- •Методичні вказівки
- •Професія
- •8211 “ Верстатник широкого профілю ”
- •Анотація
- •Рецензія
- •1. Тематика та обсяг курсової атестаційної роботи
- •2. Загальні методичні вказівки
- •Департамент освіти і науки
- •Полтавської обласної державної адміністрації
- •Вище професійне училище № 7
- •Технологічний процес виготовлення деталі (назва деталі)
- •Курсова атестаційна робота
- •3. Завдання
- •Зміст завдання
- •4. Вимоги до графічної частини роботи
- •1. Зайцев б. Г., Рыцев с. Б. Справочник молодого токаря.— м.: Высш. Шк., 1989г.
- •5. Вимоги до вступу
- •6. Вимоги до деталі і заготовки
- •1.Белкин и. М. Справочник по допускам и посадкам для рабочего-машиностроителя.—м.: Машиностроение, і985.
- •2. Чумак м. Г. Матеріали та технологія машинобудування.-к.: Либідь, 2000.
- •7. Технологічний процес обробки деталі
- •Операції
- •Ключові слова технологічних переходів
- •Ключові слова допоміжних переходів
- •8. Вибір інструменту
- •8.1. Вибір різального інструменту
- •8.3. Вибір допоміжних
- •9. Вибір верстатів
- •10. Розрахунок режимів різання
- •(Гост 1050—74)
- •1. Зайцев б. Г., Рыцев с б. Справочник молодого токаря.— м.: Высш. Шк., 1988.
- •10.1. Визначення глибини різання
- •10.2. Призначення подачі
- •Мінералокерамічними різцями
- •10.3 Призначення швидкості різання
- •Для інших умов обробки необхідно внести поправочні коефіцієнти ( табл. 19—23).
- •10.4.Визначення розрахункової частоти
- •10.5 Визначення дійсної частоти обертання шпинделя
- •10.6. Підрахунок дійсної швидкості різання
- •10.7. Визначення сили різання
- •10.8. Визначення потужності різання
- •10.9 Визначення допустимої потужності
- •10.10. Визначення коефіцієнта використання верстата за потужністю
- •10.11. Визначення обертального моменту різання
- •10.14. Результати розрахунку режиму різання
- •10.15. Визначення машинного часу
- •11. Передові методи праці,
- •Список рекомендованої літератури
- •1.Балацький в. В., ГоловіновВ. П., Щербаков в. П. Сучасні інструментальні матеріали.−к.: Техніка. 1998.
- •2. Василюк г. Д., Лещенко м. І., Таурит г. Д. Багатоверстатне обслуговування в машинобудуванні.— к.:Техніка. 1987.
- •3. Стискін г.М. Та ін. Технологія механічної обробки на металообробних верстатах .−
- •12. Можливий брак під час обробки деталі і заходи щодо його запобігання
- •13. Техніка безпеки під час обробки деталі
- •1. Марголит р. Б. Наладка станков с программным управлением.— м.: Машиностроение. 1983.
- •2.Сидоров в. Н. Безопасность труда при работе на металлообрабатывающих станках.—л.: Лениздат, 1985.
- •3. Стискін г.М. Та ін. Технологія механічної обробки на металообробних верстатах .−
- •14 Наукова організація праці і робочого місця верстатника
- •1. Стискін г.М. Та ін. Технологія механічної обробки на металообробних верстатах .−
- •2. Сидоров в. Н. Безопасность труда при работе на металообрабатывающих станках.— л.: Лениздат, 1985.
- •3.Чумак м. Г. Фрезерна справа. - к.: Либідь, 2004.
- •15. Список використаної літератури
- •Список використаних джерел
1.Белкин и. М. Справочник по допускам и посадкам для рабочего-машиностроителя.—м.: Машиностроение, і985.
2. Чумак м. Г. Матеріали та технологія машинобудування.-к.: Либідь, 2000.
7. Технологічний процес обробки деталі
Під час розробки технологічного процесу обробки деталі потрібно враховувати: тип виробництва, вид заготовки, конфігурацію деталі, технічні умови на її обробку (норми точності, шорсткість, паралельність або перпендикулярність поверхонь тощо). Перед тим як розпочати детальну розробку технологічного процесу обробки деталі, учень повинен узгодити з керівником курсової атестаційної роботи, яким має бути технологічний процес, якою має бути ступінь його деталізації. Як відомо, ГОСТ 3.1702—79 «ЕСТД» установлює два види опису технологічних процесів: маршрутний і операційний.
