ВСТУП

В основі будь-якого конкретного суспільства, тобто соціального організму, лежить певна система економічних, виробничих відносин. Ця система відносин, яка складає економічний лад даного суспільства, визначає всі інші існуючі в ньому суспільні відносини, визначає історичний тип суспільства, тобто його приналежність до тієї чи іншої суспільно-економічної формації. Тому завдання аналізу економічного ладу суспільства є однією з найважливіших в суспільних науках. Тільки такий аналіз може дати ключ до розуміння даного соціального організму, його минулого, сьогодення і майбутнього до розкриття закономірностей його розвитку.

Це завдання не просте навіть у тому випадку, коли базис соціального організму, його економічний лад утворені виробничими відносинами, які належать до одного типу. Але воно стає у багато разів складніше, коли економічний лад суспільства включає в себе виробничі відносини не одного, а кількох різних типів. А саме таким був економічний лад переважної більшості, якщо не всіх, класових соціальних організмів.

Метою курсової роботи є виявлення сучасної онтологічної спрямованості проблем по темі навчального дослідження:Система виробничих відносин та економічні закони.

Предметом дослідження виступають економічні закони, виробничі відносини та їх системи.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:

- Теоретичне дослідження сутності виробничих відносин;

- Розгляд взаємозв'язку між виробництвом і споживанням;

- Вивчення взаємозв'язку розподілу і виробництва;

- Розгляд взаємозв'язку обміну і виробництва;

- Розгляд процесу модифікації корпоративної структури;

- Розгляд процесу заміщення приватної власності власністю особистої;

- Загальне визначення економічних законів;

- Теоретичне дослідження законів:вартості,попиту та грошового обігу.

РОЗДІЛ 1. ВИРОБНИЧІ ВІДНОСИНИ:ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ.

1.1Поняття виробничих відносин.

Виробничі відносини – сукупність матеріальних економічних відносин для людей у процесі громадського виробництва та руху суспільного продукту з виробництва до споживання.

У процесі роботи складаються стосунки, зумовлені потребами технологій і організації виробництва, наприклад відносини між робітниками різного фаху, між організаторами і виконавцями, пов'язані з технологічним поділом праці всередині виробничого колективу чи масштабах суспільства. Це і є виробничо-технічні відносини. Однак у виробництві, окрім цих відносин, для людей складаються також економічні відносин.

Виробничі відносини від виробничо-технічних відрізняються тим, що вони висловлюють відносини людей через їхні стосунки до засобів виробництва, тобто відносини власності. Якщо засоби виробництва перебувають у руках всього нашого суспільства та його економічну основу становить громадська власність, то між членами суспільства складаються виробничі відносини співробітництва та взаємодопомоги. Люди, позбавлені всіх, чи основних засобів виробництва, неминуче опиняються у економічної залежність від власників, коштів виробництва, що визначає відносини панування і підпорядкування з-поміж них.

Історично конкретними видами експлуататорських виробничих відносин є рабовласницькі, феодальні і капіталістичні суспільно-економічні формації. Крім корінних, є й перехідні виробничі відносини. Ігнорування виробничих відносин, у межах яких відбувається праця, призводить до того, що кожен трудовий процес зводиться до деяких загальних моментів, і тоді історичні епохи різняться між собою тільки рівнем технічної озброєної праці, зникають корінні економічні відмінності між різними громадськими формаціями. У той самий час заперечення залежності виробничих відносин від рівня розвитку продуктивних сил веде до волюнтаризму і свавілі у політиці.

Виробничі відносини є соціальної формою продуктивних сил. Разом вони становлять дві сторони кожного способу виробництва та пов'язані одне з одним згідно із законом відповідності виробничих відносин характером і рівню розвитку продуктивних сил. За цим законом, виробничі відносини укладаються у залежність від характеру та розвитку продуктивних сил між формою їх функціонування й розвитку. Натомість, виробничі відносини впливають в розвитку продуктивних сил, прискорюючи чи гальмуючи їхній розвиток. У цьому розвитку виникають протистояння між зрослими і зміненими продуктивними силами і застарілими виробничими відносинами, які дозволені лише з допомогою зміни виробничих відносин також приведення в відповідність до продуктивних сил. У антагоністичному суспільстві дозвіл цього протиріччя здійснює соціальна революція. Діалектика продуктивних зусиль і виробничих відносин розкриває причини саморуху виробництва та цим сутність всього історичного процесу.

Оскільки суспільно-економічний уклад є система певних виробничих відносин, то цілком зрозуміло, що це поняття належить тільки до базису суспільства, для економічного строю. Цим воно якісно відрізняється від розуміння "суспільно-економічна формація", яке характеризує суспільство загалом, у єдності всіх у ньому відносин. Саме оскільки поняття суспільно-економічного укладу характеризує виключно виробничі відносини, це й є найважливішим інструментом аналізу економічного ладу тієї чи іншої конкретного суспільства, тобто всієї загалом системи виробничих відносин, котра утворює фундамент цього товариства.

Запровадження поняття "суспільно-економічний уклад" відкриває дорогу розуміти, що виробничі відносини тієї чи іншого типу можуть існувати й перебувають у соціальному організмі по-різному. Виробничі відносини тієї чи іншої типу можуть утворювати у соціальному організмі систему, тобто певний суспільно-економічний уклад. Та є певні виробничі, відносини які можуть утворювати у цьому організмі цілісної системи, а існувати у ньому з більш більш-менш значного придатка до системи, освіченою відносинами іншого типу. Тут ми зіштовхуємось із іншою формою буття виробничих відносин. Отже, виробничі відносини можуть виступати у соціальному організмі як у вигляді суспільно-економічного укладу та у ролі суспільно-економічного подуклада. Зрозуміло, що укладні і неукладні виробничі відносини грають далеко ще не однакову роль економічної структури суспільства. Значення перших незрівнянно більш велике, ніж других. І можна згадати, що саме ідея нерівноцінності різних виробничих відносин була висунута ще Марксом, який писав в одній із своїх робіт про вторинних, третинних, взагалі непервичних виробничих відносинах.