Практичне заняття №6

Тема: Організація життєдіяльності учнів професійно-технічних навчальних закладів

Мета: Проаналізувати сучасні підходи та методику організації дозвілля учнів в умовах професійно-технічного навчального закладу, визначити вплив організованої життєдіяльності учнів на їх професійне становлення.

Завдання для самопідготовки

Опрацювати контрольні питання.

Контрольні питання

1. Поняття «дозвілля учнів», «здоровий спосіб життя».

2. Організаційно-педагогічні умови вирішення проблеми дозвілля учнів ПТЗО.

План практичної роботи

1. Проаналізувати форми дозвілля учнів професійно-технічного навчального закладу.

2. На основі вивчення професіограм робітничих професій встановити взаємозв’язок між професійно важливими якостями і властивостями особистості та формами дозвілля, що сприятимуть їхньому розвитку (додаток А).

3. Визначити напрями роботи з учнями по формуванню здорового способу життя.

4. Розробити наочність за здоровий спосіб життя та обґрунтувати доцільність її використання.

Звіт: письмово виконані завдання 2,4 ; висновки.

Література

Основна:

1. Ігнатенко Г. В. Професійна педагогіка: навчальний посібник / Г. В. Ігнатенко, О. В. Ігнатенко. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2013. – С. 120-132, 149-165

2. Гончаренко С. Український педагогічний словник / Семен Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

3. Закон України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 р. № 1556-VII із змінами, внесеними законодавчими документами у 2015р.// Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 2014, № 37-38, ст.2004; зі змінами: Ресурс доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556-18.

4. Методичні рекомендації щодо організації та проведення виховної роботи в професійно-технічному навчальному закладі / На допомогу менеджеру освіти. Частина IV. Професійно-технічна освіта: нормативно правова база. – Тернопіль: ТОКІППО, 200. – С.281-286.

5. Орієнтовне положення про організацію виховної роботи в професійно-технічних навчальних закладах Міністерства освіти і науки України // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2002. – №12, червень. – С. 24-28.

6. Педагогічна книга майстра виробничого навчання: навч.- метод. посібник / [Н.Г.Ничкало, В.О.Зайчук, Н.М.Розенберг та ін.]; зазаг. ред. Н.Г.Ничкало. 2. Васильєв И.Б. Профессиональная педагогика: конспект лекций для студентов инженерно-педагогических специальностей / Иван Борисович Васильев. - 3-є изд., перераб. –Харьков, 2003. – С. 114-118.

7. Постанова Президії Академії педагогічних наук України «Про Національну програму виховання дітей та учнівської молодів Україні»// Освіта України. – №94. – 3 грудня 2004р. – С.6-10.

Додаткова:

1. Васильєв И.Б. Профессиональная педагогика: конспект лекций для студентов инженерно-педагогических специальностей / Иван Борисович Васильев. – 3-є изд., перераб. –Харьков, 2003. – С. 114-118.

2. Методы системного педагогического исследования / Под ред. Н.В. Кузьминой. – Л. :Изд-во Ленингр. ун-та, 1980. – 176 с.

Додаток А

Приклади професіограм

Професіограма слюсаря-ремонтника

І. Загальна характеристика.

Слюсар ремонтник - його праця застосовується у всіх галузях народного господарства: на машинобудівних підприємствах, в сільському господарстві, на підприємствах і сферах побутового обслуговування. Слюсар відновлює первинний стан устаткування, забезпечує безперервну роботу, здійснює систематичний технічний догляд за ним, іноді проводить поточний і капітальний ремонт.

Професія слюсаря ставить до людини такі вимоги; повноцінна функція верхніх і нижніх кінцівок, підвищенні вимоги до функціонального стану органів зору і серцево-судинної системи, добрий слух, точний окомір, концентрована увага, витримка, технічне орієнтування і акуратність в роботі.

2. Перелік знань та умінь.

Слюсар другого розряду повинен знати:

- технічні умови на складальні одиниці й механізми;

- найменування і призначення простого робочого інструменту;

- найменування і маркірування матеріалів, що обробляються;

- основні ВІДОМОСТІ про допуски і посадки складальних одиниць і механізмів;

- основні механічні властивості оброблюваних матеріалів;

причин появи корозії способи боротьби з нею;

- призначення і правила застосування контрольно-вимірювальних інструментів середньої складності і найбільш розповсюджених спеціальних і універсальних пристосувань;

- призначення мастильних рідин і способи їх застосування;

- правила розмічання простих виробів;

- правила читання робочих креслень деталей, складальних креслень, кінематичних схем;

- основи економіки праці і виробництва відповідно до вимог, передбачених "Загальним положенням» ЄТКД робіт і професій;

- інструкцій з безпеки праці і пожежної безпеки;

- основи гігієни праці, виробничої санітарії і особистої гігієни учнів.

