3.2. Локальні інформаційні системи

Функціональні частини інформаційної системи можуть розміщатися на одному або на декількох комп'ютерах. При розміщенні на ПК ІС називають локальною чи однокористувальницькою (хоча це не строго, оскільки на одному комп’ютері по черзі можуть працювати кілька користувачів).

Функціонування локальної ІС на одному комп'ютері в середовищі деякої операційної системи можливо за допомогою наступних варіантів використання програмних засобів:

1. Повна СУБД - застосовується, коли в дисковій пам'яті комп'ютера міститься вся СУБД, і вона часто використовується для розробки додатка (рис. 3.3).

Взаємодія користувача з БД відбувається прямо через користувальницький інтерфейс СУБД, або за допомогою інтерфейсу додатка.

Достоїнство схеми - простота розробки і супроводу БД і додатків при наявності розвинутих засобів розробки і сервісних засобів. Недоліки - витрати дискової пам'яті на збереження програми СУБД.

2. Додаток і "усічена" (ядро) СУБД (рис. 3.4) використовують для:

• зменшення обсягу займаного СУБД простору диска й оперативної пам'яті;

• підвищення швидкості роботи додатка;

• захисту додатка від модифікації з боку користувача (ядро не має засобів розробки додатків).

Прикладом є СУБД Microsoft Access, що включає додатковий пакет Microsoft Access Developer's Toolkit. З його допомогою можна створювати пересувну на дискетах "скорочену" (run-time) версію Microsoft Access яка не має інструментів розробки.

Достоїнствами використання ядра СУБД: менше споживання ресурсів пам'яті комп'ютера, прискорення роботи додатка і можливість захисту додатка від модифікації.

Недоліки – усе ще значний обсяг дискової пам'яті, необхідної для збереження ядра СУБД, і недостатньо висока швидкодія роботи додатків.

3. Незалежний додаток. Вихідна програма попередньо компілюється. У результаті виходить готова до виконання незалежна програма, що не вимагає для своєї роботи ні СУБД ні її ядра (рис. 3.5). Основні достоїнства - економія зовнішньої й оперативної пам'яті, прискорення виконання додатка і повний захист додатка від модифікації.

3.4. Способи розробки і виконання додатків

СУБД дозволяють вирішувати більшість задач по роботі з БД без розробки додатка. Проте, є випадки, коли доцільно розробити додаток. Наприклад, якщо потрібна автоматизація маніпуляцій з даними, інтерфейс СУБД недостатньо розвинутий, або наявні в СУБД стандартні функції по обробці інформації не влаштовують користувача. Для розробки додатків СУБД повинна мати програмний інтерфейс, основу якого складають функції і процедури відповідної мови програмування.

СУБД підтримують наступні технології розробки додатків:

• ручне кодування програм (Clipper, FoxPro, Paradox);

• створення текстів додатків за допомогою генераторів (FoxApp у FoxPro);

• автоматична генерація готового додатка методами візуального програмування (Delphi, Access).

При ручному кодуванні програмісти вручну набирають тексти програм додатків, після чого виконують їхнє налагодження.

Генератори додатків спрощують розробку додатків - можна одержувати програмний код без ручного набору. Вони полегшують розробку основних елементів додатків (меню, екранних форм, запитів і т.д. ), але не можуть цілком виключити ручне кодування.

Засоби візуального програмування додатків є розвитком ідеї використання генераторів додатків. Додаток будується з готових блоків. При необхідності розроблювач може вставити в додаток свій код. Інтегроване середовище надає потужні засоби створення, налагодження і модифікації додатків, що дозволяють у стислий термін створювати більш надійні, привабливі й ефективні додатки в порівнянні з додатками, отриманими першими двома способами.

Додаток звичайно складається з одного чи декількох файлів. Якщо файлом додатка є файл, що виконується, (наприклад, exe-файл), то цей додаток є незалежним і виконується автономно від СУБД. Створення незалежного додатка здійснюється шляхом компіляції вихідних текстів програм, отриманих різними способами.

Незалежні додатки дозволяють одержувати СУБД FoxPro і системи візуального програмування Delphi Visual Basic і ін.

У багатьох випадках додаток не може виповнюватися без СУБД. Виконання додатка полягає в тому, що СУБД аналізує текст вихідної програми й автоматично будує машинні команди. Іншими словами, додаток виконується методом інтерпретації. Цей режим реалізований у СУБД Access, Visual FoxPro Paradox і ін.

Існують системи, що використовують проміжний варіант між компіляцією і інтерпретацією - псевдокомпіляцію. У таких системах вихідна програма шляхом компіляції перетвориться в проміжний код (псевдокод) і записується на диск. У цьому виді її в деяких системах дозволяється навіть редагувати, але головна мета псевдокомпіляції - перетворити програму до виду, що прискорює процес її інтерпретації. Такий прийом широко застосовувався в СУБД, які працювали під керуванням DOS, наприклад FoxBASE++.

У СУБД, що працюють під керуванням Windows, псевдокод частіше використовують для того, щоб заборонити модифікувати додаток. Це корисно для захисту від випадкового чи навмисного псування працюючої програми. Наприклад, у СУБД Paradox for Windows екранні форми і звіти допускається перетворювати в об'єкти, що не піддаються редагуванню.

Деякі СУБД надають можливість вибору варіанта розробки додатка: як програмного коду, що інтерпретується СУБД або як незалежної програми.

Достоїнство незалежних додатків - час виконання машинної програми звичайно менше, ніж при інтерпретації. Такі додатки доцільно використовувати на слабких машинах і у випадку установки систем "під ключ", коли необхідно закрити додаток від доробок з боку користувачів.

Достоїнство інтерпретируємих додатків - легкість їхньої модифікації. Якщо програма піддається частим змінам, то для їхнього внесення потрібна інструментальна система - СУБД. Важливим достоїнством систем з інтерпретацією є наявність потужних засобів контролю цілісності даних і захисту від несанкціонованого доступу, чого немає в системах типу, що компілюють. У них ці функції треба програмувати вручну або залишати на адміністраторів.

При виборі засобів для розробки додатка враховують: ресурси комп’ютера, особливості додатка (потреба в модифікації функцій програми, час на розробку, необхідність контролю доступу і підтримка цілісності інформації) і ціль розробки (комерційний програмний продукт або система автоматизації своєї повсякденної діяльності).

Для користувача, що має сучасний комп'ютер і планує створити нескладний додаток, підійде СУБД інтерпретуючого типу. Такі системи дозволяють швидко виконати розробку, налагодження і забезпечують зручне супроводження і модифікацію додатка.

При використанні слабкого комп'ютера краще вибрати систему з засобами розробки незалежних додатків. Треба враховувати, що будь-яка зміна в додатку спричиняє циклічне повторення етапів програмування, компіляції і налагодження програми. Різниця у виконанні незалежного додатка і виконання додатка в режимі інтерпретації відрізняється на мілісекунди на користь незалежного додатка. У той же час різниця в часі підготовки додатка до його використання звичайно складає кілька годин на користь систем з інтерпретацією. Так що краще придбати сучасний комп'ютер.