1. Зайцев б. Г., Рыцев с. Б. Справочник молодого токаря.— м.: Высш. Шк., 1989г.

5. Вимоги до вступу

У вступі учні описують нові досягнення науки і техніки, посилають­ся на задачі, які стоять перед машинобудуванням. Також треба активно використовувати дані тарифно-кваліфікаційних довідників, робити ог­ляди підручників із технології верстатних робіт (залежно від теми курсової атестаційної роботи). Однією з частин вступу може бути опис знань, умінь, навиків, які повинен придбати учень під час навчання.

6. Вимоги до деталі і заготовки

Цей розділ можна виконувати окремо для деталі і заготовки, як показано у бланку завдання на виконання курсової роботи, або спільно, як це описано нижче. Виконання цього розділу дає можливість учню розібратися в особливостях оброблюваної деталі, взаємозв'язку різних поверхонь і технічних вимог до механічної обробки.

Учень повинен позначити № поверхонь деталі і описати їх, наприклад так: «Деталь належить до класу валів (втулок та ін.), і має наступні поверхні(табл.3). Далі описати відповідні вимоги до деталі в цілому і до її окремих поверхонь. Тут учень також наводить характеристики точності усіх поверхонь деталі, після чого заповнює таблицю 4.

Таблиця 3. Приклад характеристики поверхонь деталі.

№ поверхні	Найменування поверхні	Шорсткість поверхні	Форма поверхні	Необхідна механічна обробка
				попе-редня.	оста точна
1	торець	Rа 6,3	плоска	−	+
2	фаска	Rа 6,3	конічна	−	+
3	шпонковий паз	Rа 2,5	призматична	−	+
4	зовнішня поверхня	Rа 3,2	різьбова	−	+
5	внутрішня поверхня	Rа 2.5	циліндрична	+	+
6	лиска	Rа 2,5	плоска	−	+

Таблиця 4. Характеристика точності деталі

Розмір за кресленням	Номінальний розмір	Квалітет	ЕS(еs) (ВВ)	ЕІ(еі) (НВ)	Найбільший граничний розмір	Найменший граничний розмір	Допуск

Якщо допуски на деталь не показано, а є тільки квалітет, то за табли­цями допусків необхідно визначити конкретні значення відхилень розмірів. Найбільший граничний розмір визначається,якщо алгебраїчно додати до номінального розміру верхнє відхилення (ВВ), найменший гранич­ний розмір - відповідно, якщо алгебраїчно додати номінальний розмір і нижнє відхилення (НВ). Наприклад, розмір поверхні D_ном = мм, тоді найбільший граничний розмір

D_ном + ВВ = 68,5 + 0,15 = 68,65 мм,

найменший граничний розмір

D_ном+ НВ = 68,5+( — 0,1) = 68,4 мм.

Допуск визначається різницею найбільшого і найменшого граничного розмірів, тобто 68,65 — 68,4 = 0,25 мм, або сумою абсолютних значень верхнього і нижнього відхилень, тобто ВВ + НВ = 0,15 + 0,1 = 0,25 мм, якщо верхнє відхилення додатне, а нижнє від’ємне. Допуск також можна визначити, якщо від верхнього відхилення алгебраїчно відняти нижнє відхилення.

Під час визначення допусків можна використовувати різні довідники, в яких є таблиці допусків та посадок. Плакати ЕСДП мають бути у кабінеті «Допуски і технічні вимірювання». В технологічному бюро кожного цеху підприємства, де учні проходять практику, обов'язково є довідкові таблиці допусків і посадок. Коли учень закінчить робочу зміну, він може зайти до технологічного бюро свого цеху і скористатися цими таблицями.

Потім за різними довідковими матеріалами визначають хімічний склад матеріалу деталі, наприклад сталі, і вносять необхідну інформацію до пояснювальної записки таким чином:

вуглець (С) — ... %

сірка (S) — ... %

залізо (Fе) — решта %.

Для інших матеріалів склад буде іншим.

Також за довідковими матеріалами визначаються механічні власти­вості матеріалу оброблюваної деталі: границя міцності на розтяг, твердість, відносне подовження та ін. Після опису деталі необхідно вибрати тип заготовки (іноді керівник курсової атестаційної роботи відразу задає кількість оброблюваних деталей і спосіб отримання заготовок). Під час вибору за­готовки учень керується загальними вимогами щодо конфігурації деталі, точності різних поверхонь, кількості оброблюваних деталей (типа вироб­ництва) , матеріалу деталі тощо. Наприклад, для обробки в одиночному ви­робництві вала з малими перепадами діаметрів різних ступенів краще за заготовку використовувати прокат круглого перерізу, а при виготовленні втулки— трубу для зменшення витрат металу і зменшення часу на механічну обробку.

Якщо треба обробити велику кількість деталей, раціонально для еко­номії металу використовувати заготовки, форми і розміри яких набли­жені до форми і розмірів готових деталей. Проте треба враховувати, що заготовки, які одержують точним литтям, штамповкою та іншими спосо­бами, значно дорожчі, що знижує економічність технологічного процесу та підвищує собівартість виготовлення деталі.

Після вибору способу одержання заготовки необхідно визначити при­пуски на обробку. Звичайно цю роботу, зробивши відповідні розрахунки, виконують технологи. Учням достатньо вибрати припуски на об­робку, керуючись наступним: чим вищі точність і якість обробленої по­верхні, чим довша деталь (можуть вплинути неточності базування), тим більшим має бути припуск. Наприклад, для обробки десяти валів 82 мм з допуском ±0, 5 мм і довжиною 100 мм достатньо дати припуск 5—6 мм на діаметр. Тоді діаметр прута буде 82+6=88 мм, а заготовки — 90 мм (найближчий розмір за стандартом). Припуск на довжину 1,5 мм на сторо­ну достатній. Тоді загальні розміри заготовки — 90 мм, ℓ- 103 ± 0,5 мм. Раціонально такі заготовки потрібно різати на заготівельній дільниці.

Вид, спосіб одержання і розміри заготовки обов'язково треба погоджувати з керівником курсової атестаційної роботи.

Грамотний, технічно обґрунтований вибір заготовки — це конкретна реалізація курсу на розробку і запровадження ресурсо- та енерго­зберігаючих технологій, максимальну економію матеріалів та енергії, є свідоцтвом якісної технічної підготовки учнів.

Список рекомендованої літератури