Мікросередовище підприємства
Дослідження діяльності підприємства в контексті впливу факторів зовнішнього середовища передбачає також аналіз загальної ситуації і конкурентних умов галузі, тобто факторів зовнішнього мікросередовища, основними з яких є такі: галузь та конкурентне середовище, споживачі (покупці), постачальники, партнери, закони і державні органи. Вказані фактори здатні та впливають на розвиток підприємства як позитивно, так і негативно, призводячи до банкрутства.
1. Галузь промисловості – це якісно однорідна сукупність підприємств різних форм власності, які виконують однакові функції в системі суспільного поділу праці.
Основними ознаками, що впливають на формування галузей промисловості є: виробництво в значних масштабах однорідної і спорідненої продукції; наявність великої кількості підприємств-виробників даної продукції; специфічні технологічні процеси і організація праці; однорідність споживаної підприємствами сировини; особливий кадровий склад.
Основні економічні характеристики галузі: місткість і темпи росту ринку, масштаби конкуренції, конкуренти, наявність ринкових бар’єрів, прибутковість в галузі тощо. Метою аналізу галузі є визначення її привабливості та привабливості окремих товарних ринків усередині неї.
Форми та інтенсивність конкуренції. Конкурентний аналіз спрямований на визначення можливостей, загроз і відшукування стратегічних невизначеностей, що можуть створюватись конкурентами, що суперничають на даному ринку. до складу п’яти сил (М. Портер), які виражають сутність конкуренції у будь-якій галузі, входять: потенційні конкуренти; потенційні товари-замінники – удосконалення продукту за незмінного рівня цін; здатність постачальників торгуватись; здатність покупців торгуватись; суперництво наявних конкурентів. Вказана модель дозволяє визначити найкращу відповідність між внутрішнім середовищем підприємства і дією сил у її зовнішньому середовищі.
Згідно даної теорії загальний потенціал прибутковості галузі знижується через загрозу появи нових конкурентів і продуктів-замінників. Сильні постачальники і споживачі, що вміють торгуватись, відстоюючи свої інтереси, також знижують прибуток конкретного суб’єкта ринку.
Колективний вплив цих сил визначає характер конкурентної боротьби на даному ринку. Як правило, чим сильніші сили конкуренції, тим нижча колективна рентабельність фірм, що беруть участь у змаганні.
Але якщо конкурентні сили в цілому не роблять значного впливу на становище в галузі, то ця галузь стає благополучною і привабливою з погляду одержання надприбутку.
Кінцеві споживачі та організації-споживачі (виробники, оптова та роздрібна торгівля, некомерційні організації, держава тощо). Основне завдання фірми – задоволення потреб споживачів, що у ринкових умовах є найбільш сильною зацікавленою групою. Підприємству слід вивчати потреби своїх реальних і потенційних покупців, визначати тенденції їхнього розвитку, знаходити можливості задовольнити дані потреби краще, ніж конкуренти. 4. Партнери та постачальники підприємства. Постачальники – це підприємства і приватні особи, які забезпечують фірму та її конкурентів матеріальними ресурсами, необхідними для виробництва товарів і послуг. Постачальники мають досить значний вплив на підприємство та галузь в цілому за рахунок цін на ресурси, умов постачання, можливостей розриву контактів. До партнерів відносяться всі підприємства та організації, з якими підприємство вступає в договірні відносини: організації системи розподілу та продажу товарів (посередники), банки, науково-дослідні організації, консалтингові, юридичні, аудиторські фірми тощо. Партнерські відносини сприяють діяльності підприємства, оскільки дають змогу використовувати знання, досвід, виробничі потужності підприємств та організацій, що є фахівцями в певних галузях, і отримувати продукти та послуги найвищої якості.
5. Закони і державні органи. За допомогою законодавства регулюється ринок (наприклад, у формі контролю за цінами та платнею, за експортно-імпортними операціями тощо). ДРЕ може стимулювати розвиток ринку чи окремих галузей (квоти) або, навпаки, ускладнювати ситуацію. Напрямки державної діяльності уособлюються в певних організаціях, які, виступаючи від імені держави, виконують регуляторно-контрольні функції щодо підприємств та організацій. До їх переліку відносяться: податкова інспекція, арбітражні суди, органи працевлаштування, підрозділи Державного пенсійного фонду, протипожежну та санітарну служби тощо.