Методи і засоби санітарної освіти

• Усний метод (живе слово) передбачає проведення лекцій, доповідей, бесід, вечорів пи­тань і відповідей, теле- і радіопередач, уроків здоров'я з використанням засобів масової інформації, тощо.

• Метод друкованого слова: книги, брошури, листівки, пам'ятки, гасла, настінні газети, дошки запитань і відповідей, пересувні виставки санітарно-освітньої літератури, статті у місцевій пресі з актуальних питань здоров'я, профілактики захворювань, санітарії та гігієни, підтверджені місцевими фактами.

• Наочний метод санітарної освіти дає краще уявлення про ті питання, які висвітлюються попередніми методами, але підкріплюються наочними засобами. Він включає в себе де­монстрацію діапозитивів, фотографій, моделей, макетів, муляжів, демонстрацію науково-популярних відео- та кінофільмів, кліпів, передачі по телебаченню, театральні постановки.

Всі ці методи використовуються сьогодні у соціальному маркетингу - рекла­муванні ідеї здорового способу життя та гігієнічного виховання і навчання, що має суттєвий вплив на здоров 'я населення.

Етимологія та вимоги до опрацювання санітарно-освітніх технологій.

Усна пропаганда - живе слово (лекція, доповідь, бесіда) є одним із головних і найбільш ефективних методів санітарного просвітництва. Це найпопулярніший, більш економний з погляду матеріальних витрат, простий і доступний в організаційному відношенні, метод. Застосування його дозволяє конкретизувати матеріал, враховувати місцеві особливості, склад і інтерес аудиторії, швидко враховувати вимоги даного моменту.

Лекція - це один із методів усної пропаганди при використанні якого є безпосередній контакт з аудиторією. Лекція - найбільш поширений засіб усної пропаганди, який висвітлює тему або питання у визначений проміжок часу, що має форму монологу. Кожна лекція складається з класичної тріади: введення, викладу і висновку.

У лекції повинні бути витримані б їхній єдності і цілісності два основні дидактичні принципи педагогіки - принцип науковості і принцип зв'язку з практикою.

Попередньою і цілком обов'язковою умовою якості лекції є висока компетентність, справжня ерудиція лектора.

Одне з найважливіших вимог до лекції - її науково-практична інформативність, повнота охоплення проблеми, сучасність і новизна змісту.

Вмілий добір найважливішого, нового в обговорюваній темі, відбиток у лекції елементів наукового випередження, прогнозування, наявність у лекції прогнозів розвитку визначеної проблеми теоретичної або клінічної медицини, висвітлення нових наукових напрямків, виклад наукових гіпотез.

Науково-обгрунтоване висвітлення теми завершується викладом синтезованих даних, обгрунтованих висновків і результатом обговорюваних у лекції проблем і питань.

Істотним критерієм визначення наукового рівня лекції є наявність в ній елементів про­паганди оригінальних позицій і установок.

Форма лекції - один з істотних критеріїв її оцінки. Високоякісній лекції повинна від­повідати жива мова наставника, учителя. По своєму змісту і формі викладу лекція повинна бути яскравою, образною, що вражає. Найважливішими вимогами до форми викладу лек­ційного матеріалу є стрункість доказів, логіка, перспективність, що викладаються в лекції нових ідей і напрямків у даній області теоретичної або клінічної медицини, точність визначень, гли­бина, вправність клінічних спостережень.

Дуже важливою вимогою до форми читання лекції варто вважати емоційність стилю викладу, від чого в значній мірі залежать глибина і повнота сприйняття матеріалу, виховний потенціал лекції.

Вимоги до якості лекції (бесіди), пам'ятки, листівки, санітарного бюлетеня:

• Науковість і популярність викладу матеріалу, використання новітніх даних;

• Доступність матеріалу;

• Висвітлення дискусійних питань, їхньої сутності, чіткий і ясний виклад поглядів різноманітних наукових шкіл, напрямків з одночасним аргументованим доказом слушності загальноприйнятої концепції здоров'я.

• Використання унаочнення, ілюстративність;

• Уміння відповісти на питання.

Технічні вимоги до підготовки конспекту лекції (бесіди)

• Конспект рекомендується писати на окремих листках, а не в зошиті.

• Розмір листків не повинен бути великим (у середньому сторінка з зошита, складена навпіл).

• Конспект варто писати тільки на одній стороні листка.

• Основні частини конспекту нумеруються цифрами, другорядні - відзначаються бук­вами. Звичайно зліва залишаються поля, на яких розташовуються цифри і букви, що систематизують матеріал.

• Конспект варто писати чорнилами, розбірливо.

• Особливо важливі місця в конспекті виділяються шляхом підкреслення кольоровим олівцем, обрамленням рамкою й іншими засобами.

• Фактичний матеріал (цифри, цитати) заносять у конспект або роблять оцінку.

