовується для виготовлення лаків. Такі ж самі властивості і для декаліну.
Антрацен і фенантрен.
Молекулярна формула для них С14Н10, вони є ізомерами.
.
Містяться у кам’яновугільній смолі, виділяють їх з фракцій антраценового масла.
Антрацен – кристалічна речовина, добре розчиняється в гарячому бензені, погано – в спирті, етері, не розчиняється у воді.
У молекулі антрацену особливо рухливими є атоми Гідрогену в положенні 9 і 10 (так звані мезоположення). При дії окиснювачів (нітратна кислота, хромова суміш) вони окиснюються значно легше з утворенням антрахінону, в молекулі якого є дві кетонні групи:
Антрахінон — кристалічна речовина жовтого кольору.
Важливими похідними антрацену є такі:
Антрагідрохінон – проміжний продукт під час відновлення антрахінону до антрацену і являє собою кристалічну речовину коричневого кольору.
Алізарин – відомий з давніх часів барвник червоного кольору. Добували його раніше з коріння рослин крапу, або марени. Тепер його синтезують.
Фенантрен – тверда кристалічна речовина Тпл 100°С, розчинна в бензені. Фенантрен не знайшов такого широкого технічного застосування як антрацен. Однак значення його досить велике.
Гідроване ядро фенантрену лежить в
основі таких алкалоїдів, як морфін,
кодеїн. Ядро повністю гідрованого
фенантрену, конденсоване з п’ятичленним
ядром циклопентану, називається
пергідроциклопентанофенантреном,
.
Скелет цієї сполуки лежить в основі
будови молекул стероїдів, до яких
належать стерини, вітамін групи
Д, жовчні кислоти, статеві гормони і
ряд інших дуже важливих біологічно
активних речовин.
Інші багатоядерні ароматичні вуглеводні.
Крім нафталіну антрацену і фенантрену, у кам’яновугільній смолі містяться багато інших вуглеводнів з конденсованими циклами: пірен, хризен та ін.
.
Вони є похідними фенантрену.
Велика кількість ароматичних вуглеводнів з конденсованими ядрами – канцерогенні речовини (лат. cancer – рак). Прикладом можуть бути бензпірен та дибензантрацен, які містяться в кам’яновугільній смолі і сажі.
.
Контрольні запитання та завдання
1. Напишіть структурні формули ізомерів гомологів бензену з молекулярною формулою С9Н12. Укажіть їх назви.
2. Напишіть структурні формули і назвіть усі основні продукти, що можуть утворитися під час монобромування в кільце наведених нижче сполук. Зазначте у кожному випадку, чи буде ця сполука бромуватися швидше або повільніше, ніж бензен:
а) іодобензен; б) втор-бутилбензен; в) ацетофенон С6Н5СОСН3;
г) фенетен С6Н5ОС2Н5; д) дифенілметан; е) бензонітрил С6Н5СN;
є) біфеніл С6Н5С6Н5.
3. Розмістіть наведені нижче сполуки у порядку зменшення їх реакційної здатності у реакції нітрування (у кожному випадку окремо а), б) і т.д.):
а) бензен, толуен, м-ксилен, п-ксилен;
б) бензен, бромобензен, нітробензен, толуен;
в) хлоробензен, п-хлоронітробензен, 2,4-динітрохлоробензен;
г) 2,4-динітрохлоробензен; 2,4-динітротолуен;
д) м-динітробензен, 2,4-динітротолуен.
4. Укажіть усі стадії лабораторного синтезу наведених нижче сполук із бензену, використовуючи будь-які необхідні аліфатичні або неорганічні реагенти:
а) п-нітротолуен; б) п-бромонітробензен; в) п-дихлоробензен; г) м-бромобензенсульфокислота; д) п-бромобензенсульфокислота; е) п-бромобензенова кислота; є) м-бромобензенова кислота; ж) 1,3,5-тринітробензен; з) 2-бром-4-нітротолуен; и) 2-бром-4-нітробензенова кислота; і) 3,5-динітробензенова кислота; к) 4-нітро-1,2-дибромобензен; л) 2-нітро-1,4-дихлоробензен; м) 4-бром-3-нітробензенова кислота.
5. Укажіть усі стадії лабораторного синтезу наведених нижче сполук, використовуючи необхідні аліфатичні або неорганічні реагенти: 4-нітро-2,6-диброманізену з анізену С6Н5ОСН3; 4-бром-2-нітробензенової кислоти з о-нітротолуену; 2,4,6-триброманіліну з аніліну; 2,4-динітроацетаніліду з ацетаніліду С6Н5NHОСН3; 5-нітроізофталевої кислоти з м-ксилену; 4-нітроізофталевої кислоти; з м-ксилену; 2-нітротерефталевої кислоти з п-ксилену.
6. Запропонуйте схеми синтезу наведених нижче сполук із бензену та (або) толуену, використовуючи необхідні аліфатичні та неорганічні реагенти: етилбензен; стирен; фенілацетилен; ізопропілбензен; 2-фенілпропен; 3-фенілпропен (алілбензен); 1-фенілпропен; п-трет-бутилтолуен; п-нітростирен; п-бромобензилбромід; п-бромобензенова кислота; м-бромобензенова кислота; 1,2-дифенілетан.
7. Опишіть прості хімічні реакції, за допомогою яких можна розрізнити: а) бензен та циклогексан; б) бензен та 1-гексен; в) толуен та н-гептан; г) хлоробензен та етилбензен.
