10. Розрахунок режимів різання

Вибір раціональних режимів різання — один із основних факторів, які визначають продуктивність праці і якість оброблюваних деталей. Правильно вибрані за таблицями, розраховані і відкориговані за технічними даними верстата елементи режиму різання не тільки забез­печують оптимальні умови обробки, але й визначають знання і навички учня, уміння вибрати режими різання у разі відсутності технологічного процесу, готують учня до самостійної праці в умовах одиничного і малосерійного виробництва, сприяють підвищенню його кваліфікації. Щоб правильно вибрати режим різання, треба спочатку визначити глибину різання, потім подачу, і в кінці — швидкість різання.

Поєднання оптимальних значень глибини різання, подачі і швидкості різання повинно забезпечити найвищу для даних конкретних умов про­дуктивність праці, мінімальну собівартість виготовлення, якість деталі відповідно до технічних умов, а також максимальне використання технічних можли­востей верстата та інструменту, тобто виконання задач з інтенсифікації економіки України, особливо — металообробки.

На вибір кожного елемента режиму різання впливають різні чинники. Наприклад, при виборі глибини різання і подачі керуються вимогами точності і шорсткості обробленої поверхні, механічними властивостями сталей (табл.6,7) тощо. Перед виконанням цього розділу бажано повторити розділ курсу «Технологія верстатних робіт» з вивчення фізичних основ процесу різання.

Визначивши режими різання, перевіряють силові можливості верста­та, тобто чи можлива обробка на верстаті. Далі підраховують машинний час, необхідний для виконання обробки в розрахованому переході. Перед призначенням і розрахунком елементів режиму різання треба уважно вивчити креслення деталі і технологічний процес обробки, разом з викладачем вибрати операцію і перехід, для якого призначається режим обробки, а потім виписати такі дані для розрахунку:

D- діаметр оброб­люваної поверхні, мм;

d- діаметр обробленої поверхні, мм;

ℓ-довжина обробленої поверхні, мм.

За довідниками визначають границю міцності оброб­люваного матеріалу (якщо деталь із чавуну, визначають твердість). Ці значення можна взяти з розділу «Вимоги до деталі і заготовки».

Наступ­ний етап — вибір параметрів різального інструменту.

В залежності від технічних характеристик вибраного верстата прий­мають габаритні розміри державки різального інструменту, наприклад, різця- 16 Х 25 мм, потім - матеріал різальної частини із таблиць у довідниках.

Знаючи матеріал оброблюваної деталі і вид обробки (наприклад, чор­нова, напівчистова, тонке точіння), за довідниками вибирають форму передньої частини різця і визначають його геометричні параметри: голо­вний передній кут γ, , головний задній кут а.

Головний кут різця в плані визначають за допомогою рисунка деталі і, виходячи з технологічної необхідності, визначають: потрібен упорно-прохідний різець чи прохідний. Допоміжний кут різця в плані приймають більшим за нуль градусів, тобто<φ₁> .

Таблиця 6. Механічні властивості якісної вуглецевої сталі