2. Розвиток науки.

Справжньою подією в культурному і науковому житті України став вихід у 1907-1909 рр. чотиритомного слов­ника української мови Б. Грінченка. Упродовж 1905-1908 рр. вийшов дру­ком тритомник А. Кримського «Укра­їнська граматика». В. Гнатюк підго­тував і видрукував 6 томів «Етно­графічного збірника» і «Матеріали для української етнології».

Гнатюк Володимир (1871-1926)

Етнограф, фольклорист, мовознавець, літерату­рознавець, організатор науки. Народився на Тер­нопільщині, у родині дяка. Після закінчення філо­софського факультету Львівського університету отримав запрошення працювати в Науковому то­варистві ім. Т. Шевченка (НТШ). З 1895 до 1903 р. брав участь у шести наукових експедиціях по За­карпатській Україні, Східній Словаччині, Південній Угорщині. Як підсумок цих досліджень вийшло шість томів етнографічних матеріалів. За словами І. Франка, Гнатюк був «феноменально щасливим збирачем усякого етнографічного матеріалу, якому з наших давніших збирачів, мабуть, не дорівнявся ніхто». Для нього були невіддільні поняття «мова» і «куль­тура». Гнатюк часто порушував проблеми збільшення кількості українських шкіл в Австро-Угорщині, домагався запровадження у середній і вищій школі україн­ської мови викладання.

Плідно працювали у цей час українські історики. У Петербурзі 1908 р. вийшла перша історична праця українською мовою - «Історія України- Руси» М. Аркаса. М. Грушевський там же видав російською «Нарис істо­рії українського народу» (1904), україномовну «Ілюстровану історію України» (1911). Російською мовою надруковано написану ще у 90-ті роки XIX ст. «Историю украинского народа» О. Єфименко (1906). Вона стала першою жінкою - доктором історичних наук у Російській імперії. Минулому Слобідської України присвячені ґрунтовні праці Д. Багалія «История города Харькова» та «Історія Слобідської України». Відкриттями світового значення увінчалися пошуки археолога В. Хвойки у Києві, Трипіллі, Середньому Подніпров'ї. На той час уже був відомий науковій громадськості - Дмитро Іванович Яворницький, автор 3-томної праці «Історія запорізьких козаків». Він продовжував займатися історією за­порізьких козаків, створив унікальну колекцію матеріальних пам'яток із Запоріжжя і Південної України.

Досліджував історію країн Європи Іван Васильович Лучицький (1845-1918) - відомий учений, один із представників російсько-україн­ської школи, знаної своїми дослідженнями аграрних відносин у Франції перехідної доби від Середньовіччя до капіталізму.

У Львівському університеті зусиллями С. Рудницького закладено фундамент нового наукового напряму - географічного українознавства. У працях ученого обстоювалися прагнення українців до національно- державного самовизначення.

У вузах Праги проводили до­сліди фізик зі світовим ім'ям І. Пулюй та хімік І. Горбачевський. Останній, професор Празь­кого університету, видав 4-томний курс лікарської хімії чеською мовою, курс хімії українською мовою. Прорив учених України в біології дозволив створити в Києві у 1898 р. Бактеріологічний інсти­тут, де продуктивно працювали фізіолог В. Бец, гістологи О. Івакін, Ф. Ломинський та інші вчені. Вагомий внесок у світову на­уку зробили українські вчені- природознавці: Д. Заболотний розробив методи боротьби з чумою, В. Вернадський обґрунтував ціліс­ність Всесвіту, доводив пріоритет загальнолюдських цінностей над усіма іншими.

Новий напрям в економічній науці розробляв М. Туган-Барановський, автор праць «Соціальні основи кооперації», «Основи політичної економії».

На початку XX ст. Україна вийшла на передові рубежі у розвитку по­вітроплавання. Д. Григорович сконструював перший у світі гідролітак, І. Сікорський - багатомоторний літак.

Сікорський Ігор (1889-1972)

Авіаконструктор, підприємець. Народився у Києві в родині професора Університету Св. Володимира. Професор Іван Сікорський заснував перший у світі Інститут дитячої психології. У Ігоря рано виявилися визначні технічні здібності. Зі студентських років юнак захопився конструюванням літальних апара­тів. Творчий підхід до роботи і виняткова праце­здатність І. Сікорського дали змогу сконструювати літак С-6 з двигуном потужністю І00 кінських сил та кабіною для трьох пасажирів. У грудні 1911 р. на ньому було встановлено світовий рекорд швидко­сті - 111 км/год. Наступний етап діяльності талано­витого конструктора пов'язаний з переходом до важкого літакобудування. Навесні 1913 р. з'явився принципово новий літак - біплан «Руський витязь», який за своїми параметрами значно перевершував усі відомі на той час літальні апарати, маючи чотири двигуни, закриту пілотську кабіну і зручний салон для перевезення пасажирів. Інтенсивно працюючи, реа- лізуючи творчі задуми, І. Сікорський невдовзі створив ще один могутній літак - «Ілля Муромець», який у грудні 1913 р. встановив світовий рекорд вантажо­підйомності. Виходець із України уславив своє ім'я як один з найвідоміших авіаконструкторів світу.

1908 р. в Одесі відкрито перший аероклуб. П. Нестеров розробив тео­рію та прийоми вищого пілотажу, першим у світі виконав «мертву пет­лю», що згодом дістала назву «петля Нестерова».