Лекція 6. Типологічні особливості людини.
План.
Типи нервової системи і їх зв'язок з особливостями темпераменту.
Типи темпераменту.
Основні властивості типів темпераменту.
1. Типи нервової системи і їх зв'язок з особливостями темпераменту
З давніх-давен люди намагалися пояснити індивідуальні відмінності між людьми: відмінності у глибині, інтенсивності, стійкості емоцій, емоційній вразливості, темпі, енергійності дій та інших особливостях психічної діяльності та поведінки людини.
Спостереження за людьми показують, що одні люди збуджуються сильно, діють енергійно, інші - слабко, в'яло, неенергійно. Одні відрізняються врівноваженістю поведінки, діють стримано, не виявляють зовні своїх почуттів, інші за аналогічних умов одразу діють швидко, нервують, демонструють гаму почуттів з приводу незначних подій. Одні емоційно вразливі, беруть усе "близько до серця", почуття їх проявляються сильно і тривають довго, інші - спокійно ставляться до навколишніх подій, слабко реагують на них, почуття їхні неглибокі, нетривалі.
Є люди, які легко переходять від одних умов життя до інших, легко пристосовуються до змін обстановки. Інші ж люди ці зміни переносять хворобливо і з великими труднощами пристосовуються до нових умов. Деякі люди відрізняються стійкістю настрою, у інших він нестійкий. Різним буває й індивідуальний темп перебігу психічної діяльності: швидкий, повільний, млявий.
Ці особливості людей проявляються в їх практичній та розумовій діяльності. Вони знаходять свій вияв і в ході, і в розмові.
Індивідуальні особливості психіки спостерігаються у людини ще до того, як вона стає особистістю, вони утворюють своєрідне психологічне підґрунтя, на якому в майбутньому виростають властивості особистості, характерні лише для цієї людини. Такими стійкими психологічними властивостями від народження є властивості темпераменту.
Темперамент - це індивідуально-своєрідні властивості психіки, які визначають динаміку психічної діяльності, однаково проявляються в різноманітній діяльності незалежно від її змісту, цілей, мотивів і залишаються постійними в зрілому віці.
Відмінності між людьми в значній мірі визначають їх вчинки, поведінку, а отже, в глобальному сенсі, впливають на їхні долі. Коли говорять про темперамент, то мають на увазі багато психічних відмінностей між людьми - розходження по глибині, інтенсивності, стійкості емоцій, емоційній вразливості, темпу, енергійності дій і інших динамічних, індивідуально-стійких особливостей психічного життя, поведінки та діяльності.
При всьому різмаїтті підходів до проблеми, вчені і практики визнають, що темперамент - біологічний фундамент, на якому формується особистість як соціальна істота.
Ідея про зв'язок природного походження всіх типів темпераменту з діяльністю нервової системи була розвинута і доведена І. П. Павловим. Він, доводячи наявність закономірностей у прояві індивідуальних відмінностей, висунув гіпотезу про те, що в основі їх лежать фундаментальні властивості нервових процесів - збудження та гальмування, їх врівноваженість та рухливість.
Сила нервової системи визначає її працездатність і проявляється насамперед у функціональній витривалості, тобто здатності витримувати тривалі чи короткочасні, але сильні збудження.
Окрім сили, нервовим процесам може бути притаманна врівноваженість або неврівноваженість.
Врівноваженість нервових процесів - це баланс між процесами збудження та гальмування. Завдяки даній властивості організм може відповідати як спонукальними, так і гальмівними реакціями на численні впливи, які припадають на нервову систему.
Рухливість нервових процесів проявляється у здатності змінювати поведінку залежно від умов, швидко переходити від однієї дії до іншої, від пасивного стану до активного і навпаки.
Протилежною рухливості якістю є інертність нервових процесів. Нервова система інертніша тоді, коли потребує більше часу чи зусиль для переходу від одного процесу до іншого.
Ці якості нервових процесів утворюють певні системи, комбінації, які й зумовлюють тип нервової системи.
Комбінації зазначених властивостей нервових процесів збудження і гальмування були покладені в основу визначення типу вищої нервової діяльності. Залежно від поєднання сили, рухливості і врівноваженості процесів збудження і гальмування розрізняють чотири основні типи вищої нервової діяльності. Класифікація типів вищої нервової діяльності представлена на малюнку 1.
мал. 1. Типи вищої нервової діяльності за І. П. Павловим
Табл.1.Співвідношення типів нервової системи і типів темпераменту
Сила |
Врівноваженість |
Рухливість |
Тип темпераменту |
сильний |
врівноважений |
рухливий |
сангвінік |
сильний |
врівноважений |
інертний |
флегматик |
сильний |
неврівноважений |
|
холерик |
слабкий |
|
меланхолік |
|
Порівнюючи свої типи нервової системи з типологією Гіпократа-Галена, великий російський фізіолог описує їх так:
Слабкий тип. Представники слабкого типу нервової системи не можуть витримувати сильні, тривалі і концентровані подразники. Слабкими є процеси гальмування і збудження. При дії сильних подразників затримується вироблення умовних рефлексів. Поряд з цим відзначається висока чутливість (тобто низький поріг) на дії подразників.
Сильний неврівноважений тип. Різні сильної нервовою системою, він характеризується неврівноваженістю основних нервових процесів - переважанням процесів збудження над процесами гальмування.
