5. Театр і музика.

Розвиток українського театру початку XX ст. засвідчує спільність з модерністськими тенденціями Європи. Перші спроби підготовки профе­сійних акторів пов'язані з діяльністю драматичної школи, заснованої 1904 р. у Києві при музичній школі М. Лисенка.

Творчою лабораторією став перший стаціонарний український театр на чолі з М. Садовським, заснований 1907 р. у Києві. М. Садовський роз­вивав кращі здобутки театру корифеїв у поєднанні з європейськими тра­диціями. У складі трупи працювали М. Заньковецька, М., М.Старицька, Г.Борисоглібська.

Заньковецька (Адасовська) Марія (1854-1934)

Актриса, громадська діячка. Народилася в с. Заньки на Чернігівщині (звідси її псевдонім) в сім'ї збіднілих поміщиків. Навчалася в приватній школі, згодом - у жіночому пансіоні в Чернігові. Захоплювалася театральним мистецтвом, брала участь в аматорських концертах і виставах. На професійній сцені актриса дебютувала 1882 р. у ролі Наталки («Наталка Полтавка» І. Котляревсько­го). Жінки в ролях акторки безправні, знедолені, розчаровані, безталанні. Зі сцени вона боролася за жіноче щастя. Неоціненним є внесок М. Зань- ковецької у становлення та розвиток національно­го театрального мистецтва, створення школи сценічної майстерності. 1897 р. на І Всеукраїн­ському з'їзді сценічних діячів у Москві М. Заньковецька виголосила промову, в якій вимагала ліквідувати принизливі обмеження, що їх зазнавав український театр. Плідна творча діяльність, великий драматичний талант принесли М. Заньковецькій світову славу. її мистецтво високо оцінили А. Чехов, П. Чайков- ський, Л. Толстой, І. Рєпін.

Зіркою світового масштабу стала співачка С. Крушельницька.

Крушельницька Соломія (1872-1952)

Співачка. Народилася на Тернопільщині в сім'ї священика. Закінчила Львівську консерваторію. В 1893 р. вперше виступила на оперній сцені Львова в опері «Фаворитка» Г. Доніцетті. Протя­гом 1893-1896 рр. вдосконалювала вокальну майстерність у професора Ф. Креспі в Мілані (Іта­лія) та 1895 р. вивчала партії в операх Р. Вагнера у Відні. Мала виняткові природні вокальні дані, опа­нувала школу бельканто. З величезним успіхом співала на сценах провідних театрів світу. Вико­нала близько 60 партій в операх «Запорожець за Дунаєм» П. Гулака-Артемовського, «Аїда», «Труба­дур», «Отелло» Дж. Верді, «Тоска» Дж. Пуччіні, «Лоенгрін», «Тангейзер», «Загибель богів», «Зіг- фрід», «Трістан та Ізольда» В.-Р. Вагнера, «Сало- мея» Р. Штрауса, «Євгеній Онєгін», «Пікова дама» П. Чайковського. Вершиною вокальної майстер­ності С. Крушельницької стало виконання партії Мадам Баттерфляй в однойменній опері Дж. Пуччіні. Музичні критики світу на­зивали її «незабутньою Аїдою», «найчарівнішою Чіо-Чіо-сан» і «неперевершеною Саломеєю». Співачка була чудовою інтерпретаторкою українських народних пі­сень і все життя пропагувала твори вітчизняних композиторів (М. Лисенка, А. Вахнянина та ін.). Відомий італійський музикознавець Р. Картопассі зазначав, що у перші десятиріччя XX ст. на оперних сценах світу царювали чотири видатні співаки: Баттістіні, Карузо, Тітто Руффо, Шаляпін. Досягти їхніх ви­сот спромоглася лише українська співачка С. Крушельницька.

Музичне оформлення спектаклів здійснювали композитори М. Лисенко та К. Стеценко, художнє - В. Кричевський. Таким чином, створилися переду­мови розвитку українського театру-модерну.

Українська музика була невід'ємною складовою побутово-реалістичного і романтичного театру, до­повнювала його психологічну дію, чіткіше окреслю­вала людські характери. З розвитком професійної української музики пов'язана народна пісенна твор­чість. Українська пісня звучить в усіх музичних тво­рах, стає основою фортепіанної музики та камерних вокальних творів.

Особливий внесок у розвиток національної му­зичної культури зробив М. Лисенко (1842-1912) - видатний композитор, піаніст, хоровий диригент, фольклорист, теоретик музики і педагог. Композитор збагатив майже всі жанри української музики. Він є основоположником інструменталь­них жанрів в українській музиці, створив численні фортепіанні твори. З ім'ям Лисенка пов'язаний розвиток національної музичної освіти. 1904 р. він відкрив у Києві музично-драматичну школу. Тут працювали О. Машуга, О. Муравйов, М. Старицька.

Видатними творцями духовної музики на зламі ХІХ-ХХ ст. були К. Стеценко та М. Леонтович. Учень М. Лисенка К. Стеценко продо­вжив кращі традиції свого вчителя, черпаючи наснагу з народної пісен­ної скарбниці. Він є автором українського православного релігійного гімну «Боже великий єдиний, нам Україну храни». З метою популяри­зації літературної спадщини Т. Шевченка, І. Франка, П. Грабовського, Лесі Українки К. Стеценко написав ряд вокальних творів на їхні вірші.

Розвитку професійної музичної освіти сприяло відкриття консер­ваторій у Києві, Одесі, Харкові. Почали діяти одеський Український музично-драматичний театр, Харківський театр опери та балету. Зна­чну роботу з розбудови музичної культури у Західній Україні провадили композитори І. Лаврівський, С. Воробкевич, А. Вахнянин, О. Нижаків- ський, Д. Січинський, В. Барвінський, С. Людкевич. У Львові 1903 р. заснована музична школа (з 1907 р. - Вищий музичний інститут, з 1939 р. - державна консерваторія ім. М. В. Лисенка).