Маршрутні технологічні процеси використовують в одиничному виробництві, де робітникам високої кваліфікації, спеціалістам, які мають великий досвід роботи, достатньо відомостей із карти маршрутного технологічного процесу, і деталізацію вони зроблять самі.
Разом з тим деякі найскладніші і найвідповідальніші операції можуть бути детально розроблені і для одиночного виробництва. В курсових роботах виконують маршрутні і операційні технологічні процеси.
Опис операцій повинен містити перелік усіх необхідних дій для обробки виробів, що виконуються у технологічній послідовності, при цьому має бути забезпечена безпека праці робітника. Кожна операція повинна містити перелік необхідних переходів, а також:
а) ключове слово, яке характеризує метод обробки, наприклад: точити, фрезерувати, точити деталь за програмою тощо;
б) назву або позначення оброблюваної поверхні, наприклад, циліндрична поверхня, отвір, або номер цієї поверхні (конструктивного елемента);
в) розмір оброблюваної поверхні, допуски і шорсткість, яку проставляють на операційному ескізі чи в правому верхньому куту, якщо це спільний ескіз і оброблюється кілька поверхонь.
Зміст операції записують повністю або скорочено. Скорочений запис використовується, якщо операційна карта супроводжується докладним графічним зображенням. При виконанні курсової атестаційної роботи бажано використовувати повний запис незалежно від повноти графічної інформації. Це сприяє кращому розумінню учнями розроблюваного технологічного процесу.
При необхідності в описі операції наводять додаткові відомості про кількість одночасно і послідовно оброблюваних поверхонь і про характер обробки. Під час виробничої практики учні ознайомлюються з маршрутними та операційними технологічними процесами. Тому після консультації керівника курсової атестаційної роботи, розробка технологічного процесу не викликає ускладнень. Записувати зміст операції в спеціальному коді, що рекомендується відповідним стандартом, виконуючи курсову атестаційну роботу, небажано, тому що кодування інформації за таблицями відбирає багато часу і на більшості підприємств ще не використовується. Зразок заповнення документації для оброблення деталі наведено на рис. 5, 6, 7.
При розробці технологічного процесу
можливі різні доповнення, які пояснюють
або поширюють ті чи інші положення опису
операцій, переходів, проходів,
наприклад: «Фрезерувати криволінійну
поверхню 3 за програмою». Ця інформація
може містити фрази «згідно з
рисунком»,«згідно з ескізом»,
«спочатку», «остаточно», «розточити
отвір, дотримуючись таких розмірів:
100
±0,24; 40 ± 0,2 і 1,5
45°».
Зверніть увагу, що на рисунку деталі у карті ескізів (див. рис. 7) усі оброблювані поверхні матимуть наскрізну нумерацію, тобто 1, 2, 3 ... Якщо викладач видав завдання на обробку деталі двом учням, то або допускається наскрізна нумерація поверхонь, або кожний учень ставить «свої» номери поверхонь на «свою» сторону. Учням, які розроблюють першу операцію, дозволено креслити тільки ту сторону, яку оброблюють у даній операції. Для наступних операцій показують раніш оброблені поверхні.
Рис.5 Маршрутна карта обробки деталі
Рис. 6. Операційна карта механічної обробки
Рис.7. Карта ескізів
Під час розробки технологічних процесів необхідно використовувати наступні назви операцій механічної обробки: токарна, свердлильна, фрезерна, шліфувальна тощо.
Попередньо обговорюють вибір технологічних баз (способу закріплення заготовки), послідовності обробки, підбирають різальний верстат, контрольно-вимірювальний інструмент, оснастку (допоміжний інструмент, тобто пристрій для закріплення). Необхідно відразу чітко з'ясувати взаємозалежність різних поверхонь, щоб заздалегідь розробити заходи для безумовного виконання цих вимог. При розробці технологічного процесу треба керуватися стандартами, ЕСТД. Так, для чіткого формулювання словесних описів переходів використовують такі терміни технологічних переходів відповідно до стандартів:
