20. Насилля та корупція у механізмі транснаціональної злочинності.

Насилля використовується для залякування і усунення суперників в тій чи ін. сфері бізнесу, урядових і правоохоронних органів, які намагаються протидіяти операціям транснаціональних злоч організацій.

Корупція являться не тільки одним із принципів діяльності транснац організ злоч-ті, який створює умови для отримання надприбутку при реалізації ТОЗ своїх операцій, але й одночасно є способом їх захисту від соціального контролю, забезпечуючи їх безпеку. Корупція завжди являлась одним із переважних засобів, який використовується організованими злоч угрупуваннями, основною частиною їх стратегії і тактики, на відміну від використання відкритого насилля.

21. Кримінальний професіоналізм та рецидив у механізмі транснаціональної злочинності.

22. Глобалізація як фактор транснаціональної злочинності.

Поряд із значною економічною ефективністю процес глобалізації господарського та політичного життя спричиняє низку негативних явищ, пов’язаних з розшаруванням країн на бідні, технологічно відсталі (периферія, Південь) та багаті метрополії транснаціональних корпорацій (центральний простір, Північ). У перших, зокрема, спостерігається культурна, соціально-економічна відсталість та уповільнена модернізація, велика зовнішня заборгованість, зубожіння населення і високий рівень його експлуатації, нераціональне використання природних ресурсів, екологічні лиха, зорієнтованість економічної діяльності на сільськогосподарський та сировинний сектори.

Такі процеси збільшують міграцію в розвинені країни Заходу, слугують каталізатором екстремізму, соціальних конфліктів та опосередковано стимулюють зростання організованої злочинності й корупції. У доповіді ООН про розвиток людини за 1999 рік підкреслюється, що глобалізація створює нові загрози безпеці людини як у багатих, так і в бідних країнах. Її наслідками є фінансова й економічна нестабільність, негарантованість зайнятості та доходів, ризики для здоров’я, незадовільна особиста безпека, загострення політичних, гуманітарних і суспільних проблем. У свою чергу, зниження рівня соціального контролю в пострадянських країнах, з одного боку, та перехід до капіталізму – з іншого, супроводжуються навальним поширенням тіньової економіки та посиленням східноєвропейських злочинних організацій.

Спостерігається також тенденція до локалізації (розширення автономій), регіоналізації, а звідси – зростання націоналізму та фундаменталізму (у деяких мусульманських країнах), що призводить до протистояння носіїв такої ідеології з центральними органами влади, а також до міжнаціональних конфліктів. Цією ситуацією й користуються злочинні організації: свого часу вони налагодили великий балканський наркотрафік, работоргівлю в Чечні. Поряд із цим, етнічні конфлікти стимулюють постачання зброї конфліктуючим сторонам, що також є досить прибутковою сферою для оргзлочинності, посилюють переміщення людей до країн „золотого мільярда”. Це теж приносить неабиякі прибутки організованій злочинності, а деякі представники утворюваних при цьому етнічних діаспор нерідко вдаються до поширення нелегальних товарів (наркотиків, зокрема).

За умов, коли зростає вільний рух робочої сили, послуг і капіталу, а також спеціалізація країн на виробництві певних видів продукції та деяке послаблення ролі держави, оргзлочинність стає особливо небезпечною, перетворюючись на активного учасника глобалізаційного процесу. Структура злочинних угруповань удосконалюється, набуваючи гнучкості й високої адаптивності за рахунок децентралізації та мережевої організації, посилюючи оперативні та комунікаційні зв’язки. Організованій злочинності нині притаманні такі риси, як зростаюча професіоналізація, інтернаціоналізація та укладання стратегічних союзів задля оптимізації злочинних промислів, збільшення економічної шкоди та посилення впливу на політичне життя.

Нині злочинні організацій у своїх діях не лише опікуються традиційними промислами (наркобізнес, незаконний обіг зброї, контроль за проституцією, вимагання, викрадення та перепродаж автомобілів, антикваріату і культурних цінностей, контрабанда, піратство), а й значно урізноманітнюють діяльність (таблиця 1). Вони беруться за утилізацією токсичних відходів (зокрема, у міжнародних водах), виробництво порнографічної продукції, торгівлю людьми. Великі збитки економічній сфері можуть завдавати фінансові шахрайства (наприклад, псевдобанкрутства), силове захоплення бізнесу та проникнення у сферу легального підприємництва (інвестиції в будівництво, ігорний бізнес, сфера розваг, нерухомість, сільськогосподарські підприємства) і міжнародну фінансову систему, відмивання „брудних” грошей, таємна конкуренція в державних конкурсах за прибутковими проектами, отримання шляхом підкупу державних контрактів на будівництво, імпорт сировини і товарів, що мають важливе значення для країни.