7. Концепція належного урядування

Концепція належного урядування сформувалася в європейській правовій доктрині на основі основоположних принципів побудови право¬вих систем провідних західноєвропейських країн - демократії та верхо¬венства права. Подальший розвиток політико-правових вчень західними дослідниками сприяв значній структуризації та розвитку концепції на¬лежного урядування .

У зарубіжних джерелах поняття належного урядування розуміється як:

• «таке, що визначає інституційне середовище, в якому громадяни взаємо¬діють між собою та з урядовими структурами і їх службовцями» ;

• «таке, що превалює, якщо уряд керує публічними справами в ефектив¬ний, прозорий і відповідальний спосіб та якщо поінформовані представники суспільства/громадян беруть участь і залучені разом з урядом до досягнення взаємовигідних цілей (завдань) соціального, економічного та культурного роз¬витку» .

До основних стандартів належного урядування відносяться: «на¬лежне законодавство; законність; участь; прозорість процесу прийнят¬тя рішень; доступ до інформації; належна адміністрація; належний пер¬сонал; належний фінансовий та бюджетний менеджмент; ефективність; відповідальність і нагляд» .

Складність запровадження в Україні принципів належного урядуван¬ня обумовлюється, крім термінологічно-пізнавальних аспектів, низкою об’єктивно існуючих факторів, що перешкоджають цьому процесу: це високий рівень корупції, спротив проведенню демократичних реформ, зокрема адміністративно-правового спрямування всередині апарату дер¬жавного управління, застарілість поглядів і підходів до управління як серед державних службовців, так і серед вчених, дослідників; упередже¬не ставлення до пропонованих моделей реформ.

Необхідність комплексного запровадження в Україні принципів на¬лежного урядування пояснюється, перш за все тим, що на сучасному етапі розвитку європейської правової думки означена сукупність прин¬ципів визнається як один з найважливіших елементів (вимог) прин¬ципу верховенства права. Принципи належного урядування перебу¬вають у прямому зв’язку з основоположними принципами діяльності публічних адміністрацій, є родовими стосовно останніх і визначають особливості їх застосування в демократичній державі

8. Принципи належної адміністрації

Принципи належної адміністрації (англ. —§оосІ асітіпіяігагіогі) ви¬значають вимоги до діяльності органів публічної адміністрації у взаємо¬стосунках з громадянами, тому можна вести мову про «процедурний» характер принципів належної адміністрації. Дотримання принципів на¬лежної адміністрації є однією з істотних вимог належного урядування.

Перелік принципів належної адміністрації, сформований за резуль¬татами проведеного Радою Європи дослідження принципів належної адміні¬страції: законність; відсутність дискримінації; пропорційність; заборона зло-вживання владою; безсторонність та об'єктивність; повага законних очікувань; консультування та надання інформації; повага справедливості; використання простої, зрозумілої, прийнятної для сприйняття мови; повідомлення про отри-мання та зазначення уповноваженого службовця; обов'язок передачі компе¬тентній службі уповноваженої установи; право бути вислуханим і робити заяви, розумний строк для прийняття адміністративних рішень; обов'язок зазначати підстави адміністративних рішень; зазначення способів захисту; повідомлення про прийняте рішення; захист інформації (відомостей) — дотримання приват- ності, запити про отримання інформації — дотримання конфіденційності, запит про публічний доступ до документів; зберігання необхідних відомостей (запи¬сів); юридична визначеність і захист порушених прав; право подачі апеляції на адміністративне рішення; доступність адміністративних органів і публічних послуг; електронне урядування; гнучкість у практичній роботі адміністративних органів; ефективність (постійність надання адміністративних послуг, виконан¬ня адміністративної роботи ефективним способом); прозорість адміністратив-них дій; доступ до інформації (право особистого доступу до файлів (відо¬мостей), право загального доступу до документів, право на письмові матеріа¬ли), зрозумілість (простота) (зрозуміла (проста) організація адміністрації, зрозуміла (проста) координація процедур, спрощення адміністративних про¬цедур і документів, принцип зменшення кількості документів, що вимагаються); принцип діяти належним чином; піклування; покращення внутрішніх правил адміністрації; підтримка, захист і збереження публічної власності; підготовка (навчання) державних службовців; виконання бюджетних вимог, раціоналіза¬ція організації адміністрації.

На формування принципів належної адміністрації мало значний вплив виокремлення європейського адміністративного права та визна¬чення притаманних йому принципів.