Слюсар ремонтник другого розряду повинен уміти:

- З'єднувати деталі і вузли паянням і холодним клепанням, болтами,

виконувати слюсарну обробку і припасування деталей за 12-14

квалітетами (5-7класи точності);

- розмічати прості деталі;

- різати заготовки із прутка і листа за допомогою ручних ножиць і ножівок;

- знімати фаски;

- свердлити отвори за розміткою і кондуктором на простому свердлильному верстаті;

- нарізувати різьбу мітчиками і плашками;

- спільно із слюсарем більш високої кваліфікації брати участь у складанні складних і відповідальних вузлів машин з припасуванням деталей;

- читати складальні креслення і робочі креслення деталей;

- правильно організовувати і формувати робоче місце, економно витрачати матеріали, інструменти та електроенергію;

- застосовувати найбільш доцільні і продуктивні способи роботи і сучасні методи організації праці;

- дотримуватись правил безпечної праці, внутрішнього розпорядку і гігієни праці,

3. Опис трудового процесу,

Робота, яку виконує слюсар, це холодна обробка металу в основному ручним способом,

Працюють слюсарі стоячи, положення тіла нахилине, вимушена робоча поза. В роботі приймають участь м'язи верхніх кінцівок, плечового поясу, спини, нижніх кінцівок. Ступінь фізичного напруження можна регулювати в широких межах. Основними несприятливими факторами є: вібрації при роботі з ручними пневматичними і електричними інструментами, виробничий шум, тертя долонь і пальців рук, наявність у повітрі металевого і наждачного пороху, небезпека травматизму, метеофактори,

4 Можливості кваліфікаційного росту.

Професіограма водія автомобіля

Зміст праці:

 здійснення транспортних і пасажирських перевезень;

 експлуатація, керування автомобілем;

 спостереження за показниками приладів (амперметра, покажчиків температури води і тиски олії і т.д.)

 технічне обслуговування автомобіля (мийка, заправлення паливом і олією, змащення, огляд і ін.);

 регулярне проведення оглядів транспортного засобу перед виїздом з гаража;

 виявлення й усунення несправності в результаті поломки на дорозі;

 участь у ремонті автомобіля в стаціонарних умовах. Якості, що сприяють успішності виконання професійної діяльності: Здібності:

 концентрація уваги (здатність протягом тривалого часу займатися визначеним видом діяльності);

 гарна перемикаємість уваги;

 великий обсяг уваги (та кількість явищ, що людині може зауважувати одночасно);

 гарна зорова пам'ять;

 гарна моторна пам'ять;

 гарна реакція на можливі несподівані ситуації на дорозі;

 висока поміхостійкість;

 гарна просторова уява;

 здатність контролювати; свої емоції;

 гарний окомір. Особистісні якості, інтереси і схильності:

 дисциплінованість;

 обережність;

 розважливість;

 самовладання;

 спритність;

 урівноваженість;

 упевненість;

 витривалість. Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності

 неуважність;

 емоційна нестійкість;

 швидка психічна стомлюваність;

 зловживання спиртними напоями;

 недисциплінованість;

 агресивність. Області застосування професійних знань:

 автотранспортні підприємства (таксопарки, автобусні парки, автобази, компанії по автоперевезеннях і т.д.);

 промислові підприємства;

 автомобільний спорт;

 робота в галузях сільського господарства;

 приватне перевезення. Історія професії Перший паровий візок у 1769 році створив французький інженер Нікола Жозеф Кюньо. Людини, що керував візком і одночасно топив паровий казан, називали шофером. Ця машина розвивала швидкість до 7 кілометрів у годину. Професія шофера (водія) тісно пов'язана з історією розвитку саморушного транспорту. У вісімдесятих роках XIX століття Г. Даймлер і К. Бенц уже створили перший бензиновий двигун внутрішнього згоряння, що був установлений на новому транспортному засобі - безрейковому саморушному візку, що одержав назву "автомобіль". У Росії ж перший автомобіль з'явився в 1895 році. В даний час водій автотранспорту - масова професія, тому що автомобіль став незамінним не тільки у всіх галузях людської діяльності: промисловості, торгівлі, сфері послуг і т.п., але й в умовах індивідуального бізнесу. Деякі професії, що можуть підійти людині з даним типом особистості (реалістичний і конвенціональний):

· кресляр; звукооператор; реставратор меблів; слюсар-монтажник; автослюсар; механік; слюсар з ремонту побутової техніки; електротехнік. Професію водія вантажного і легкового автотранспорту можна одержати на спеціалізованих курсах та у профтехзакладах.

