- •Передмова
- •1. Предмет органічної хімії
- •2. Електронна будова атому Карбону
- •2.1. Поняття про гібридизацію атомів Карбону.
- •3. Типи хімічних зв’язків в органічних сполуках
- •3.1. Характеристики ковалентного зв’язку
- •3.2. Електронні впливи (електронні ефекти в молекулах)
- •3.4. Типи утворення і види ковалентних зв’язків
- •4. Класифікація органічних сполук
- •5.1. Номенклатура і загальні принципи сучасної хімічної термінології
- •5.2. Ізомерія алканів та їх одновалентних залишків (алкілів)
- •5.3. Поняття про первинні, вторинні, третинні атоми Карбону
- •5.4. Правила номенклатури iupac
- •5.5. Методи добування алканів
- •5.6. Хімічні властивості алканів
- •5.7. Окремі представники
- •6. Алкени
- •6.1. Ізомерія алкенів
- •6.2. Номенклатура
- •6.3. Методи добування
- •6.4. Хімічні властивості
- •6.5. Просторова будова (стереохімія) алкенів (гомологів етену)
- •6.6. Окремі представники
- •7.1. Методи добування
- •7.2. Хімічні властивості
- •7.3. Окремі представники
- •8. Алкадієни
- •8.1. Ізомерія алкадієнів
- •8.2. Класифікація
- •8.3. Методи добування
- •8.4. Хімічні властивості
- •8.5. Окремі представники
- •9. Циклоалкани
- •9.1. Номенклатура. Ізомерія
- •9.2. Будова циклоалканів
- •9.3. Сучасні уявлення про будову малих циклів
- •9.4. Стереохімія циклоалканів
- •9.5. Окремі представники
- •10. Арени (Ароматичні вуглеводні)
- •10. 1. Класифікація ароматичних сполук
- •10.2. Ароматичні вуглеводні з одним бензеновим ядром
- •10.2.1. Будова молекули бензену
- •10.2.2. Гомологи бензену
- •10.2.3. Ізомерія та номенклатура.
- •10.2.4. Методи добування бензену та його гомологів.
- •10.2.5. Хімічні властивості
- •10.2.6. Окремі представники
- •10.3. Багатоядерні ароматичні вуглеводні
- •10.3.1. Багатоядерні ароматичні вуглеводні з неконденсованими бензеновими ядрами
- •1. Група дифенілу.
- •2. Дифенілметан.
- •3. Група трифенілметану.
- •10.3.2. Багатоядерні ароматичні сполуки з конденсованими ядрами
- •11. Галогеновуглеводні
- •11.1. Класифікація
- •11.2. Номенклатура
- •11.3. Ізомерія
- •11.3. Методи добування
- •11.4. Хімічні властивості
- •11.5. Окремі представники
- •12. Гідроксисполуки (спирти)
- •12.1. Класифікація
- •12.2. Номенклатура
- •12.3. Ізомерія
- •12.4. Фізичні властивості
- •12.5. Методи добування одноатомних спиртів
- •12.6. Хімічні властивості спиртів
- •12.7. Окремі представники
- •13. Багатоатомні спирти
- •13.1. Хімічні властивості
- •13.2. Окремі представники
- •14.Феноли
- •14.1. Номенклатура
- •14.2. Методи добування
- •14.3. Фізичні властивості
- •14.4. Хімічні властивості.