Принципи європейського адміністративного права були сфор¬мульовані наприкінці 80-х рр. XX ст. зокрема, у найбільш відомій праці Юргена Шварце «Еигораізскез Уепліаііищзгескі», 1988 р., до яких було віднесено:

• принцип законності (англ. — іке ргіпсіріе о/Іе§аІііу) — запозиче¬ний з французького права у класичному розумінні поняття верховенства права, відповідно до якого визнається зв’язаність адміністрації (виконав¬чої гілки влади) законом;

• можливість скасування (або відкликання) незаконного адміні¬стративного акта (англ. — іке геуосаЬіШу о/ипісм/иі асітіпшгаїіуе асі) і відповідність цього принципу вимогам неприпустимості негативного впливу на права громадян;

• принцип недискримінації (англ. — іке ргіпсіріе о/поп-сіізсгітіпа- Іюп) подібні справи не будуть розглядатися по-різному, крім випад¬ків, коли наявні об’єктивно обумовлені обставини для такої диферен¬ціації;

• юридична визначеність (англ. — іке ргіпсіріе о/Іе§аІ сегіаіпіу) — один з основних принципів, відповідно до якого всі суб’єкти права мають керуватися у своїх діях правовими приписами (нормами). Спеціальними випадками застосування цього принципу є захист законних очікувань, заборона зворотної дії норм, що встановлюють покарання, вимога до

держави, установ та організацій діяти добросовісно і з повагою до нада¬них прав тощо;

• право на захист (франц. — сігоіі <іе Іа <3е/епсе) запозичений з французької мови термін, який означає право на захист, а також несе змістове навантаження концепцій природної справедливості (англ. — паїигаїіизіісе), чесності (англ. — /аітезз), і, відповідно, американської концепції належної юридичної процедури (англ. — еіие ргосез$)\

• принцип пропорційності (англ. — іНе ргіпсіріе о/ ргоропіопа-

Іі(у) запозичений з німецької концепції УегИаІіпізтаРщкеИ, відповідно

до якої у реалізації повноважень установ та організацій мають використо¬вуватися засоби, які відповідають цілям отримання відповідного резуль¬тату, і не повинні виходити за межі необхідного для досягнення поставле¬ного завдання (мети);

• принцип поваги до фундаментальних прав людини та громадянина (англ. — гезресі/ог/ипсіатепіаі Уттап гіфіз) відповідно до по¬

ложень Конвенції та їх тлумачення ЄСПЛ, а також усталених консти¬туційних традицій країн-членів ЄС, положень права ЄС у цілому (вклю¬чаючи проект Конституції ЄС);

• принцип субсидіарності (англ. — іИе ргіпсіріе о/зиЬзіаіагіїу) — рішення мають прийматися на найнижчих рівнях організації, забезпечу¬вати ефективність запропонованих заходів, що, в свою чергу, приводить до деволюції (передачі) владних повноважень усередині ЄС з наднаціо¬нального на національний рівень;

• принцип належної адміністрації (англ. — іИе ргіпсіріе о/ «8оосі аАпіпізігаііоп», який часто перекладається українською мовою як прин¬цип належного адміністрування) — поєднує вимоги щодо справедливого розгляду та використання найкращого досвіду (методів) у діяльності ад¬міністрації, а також запроваджує інститут омбудсмана для розгляду скарг на факти неналежної діяльності адміністрації (англ. таШтіпщгаПогі), що мали місце у діяльності установ та організацій ЄС;

• принцип прозорості (англ. — (ке ргіпсіріе о/ ігапзрагепсу) —. ви_ значений під впливом Скандинавських принципів належного урядування, запозичений із вступом до ЄС Швеції та Фінляндії у середині 1990-х рр. У європейському праві переважно вживається щодо доступу до офіцід. них документів, які містять прийняті рішення.

• принцип застосування (англ. — іке ргіпсіріе о/ аррІісаЬіНщ __ у тому, що пряме застосування положень права ЄС безпосередньо вста¬новлює права та обов’язки для тих, кого воно стосується, без потреби інкорпорації у будь-якій формі або імплементації норм у національний правопорядок;

• принцип прямої дії (англ. — (Не ргіпсіріе о/шгесі — дістає вияв у здатності норми права ЄС надавати права приватним особам, котрі, у свою чергу, захищаються у національних судах (проти їх власної дер¬жави або національних органів державного управління) .

На сьогодні за провідною участю Ради Європи та Європейського Союзу сформована концепція належної адміністрації, яка вимагає належ¬ного дотримання адміністрацією прав індивідів при наданні адміністра¬тивних послуг, а також зобов’язує діяти у спосіб, який відповідає закон-ним і розумним очікуванням суб’єктів відповідних правовідносин.