Професіограма муляра

(споріднена професія - штукатур)

Зміст праці. Муляр - це робітник, що бере участь у зведенні і ремонті житлових будинків, мостів, промислових і інших споруджень із природних і штучних будівельних матеріалів. До природних будівельних матеріалів відносяться різні види каменю. Штучні виготовляються з глини, шлаку, вапняно-піщаних сумішей і інших матеріалів.

Муляр робить кладку несучих стін, фундаменту арок, зводів, колон, бере участь в установці віконних і дверних коробок, робить конопатку і заливання швів у збірних залізобетонних конструкціях.

При кладці стін муляр повинний витримувати необхідну товщину і рівність шва, перевіряти відповідність горизонтальності і вертикальності рядів проектним вимогам, проектувати зведення кутів і вигинів стіни з цілих, половинок і четвертинок цегли. Муляр може брати участь у ремонті: він виконує закладення "порожнеч" новою цеглою, при дотриманні "швів" і "стику" старої кладки.

Умови праці, інструменти. Виробничі операції муляр виконує за допомогою ручних інструментів: кельми, молоточка-кирки, ковша-лопати, розшивки.

Кельма - невелика (довжиною близько 30 сантиметрів) лопатка з вигнутою ручкою. Кельмою робітник розрівнює розчин на стіні, заповнює їм вертикальні шви кладки і видаляє надлишок, що виступив на лицьовій поверхні стіни.

Щоб одержати необхідну перев'язку швів, муляр використовує трьохчетвірки, половинки і четвірки, розрубуючи цеглу молоточком-киркой. У залежності від архітектурного задуму швам у цегельній кладці придається різна форма.

Для оброблення швів використовується розшивка.

Ковшем-лопаткою муляр перелопачує в шухляді розчин і подає його на стіну, розстеляючи рівним шаром для майбутньої цегельної кладки.

Муляр може працювати як у приміщенні, так і на відкритому повітрі (можливо, на висоті).

До шкідливих умов праці відносяться: погодні умови (якщо будівництво вдеться на відкритому повітрі), шум і вплив застосовуваних матеріалів.

Області застосування, можливі місця роботи: будівництво, реставрація будинків, виробничих приміщень, мостів.

Спілкування в праці. Високої продуктивності праці муляри досягають тільки при скоординованій роботі в бригаді й у парі. Як правило, муляр працює разом з підручним робітником, що має більш низьку кваліфікацію. Підручний повинний почувати ритм і темп роботи ведучого муляра, без затримки готувати йому фронт робіт: розстеляти розчин, розкладати цеглу в тім порядку, у якому його буде укладати ведучий муляр.

Професійний тип - реалістичний. Домінуюча професійна спрямованість - людина-техніка.

Домінуючі інтереси: будівництво, техніка; супутні - деревообробка, металообробка, фізика, математика.

Необхідні якості: добре розвитий окомір при кладці цегли, тому що вона виробляється на око, а також при викладанні напусків, уступів, поясів і ін. Одним з необхідних у професії муляра якостей є розвинене почуття часу - оцінити положення цегли, товщину розчинної постелі і правильність інших операцій необхідно в обмежений відрізок часу.

У праці муляра велика роль дії рук. Його діяльність складається з ряду строго послідовних прийомів і рухів. У роботі обох рук необхідні сила, спритність, погодженість і взаємозамінність. Задана товщина і рівність шва досягаються, по-перше, розстелянням необхідної кількості розчину, по-друге, рівномірним обтисненням розчину цеглою при його укладанні. Успіх цієї операції залежить як від окоміру робітника, так і від розвитку м'язово-суглобних відчуттів. Треба тонко відчувати рівномірність тиску всієї площі цегли на розчин і дозувати зусилля.

Також для планування і контролю всієї роботи в цілому робітнику необхідні: просторова уява, технічне мислення, стійка увага, наочно-образна пам'ять.

Для освоєння професії потрібно мати гарну підготовку по фізиці, хімії, матеріалознавству. Муляр повинний знати правила техніки безпеки, прийоми передачі сигналів, команд крановику; основні властивості природних і штучних будівельних матеріалів і розчинів; технологію зведення і монтажу частин будинку; призначення, пристрій, правила експлуатації інвентарю, інструментів, пристосувань, використовуваних при виконанні робіт із кладки і ремонту кам'яних конструкцій будинків і споруджень.

Медичні обмеження: робота протипоказана людям, що страждають захворюваннями серцево-судинної системи, опорно-рухового апарата, нервово-психічними розладами, що мають схильність до простудних захворювань.

Родинні професії: штукатур, слюсар-монтажник, бетонник, арматурник, плиточник-лицювальник, монтажник гіпсокартонних конструкцій.

Перспективи професійного росту і кар'єри: стажист - різнороб - фахівець-муляр, провідний спеціаліст, бригадир. При додатковому підвищенні освіти (середня чи вища будівельна освіта) - виконроб, будівельний інженер, архітектор.

Прямо на виробництві можливе одержання родинної професії; кваліфікацію можна підвищити в будівельних технікумах чи інститутах.

На ринку праці професія затребувана, попит на неї стабільний.

Рівень освіти - не нижче початкової професійної чи повної середньої.

Професіограма плиточника-лицювальника

Умови праці: в приміщенні; постійне вертикальне положення

Знання: загальні художні навички, навички облицювання різних поверхонь, загальні навички будівництва, знання основ роботи з сухими сумішами для облицювання плиткою, знання різних типів плитки.

Зміст праці:

• проведення різноманітних підготовчих робіт:

а) готування розчину;

б) підготовка лицювальної поверхні;

в) промивання облицьованих поверхонь і т.д.;

• виконання простих лицювальних робіт (облицювання прямих поверхонь);

• виконання складних лицювальних робіт (облицювання криволінійних поверхонь, колон, пілястр і т.д.);

• виконання декоративного облицювання, мозаїки.

Якості, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності:

Здібності:

• високий рівень розвитку концентрації і стійкості уваги (здатність зосереджуватися на одному об'єкті при одночасному відволіканні від інших і утримувати увагу тривалий час, не відволікаючись);

• гарні зір і окомір;

• розвита увага до деталей;

• розвите просторово-образне мислення;

• творчі здібності;

• високий рівень розвитку тонкої моторики і спритність (тонка моторна координація, точність рухів);

• здатність тривалий час займатися монотонною роботою (виконання часто повторюваних рухів);

• здатність сприймати і розрізняти широкий спектр кольорів і відтінків;

• висока поміхостійкість.

Особистісні якості, інтереси і схильності:

• акуратність;

• організованість;

• чіткість, зібраність;

• оригінальність, спритність;

• почуття гармонії і смаку;

• креативність;

• уважність;

• терплячість, витриманість.

Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності:

• поганий зір; неакуратність; захворювання верхніх дихальних шляхів (астма, алергія й ін.); неуважність; низький рівень розвитку концентрації і стійкості уваги; відсутність творчих здібностей; низький рівень розвитку тонкої моторної координації.

Області застосування професійних знань:

• палаци культури, театри;

• великі спортивні центри.

Історія професії

Лицювальник-плиточник - одна з найцікавіших будівельних професій, специфіка якої полягає в тому, що лицювальник має справу в основному з внутрішніми поверхнями будинків.

Ця професія має дуже довгу і цікаву історію. Зразки праці плиточників древніх часів дійшли до наших днів. Найбільша піраміда Єгипту - піраміда Хеопса дотепер зберегла сліди облицювання. Її приміщення оброблені глазурованими плитками з орнаментальним візерунком, підлогу викладено алебастровими плитами. Можна уявити, наскільки високою була майстерність давньоєгипетських плиточників, якщо їхня робота після трьох з половиною тисячоріч продовжує захоплювати своєю досконалістю.

Архітектурні пам'ятники античної Греції і Рима, держав Сходу блищать чудовою обробкою, створеною ремеслениками-плиточниками.

Сьогоднішні майстри цієї справи підтримують і розвивають древні традиції своєї професії, про що свідчить чудова обробка станцій метрополітену, великих спортивних центрів, театрів і т.д.

Людині, що зацікавилась професією плиточника-лицювальника, ймовірно, підійдуть споріднені професії сфери будівництва та ремонту (муляр, арматурник, штукатур, монтажник гіпсокартонних конструкцій, інженер-будівельник, покрівельник тощо).