• При користуванні наочним приладдям моменти демонстрації повинні бути відзначені в конспекті.

  • Листівка - агітаційно-інформаційний текст, який частіше усього носить іноформацію про якийсь медичний захід профілактичного та санітарно-освітнього характеру (наприклад, про щеплення, профілактичні огляди, про диспансеризацію, тощо), про час і місце проведення, про його користь, тощо.

  • Пам'ятка - малооб'ємний друкарський засіб масової пропаганди. Містить конкретні по­ради для окремих груп здорових або хворих людей, що страждають тими або іншими захворюваннями (наприклад, для хворих серцево-судинної системи та ін.).

  • Бюлетень - санітарно-освітня стінна газета, що включає елементи наочної агітації.

  • Санітарно-освітницька стінна газета (бюлетень) випускається в різних установах ме­дичними працівниками та активістами санітарної освіти. Дописи повинні бути короткими з чіткими заголовками, цікаві за змістом. Пам'ятка початківцю лектору

1. Лектор - це активіст в санітарно-освітній роботі; це лікар-спеціаліст, що віддає свої знання народу; це людина активної життєвої позиції, що сприяє формуванню в людей здорового способу життя та особливостей гігієнічного виховання та навчання.

2. Обираючи тему лекції, керуйся насамперед критерієм актуальності.

3. Робота над лекцією (бесідою) - це безупинний творчий процес. Ніколи не говори, що ти вже досяг досконалості в лекторському мистецтві.

4. Постійно слухай лекції своїх колег; намагайся знаходити в будь-якій лекції щось корисне для себе.

5. У лекції на будь-яку тему приділяй увагу насамперед профілактиці, сприяючи формуванню правильної гігієнічної поведінки людей.

6. Перед виступом оціни аудиторію, врахуй її загальноосвітній, інформаційний і емоційний та психологічний рівень і відповідно до цього будуй свою лекцію.

7. Впевненість у собі, скромність у манерах, охайність в одязі - це є прояв поваги до слухачів.

8. Починай лекцію словами і думками, що своєю незвичайністю привернуть увагу аудиторії До лектора.

9. Навіть загальновідому істину намагайся подати в новому ракурсі.

10. Не зловживай цифровим матеріалом - це найбільше уразлива частина виступу.

11. Безупинно працюй над мовою, грамотність мови - свідчення культури лектора.

12. Стеж за темпом читання лекції, швидка мова не дозволяє слухачам сприймати інформацію, повільна мова створює інформаційні пустоти - слухачі відволікаються.

13. Під час читання лекції прояви таку ж емоційність, яку виявляєш у повсякденному спілкуванні з друзями.

14. Уникай спеціальних термінів, а якщо вживаєш, роз'ясни аудиторії їх суть.

15. Доречний жарт, дотеп оживляє інтерес слухачів до лекції.

Матеріали для самоконтролю.

А. Завдання для самоконтролю.

1. Організаційна структура санітарного просвітництва в Україні.

2. Ціль і задачі санітарного просвітництва.

3. Методи і засоби санітарного просвітництва.

4. Пропаганда здорового способу життя.

5. Санітарне просвітництво в навчальних закладах.

6. Санітарне просвітництво в лікувально-профілактичних закладах.

7. Санітарне просвітництво по боротьбі зі шкідливими звичками.

8. Протиалкогольна пропаганда.

9. Антитютюнова пропаганда.

10. Формування знань серед населення про шкідливість самолікування.

11. Медичні та соціальні проблеми наркоманії.

12. Боротьба зі СНІДом.

13. Цукровий діабет - як соціально-гігієнічна проблема.

14. Серцево-судинні захворювання, їх профілактика.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я / Під ред. Ю.В. Вороненка, В.Ф. Москаленка. Тернопіль Укрмедкнига. 2000.- 677 с.

2. Рудень В.В. Методичні основи організації системи інформаційного забезпечення населення як складової функціонування медико-генетичного консультування / Методичні рекомендації для практичної охорони здоров’я // К. Львівська обласна книжкова друкарня. 2000. -41с.

3. Уваренко А.Р., Ринда Ф.П., Жуков Г.М. Санітарна освіта. Чому вона втрачає своє пріоритетне місце у системі медичної профілактики?//Охорона здоров'я України. 2003. №2(9). С. 35-40.

Додаткова

1. Основи законодавства України про охорону здоров'я. Закон України від 19 листопада 1992 року. № 2801 - XII. 1992.-23 с.

2. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Закон України від 24 лютого 1994 р. №4004-ХИ. К. Мегаполіс. 1994.-13 с.

3. Міжгалузева комплексна програма "Здоров'я нації" на 2002-20! 1 роки. Постанова Кабінету міністрів України від 10.01.2002 року №14.

4. Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я. В 2-х частинах. Наказ МОЗ України № 33 від лютого 2000 року. К. Контраст. 2000.- 588 с.

Склала: викл. Плужнікова Т.В.