1.Белкин и. М. Справочник по допускам и посадкам для рабочего-машиностроителя.—м.: Машиностроение, і985.

2. Чумак м. Г. Матеріали та технологія машинобудування.-к.: Либідь, 2000.

7. Технологічний процес обробки деталі

Під час розробки технологічного процесу обробки деталі потрібно враховувати: тип виробництва, вид заготовки, конфігурацію деталі, технічні умови на її обробку (норми точності, шорсткість, паралельність або перпен­дикулярність поверхонь тощо). Перед тим як розпочати детальну розроб­ку технологічного процесу обробки деталі, учень повинен узгодити з керівником курсової атестаційної роботи, яким має бути технологічний процес, якою має бути ступінь його деталізації. Як відомо, ГОСТ 3.1702—79 «ЕСТД» уста­новлює два види опису технологічних процесів: маршрутний і опе­раційний.

Маршрутні технологічні процеси використовують в одиничному ви­робництві, де робітникам високої кваліфікації, спеціалістам, які мають великий досвід роботи, достатньо відомостей із карти маршрутного тех­нологічного процесу, і деталізацію вони зроблять самі.

Разом з тим деякі найскладніші і найвідповідальніші операції можуть бути детально розроблені і для одиночного виробництва. В курсових роботах виконують маршрутні і операційні технологічні процеси.

Опис операцій повинен містити перелік усіх необхідних дій для об­робки виробів, що виконуються у технологічній послідовності, при цьому має бути забезпечена безпека праці робітника. Кожна операція повинна містити перелік необхідних переходів, а також:

а) ключове слово, яке характеризує метод обробки, наприклад: точи­ти, фрезерувати, точити деталь за програмою тощо;

б) назву або позначення оброблюваної поверхні, наприклад, циліндрична поверхня, отвір, або номер цієї поверхні (конструктивного елемента);

в) розмір оброблюваної поверхні, допуски і шорсткість, яку простав­ляють на операційному ескізі чи в правому верхньому куту, якщо це спільний ескіз і оброблюється кілька поверхонь.

Зміст операції записують повністю або скорочено. Скорочений запис використовується, якщо операційна карта супроводжується докладним графічним зображенням. При виконанні курсової атестаційної роботи бажано вико­ристовувати повний запис незалежно від повноти графічної інформації. Це сприяє кращому розумінню учнями розроблюваного технологічного процесу.

При необхідності в описі операції наводять додаткові відомості про кількість одночасно і послідовно оброблюваних поверхонь і про характер обробки. Під час виробничої практики учні ознайомлюються з маршрут­ними та операційними технологічними процесами. Тому після консуль­тації керівника курсової атестаційної роботи, розробка технологічного процесу не викликає ускладнень. Записувати зміст операції в спеціальному коді, що рекомендується відповідним стандартом, виконуючи курсову атестаційну роботу, небажано, тому що кодування інформації за таблицями відбирає багато часу і на більшості підприємств ще не використовується. Зразок запов­нення документації для оброблення деталі наведено на рис. 5, 6, 7.

При розробці технологічного процесу можливі різні доповнення, які пояснюють або поширюють ті чи інші положення опису операцій, пере­ходів, проходів, наприклад: «Фрезерувати криволінійну поверхню 3 за програмою». Ця інформація може містити фрази «згідно з рисунком»,«згідно з ескізом», «спочатку», «остаточно», «розточити отвір, дотриму­ючись таких розмірів: 100 ±0,24; 40 ± 0,2 і 1,5 45°».

Зверніть увагу, що на рисунку деталі у карті ескізів (див. рис. 7) усі оброблювані поверхні матимуть наскрізну нумерацію, тобто 1, 2, 3 ... Якщо викладач видав завдання на обробку деталі двом учням, то або допускається наскрізна нумерація поверхонь, або кожний учень ставить «свої» номери поверхонь на «свою» сторону. Учням, які розроблюють першу операцію, дозволено креслити тільки ту сторону, яку оброблюють у даній операції. Для наступних операцій показують раніш оброблені поверхні.

Рис.5 Маршрутна карта обробки деталі

Рис. 6. Операційна карта механічної обробки

Рис.7. Карта ескізів

Під час розробки технологічних процесів необхідно використо­вувати наступні назви операцій механічної обробки: токарна, свердлиль­на, фрезерна, шліфувальна тощо.

Попередньо обговорюють вибір технологічних баз (способу закріплення заготовки), послідовності обробки, підбирають різальний верстат, контрольно-вимірювальний інструмент, оснастку (допоміжний інструмент, тобто пристрій для закріплення). Необхідно відразу чітко з'ясувати взаємозалежність різних поверхонь, щоб заздалегідь розроби­ти заходи для безумовного виконання цих вимог. При розробці техно­логічного процесу треба керуватися стандартами, ЕСТД. Так, для чіткого формулювання словесних описів переходів використовують такі терміни технологічних переходів відповідно до стандартів: