4. Зміст самостійної роботи студентів

Ніякі знання, якщо вони не підкріплені самостійною діяльністю, не можуть стати справжнім надбанням людини⁴.

Отримання студентами знань про існуючі форми захисту суб’єктивних прав громадян та юридичних осіб є необхідною умовою формування кваліфікованого, професійно підготовленого юриста, особливо майбутніх суддів, прокурорів, адвокатів, юрисконсультів, нотаріусів. Тому велика роль у процесі навчання студента-юриста у вищому учбовому закладі відводиться його самостійній і систематичній роботі над пройденим матеріалом, в силу чого викладач вправі запропонувати по конкретних темах самостійно опрацювати певні теоретико-практичні ситуації чи завдання, а також питання, які потребують наукового аналізу чи дослідження.

Самостійна робота — це діяльність студентів, яка виконується за завданням і при методичному керівництві викладача, але без його систематичного контролю та стимуляції. Така робота є важливою складовою навчального процесу, оскільки є основним засобом оволодіння студентами навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять. Крім того, вона формує самостійність як рису характеру студентів, яка відіграє суттєву роль у структурі особистості сучасного спеціаліста вищої кваліфікації.

Метою самостійної роботи є формування самостійності студента, поглиблення його знань, вмінь, навичок, одержаних на усіх видах навчальних занять.

Для того, щоб самостійна робота була ефективною передбачено винесення різних видів завдань на самостійне опрацювання та їх взаємозв’язок з іншими видами навчальних занять, зокрема:

• опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу;

• вивчення окремих тем або питань, що передбачені для самостійного опрацювання;

• підготовка до семінарських занять;

• підготовка до контрольних робіт та інших форм поточного контролю — вирішення і письмове оформлення задач, схем, діаграм, інших робіт графічного характеру;

• систематика вивченого матеріалу навчальної дисципліни перед написанням модулів та заліком;

• відпрацювання практичних завдань з навчальної дисципліни;

• аналіз конкретних юридичних ситуацій та підготовка проектів юридичної документації;

• виконання індивідуальних завдань (написання реферату за заданою проблематикою; підготовка критичного есе по визначеній тематиці; пошук (підбір) та огляд літературних джерел за заданою проблематикою; аналітичний розгляд наукової публікації; написання магістерської роботи) тощо.

Питання, відведені для самостійної роботи, виносяться на поточний, модульний і підсумковий семестровий контроль.

Самостійна робота студентів може періодично контролюватися викладачем. Формою контролю є перевірка конспекту та обговорення на семінарському занятті. Тому відповіді на питання, які виносяться на самостійне опрацювання бажано здійснювати у формі конспекту, їх виклад має бути стислим і чітким, з обов’язковим посиланням на використані джерела.

Викладач, який проводить семінарські заняття, перевіряє якість проведення самостійної роботи шляхом:

• проведення перевірки конспектів опрацьованої літератури, яка рекомендувалася для вивчення теми навчальної дисципліни;

• фронтального усного опитування;

• перевірки виконання індивідуальних практичних завдань;

• письмового опитування студентів під час семінарського заняття за темою;

• тестування з навчальних питань теми, у тому числі тих, які виносились на самостійну роботу;

• розв’язування ситуаційних завдань до кожної теми навчальної дисципліни.

З метою самостійного визначення рівня засвоєння теоретичного матеріалу студентам пропонуються питання для самоконтролю набутих знань.