- •14.5. Окремі представники
- •15. Етери
- •15.6. Хімічні властивості
- •15.7. Окремі представники
- •16. Оксосполуки ( альдегіди і кетони)
- •16.1. Класифікація
- •16.2. Ізомерія
- •16.3. Номенклатура
- •16.4. Методи добування
- •16.5. Фізичні властивості
- •16.6. Хімічні властивості
- •16.7. Окремі представники
- •17. Карбонові кислоти
- •17.1. Одноосновні карбонові кислоти
- •17.1.1. Номенклатура
- •Назви деяких карбонових кислот
- •17.1.2. Ізомерія
- •17.1.3. Методи добування
- •17.1.4. Фізичні властивості
- •17.1.5. Хімічні властивості
- •17.1.6. Окремі представники
- •17.2. Дикарбонові кислоти
- •Назви деяких дикарбонових кислот
- •17.2.1. Методи добування
- •17.2.2. Фізичні властивості
- •17.2.3. Хімічні властивості
- •17.2.4. Окремі представники
- •17.3. Ненасичені монокарбонові кислоти
- •Назви деяких ненасичених монокарбонових кислот
- •18. Жири
- •18.1. Фізичні властивості
- •18.2. Методи добування
- •18.3. Хімічні властивості
- •18.4. Застосування жирів
- •19. Гідроксикарбонові кислоти. Гідроксикислоти
- •19.1. Ізомерія
- •19.2. Методи добування
- •19.3. Фізичні властивості
- •19.4. Хімічні властивості
- •20. Оптична ізомерія гідроксикислот
- •21. Вуглеводи
- •21.1. Класифікація вуглеводів
- •21.2. Моносахариди
- •21.2.1. Будова моносахаридів
- •21.2.2. Стереохімія моноз
- •21.2.3. Циклічна структура моносахаридів
- •21.2.4. Характер окисних кілець
- •21.2.5. Таутомерна рівновага моносахаридів. Явище мутаротації
- •21.2.6. Поняття про конформаційну ізомерію
- •21.2.7. Методи добування
- •21.2.8. Фізичні властивості
- •21.2.9. Хімічні властивості
- •21.2.10. Окремі представники
- •21.3. Полісахариди
- •21.3.1. Олігосахариди (сахароподібні полісахариди)
- •21.3.1.1. Дисахариди (біози)
- •21.3.1.2. Глікозил-глікози (відновлювальні дисахариди)
- •21.3.1.3. Глікозил-глікозиди, або невідновлювальні дисахариди
- •21.3.2. Вищі полісахариди (поліози, несахароподібні складні вуглеводи)
- •22. Нітрогеновмісні органічні сполуки
- •22.1. Нітросполуки жирного й ароматичного рядів
- •22.1.1. Класифікація
- •22.1.2. Номенклатура
- •22.1.3. Ізомерія
- •22.1.4. Методи добування
- •22.1.5. Фізичні властивості
- •22.1.6. Хімічні властивості нітросполук
- •22.1.7. Окремі представники
- •22.2.1. Класифікація
- •22.2.2. Номенклатура
- •22.2.3. Ізомерія
- •22.2.4. Методи добування
- •22.2.5. Фізичні властивості
- •22.2.6. Хімічні властивості
- •22.2.7. Окремі представники
- •22.3. Ароматичні діазо- та азосполуки
- •22.3.1. Номенклатура
- •22.3.2. Методи добування
- •22.3.3. Фізичні властивості
- •22.3.4. Хімічні властивості
- •22.4. Амінокислоти
- •22.4.1. Класифікація
- •22.4.2. Номенклатура
- •22.4.3. Ізомерія
- •22.4.4. Методи добування
- •22.4.5. Будова молекул
- •22.4.6. Фізичні властивості
- •22.4.7. Хімічні властивості
- •22.4.8. Окремі представники
- •22.5.1. Виділення з природних джерел і очищення
- •22.5.2. Фізичні і хімічні властивості
- •22.5.3. Рівні структурної організації молекули білка
- •Вторинна структура білкових молекул:
- •22.5.4. Класифікація білків
- •22.5.5. Ідентифікація білків
- •23. Гетероциклічні сполуки
- •23.3.2. П’ятичленні гетероцикли з декількома гетероатомами
- •23.4. Шестичленні гетероциклічні сполуки
- •23.4.1. Шестичленні гетероциклічні сполуки з одним гетероатомом та їх похідні
- •23.4.1.1. Поняття про алкалоїди
- •23.4.2. Шестичленні гетероциклічні сполуки з двома атомами Нітрогену
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Органічна хімія Курс лекцій для студентів
10.2. Ароматичні вуглеводні з одним бензеновим ядром
Загальна формула групи вуглеводнів з одним ядром СnН2n-6. Найпростішим представником ароматичних вуглеводнів з одним ядром є бензен. За даними якісного та кiлькiсного елементного аналізу, бензен має брутто-формулу — C6H6. Його відкрив М.Фарадей (1825 р.) у світильному газі (продукт переробки кам’яного вугілля). Пізніше (1845 р.) бензен був виявлений Гофманом у кам’яновугільній смолі.