Професію лицювальник-плиточник можна одержати в середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, училищах).

Професіограма швачки

1. Загальна характеристика професій.

Швачки працюють на швейних фабриках, в будинках побуту. Вони виконують всі види робіт по пошиву різних видів швейних виробів на універсальних і спеціальних швейних машинах у відповідності із встановленими вимогами і прийнятим на підприємстві поділом праці.

Ця професія вимагає уваги, фантазії та натхнення. Швачка повинна знати будову швейної машини, на якій працює, регулювання натягу ниток і частоти строчок, асортимент виробів, який потішається, способи їх обробки, види тканини, їх якості, послідовність виконання операцій.

Діяльність швейних підприємств характеризується виробничим технологічним процесом, який включає в себе засоби, предмети та процес праць Знаряддям праці на швейних підприємствах являються швейні машини, преси, обладнання підготовчо-розкрійного виробництва.

2. Перелік знань та вмінь.

Швачка повинна знати:

• асортимент виробів жіночого легкого одягу, конструкцію і деталі виробів;

• технологію виконання машинних, ручних та прасувально-престижних робіт усіх видів, вимоги до їх якості;

• термінологію ручних, машинних та волого-теплових операцій;

• умовні позначення та крейдяні знаки на деталях виробів;

• швейні матеріали та їх основні властивої, види фурнітури та оздоблюваних матеріалів, їх відповідність основному матеріалу;

• будову і взаємодію основних механізмів універсальної та спеціальних швейних машин, пристосувань;

• основні види дефектів у готовому виробі, їх причини, способи усунення і запобігання їх виникненню;

• норми виробітку і розцінок оплати;

• раціональні методи організації праці й робочого місця;

• основи економіки праці та виробництва;

• норми і правила безпечної праці;

• норми електробезпеки, гігієни праці, пожежної безпеки та внутрішнього розпорядку.

Швачка повинна уміти:

• виконувати всі види робіт по виготовленню жіночого легкого плаття;

• виготовляти зразки виробів за заданою моделлю із застосуванням нової технології, обладнання, інструментів, пристосувань;

• виконувати роботу відповідно до технічних умов;

• застосовувати раціональні методи організації праці;

• перевіряти стан універсальних швейних машин, прасок, інструментів і пристосувань;

• заправляти, чистити, змащувати швейну машину, ліквідовувати дрібні несправності у роботі, регулювати натяг нитки;

• регулювати ступінь нагрівання праски;

• визначати якість крою готового виробу, здійснювати самоконтроль у процесі роботи;

• правильно організувати своє робоче місце;

• підтримувати чистоту і порядок протягом робочого дня;

• дотримуватись правил безпечної праці, електробезпеки, гігієни, санітари, пожежної безпеки і внутрішнього розпорядку;

• виконувати норми виробітку з високою якістю напівфабрикатів і готової продукції.

З. Опис трудового режиму.

Процес праці проявляється в перетворенні предмету праці в продукт праці

Виробничий процес починається з технічної і технологічної підготовки виробництва. Воно включає створення конструкції швейного виробу на один розмір, виготовлення лекал на всі розміри, розкладку деталей, опис зовнішнього виду моделей, специфікація матеріалів, вимоги до розкрою, технологічної обробки на основі стандартів, технічних вимог виготовлення робочих лекал.

При гігієнічній оцінці умов праці враховуються не тільки метеорологічні фактори (температура, відносна вологість, чистота повітря), але і весь комплекс фізичних, хімічних і біологічних факторів.

До числа факторів, які негативно діють па здоров'я працівників, відносять шум, вібрацію, переохолодження, перегрів, недостатнє освітлення. Працівники повинні проходити щорічні медичні комісії.

4. Можливості кваліфікаційного росту.

Для роботи по професії кравця необхідне закінчення другого ступеня загальноосвітньої школи.

На швейну фабрику робітниця приймається як учениця на термін три місяці. Професіональна підготовка проходить в системі ін індивідуально-бригадного навчання. Учениці дасться загальнотехнічна і спеціальна теоретичне підготовка, після чого їй присвоюється розряд.

На виробництві існує ціпа система підвищення кваліфікації робітників, школа майстрів, курси підвищення кваліфікації Більш ефективна підготовка проводиться в ПТУ, там разом з практичними навиками і вміннями, учні отримують необхідні теоретичні знання. Навчання в ПТУ триває 2-3 роки.

Професію швачка можна набути в ПТНЗ.