Сильний урівноважений рухливий тип. Процеси гальмування і збудження такі й урівноважені, але швидкість, рухливість їх, швидка змінюваність нервових процесів ведуть до відносної нестійкості нервових зв'язків.
Сильний урівноважений інертний тип. Сильні й урівноважені нервові процеси відрізняються малою рухливістю. Представники цього типу зовні завжди спокійні, рівні, важко збудливі.
Тип вищої нервової діяльності відноситься до природних вищіх даних, це вроджена властивість нервової системи. Темперамент і є прояв типу вищої нервової діяльності у діяльності, поведінці людини. Особливості психічної діяльності, що визначають його вчинки, поведінку, звички, інтереси, знання, формуються в процесі індивідуального життя людини, в процесі виховання. Тип вищої нервової діяльності надає своєрідність поведінці людини, накладає характерний відбиток на весь вигляд людини, визначає рухливість його психічних процесів, їх стійкість, але не визначає ні поведінки, ні вчинків людини, ні його переконань, ні моральних устоїв.
Роль досліджень І. П. Павлова в розвитку сучасної науки надзвичайно велика. Однак здійснене ним відкриття властивостей нервової системи і розроблена на цій основі типологія нервової системи послужили йому підґрунтям для ствердження того, що всю поведінку людини, як і поведінку тварини, можна пояснити з позиції фізіології. Однак поведінка людини дуже складна і визначається не лише вродженими характеристиками, а й умовами соціальної ситуації, а також особливостями виховання.
Тим не менше типологія І. П. Павлова стала джерелом великої кількості досліджень в цій галузі.
В наш час в науці накопичено безліч фактів щодо властивостей нервової системи, і по мірі їх узагальнення дослідники надають все меншого значення типам нервової системи. Кожна людина має певний тип нервової системи, прояви якого, тобто особливості темпераменту, складають важливий аспект індивідуальних психологічних відмінностей, які проявляються в діяльності.
Особистість і темперамент пов'язані між собою таким чином, що темперамент виступає в якості загальної основи багатьох інших особистісних властивостей, насамперед характеру. Від темпераменту залежать такі властивості особистості, як вразливість, емоційність, імпульсивність і тривожність. Вразливість - це сила впливу на людину різних стимулів, час їхнього збереження в пам'яті і сила реакції на них. Одні і ті самі стимули на вразливу людину мають більший вплив, ніж на недостатньо вразливу. Вразлива людина, крім того, довше пам'ятає відповідні впливи і довше зберігає реакцію на них. А також й сила відповідної реакції у неї значно більша, ніж у менш вразливого індивіда. Емоційність - це швидкість і глибина емоційної реакції людини на ті або інші події. Емоційна людина надає велике значення тому, що відбувається з нею і навколо неї. У неї набагато більше, ніж у неемоційної людини, виражені різноманітні тілесні реакції, пов'язані з емоціями. Емоційний індивід - це той, хто майже ніколи не буває спокійним, постійно перебуває під владою будь-яких емоцій, у стані підвищеного збудження або, навпаки, пригніченості.
Імпульсивність виявляється в нестриманості реакцій, у спонтанності проявів що до того, як людина встигає обміркувати ситуацію, що склалася і прийняти розумне рішення з приводу того, як у ній діяти. Імпульсивна людина спочатку реагує, а потім думає, чи правильно вона вчинила, часто жалкує про передчасні і неправильні реакції. Тривожна людина відрізняється від малотревожної тим, що в неї занадто часто виникають пов'язані з занепокоєнням емоційні переживання: страх, побоювання. Їй здається, що багато чого з того, що людину оточує, несе в собі загрозу для власного «Я». Тривожна людина боїться усього: незнайомих людей, телефонних дзвінків, випробувань, офіційних установ, публічних виступів і т.п. Поєднання описаних властивостей і створює індивідуальний тип темпераменту. Ті прояви темпераменту, які в кінцевому підсумку стають властивостями особистості, залежать також і від навчання та виховання, від культури, звичаїв, традицій, та багато чого іншого.
Темперамент є природною основою прояву психологічних якостей особистості. Однак при будь-якому темпераменті можна сформувати в людини якості, які невластиві даному темпераменту. Психологічні дослідження і педагогічна практика показують, що темперамент трохи змінюється під впливом умов життя і виховання. Він також може змінюватися й у результаті самовиховання. Відомо, наприклад, що А. П. Чехов був людиною дуже врівноваженою, скромною і делікатною. Але ось цікавий факт з його життя. В одному з листів до дружини О. Л. Кніппер-Чехової Антон Павлович робить таке цінне зізнання: "Ти пишеш, що заздриш моєму характеру. Мушу сказати тобі, що від природи він в мене різкий, я запальний. Але я звик стримуватись, бо розпускати себе порядній людині не личить. За старих часів я виробляв чорт знає що ".
Цікаво відзначити, що деякі люди, пізнавши особливості свого темпераменту, навмисно самі виробляють певні методи, щоб приборкати його. Так робив, наприклад, А. М. Горький, який стримував бурхливі прояви свого темпераменту. Для цього він свідомо переключався на різні побічні дії з предметами. З людьми, які висловлювали протилежні йому погляди, А. М. Горький намагався бути неупередженим і спокійним.