10.2.1. Будова молекули бензену
Молекула бензену складається з шести атомів Карбону і шести атомів Гідрогену. Довгий час залишалися невідомими хімічна природа і будова молекули бензену.
Як дуже ненасичена сполука (С6Н6) порівняно з С6Н14, він проявляє властивості насичених вуглеводнів:
не знебарвлює бромну воду і розчин калійперманганату;
при певних умовах вступає в реакції заміщення.
Було встановлено, що одно заміщені С6Н5Х не мають ізомерів, що свідчить про рівноцінність всіх атомів Гідрогену та Карбону. Вперше формулу будови бензену було запропоновано в 1865 р. німецьким хіміком Августом Кекуле.
Для встановлення порядку хімічних зв’язків, що відповідають цій формулі, пропонувалося кілька десятків структурних формул, наприклад:
Структура Структура Структура Структура Структура
Ладенбурга Дюара Амстронга– Клауса Тіле
Байєра
Структура Кекуле
З усіх наведених формул дійсно відповідають реальній будові молекули C6H6 і найкраще її описують дві останні формули. Кожна з них має свої переваги і недоліки.
Молекула C6H6 є плоским шестикутником, у вершинах якого знаходяться атоми Карбону в стані sp2-гібридизації (що зумовлює плоску будову молекули).
Кожен з атомів Карбону за рахунок своїх sp2-гібридних орбіталей сполучається з двома сусідніми атомами Карбону в циклі, а також із атомом Гідрогену, негібридизовані р-орбіталі від кожного з шести атомів Карбону зорієнтовані перпендикулярно площині шестикутника; таким чином, у площині шестикутника утворюються σ-зв’язки, а над і під площиною кільця негібридизовані р-орбіталі перетинаються за принципом утворювання π-зв’язків, але вони при цьому утворюються не з окремих π-зв’язків (перетинаються не попарно), а утворюють суцільну π-електронну циклічну хмарину, що характеризуються зі стереометрії як тор (бублик), тобто над і під площиною кільця молекули C6H6 знаходяться дві тороїдальні хмарини негативної електрики.
Будову системи σ-зв’язки та π-зв’язків у молекулі бензену можна відобразити такими схемами׃
Вигляд збоку Вигляд зверху
У вказаній π-електронній системі молекули бензену електронна густина розподілена абсолютно рівномірно між усіма атомами Карбону, а кожен р-електрон не «прив’язаний» жорстко до «свого» вуглецевого атома, а знаходиться у сумісному користуванні всіх шести атомів Карбону.
Такий розподіл (урівномірнений, урівноважений) між кількома атомами Карбону називається делокалізацією електронної густини. В такій системі, що формально складається з чергованих подвійних і простих зв’язків, довжина яких відповідно (0,134 нм) і (0,154 нм), в дійсності відбувається кон’югація зв’язків (зчеплення й усереднення), довжина утвореного зв’язку 0,14 нм. При утворенні кон’югованої системи виділяється певна порція енергії порівняно з сумою енергій простих і подвійних зв’язків, що відповідають формулам Кекуле. Ця різниця (163 кдж/моль) між ефективною сумою енергій простих (3·338,6 кдж/моль) і подвійних (3·610,3 кдж/моль) зв’язків та реальною вивіреною енергією молекул називається статичним ефектом кон’югації і характеризує стабільність молекули бензену. Чим більша енергія виділяється при утворенні такої структури, тим стабільніша сама структура, а ця стабільність визначає і хімічні властивості бензену. На прикладі бензену, його гомологів та інших груп ароматичних сполук, було зроблено узагальнення залежності ароматичних властивостей від будови молекули; це узагальнення включає такі умови׃
плоска будова молекули;
наявність в ній циклічної кон’югованої системи, вона має особливий вид зв’язку, довжина якого 0,14 нм і називається ароматичним;
відповідність кількості негібридизованих р-електронів в цій системі правилу Хюкеля — N = 4n+2.
