3.6. Нормування та планування товарних запасів

Центральною ланкою механізму управління товарними запасами на рівні торговельного підприємства є нормування та планування їх обсягу.

Метою нормування товарних запасів є визначення їх оптимальних розмірів для забезпечення планового обсягу товарообороту у визначе­них умовах, місці та часі створення необхідних матеріальних переду­мов для ритмічного та безперебійного продажу товарів при наймен­ших витратах щодо їх формування, зберігання, регулювання.

Норми товарних запасів використовуються торговельними організа­ціями (підприємствами) при:

• розробці планів товарного забезпечення (запасів та надходження товарів);

• визначенні обсягу оборотних коштів та необхідного розміру кредиту для їх формування;

• регулюванні завозу товарів та оперативному управлінні запасами, виявленні дефіциту або формування понаднормативних запасів (неходових, залежалих, надмірно завезених товарів);

• контролі за забезпеченням товарними запасами товарообороту, розрахунку планової суми витрат на зберігання запасів товарів;

• удосконаленні статистичного та управлінського обліку та контролю товарних запасів та діяльності підприємства в цілому.

Нормування товарних запасів базується на таких принципах:

1. Оптимальність. Нормативи повинні передбачати найменші розміри товарних запасів, при яких забезпечується безперервність процесу обігу, задоволення попиту населення на товари. Критерії оптимальності визначаються по-різному залежно від того, на якому рів­ні вирішуються завдання управління запасами.

Критеріями оптимальності можуть бути такі показники, як:

• рівень сукупних витрат обігу, пов'язаних із доставкою та збері­ганням товарів при умові найбільш повного задоволення попиту населення на товари народного споживання (для роздрібних підприємств);

• час обігу товарів при максимальній надійності постачання роздрібної торгівлі (для гуртових підприємств);

• ступінь концентрації запасів нерегулярного оновлення в окремих ланках торгівлі або місцях зберігання;

• частка неходових та залежалих запасів в загальному обсязі та ін.

2. Надійність. Реалізація цього принципу досягається за рахунок формування страхових запасів з метою захисту торговельного процесу від непередбачених коливань з боку попиту (виникнення ажіотажного попиту) або пропозиції товарів (в результаті порушення графіків завозу). Особливо важливо з соціальної точки зору забезпечити утворення страхових запасів в обсягах, що повністю виключають можливість виникнення дефіциту щодо товарів першочергового попиту (борошно, крупа, бобові, макаронні вироби, цукор, сіль, сірники, мило, керосин та інше).

3. Науковість. Відповідно до даного принципу нормування товарних запасів має здійснюватися на базі застосування техніко-економічних та економіко-математичних методів, базуватися на виявлених в результаті аналізу основних закономірностях формування товарних запасів (їх зміні в часі, співвідношенні між товарними за­пасами та товарооборотом, залежності від найважливіших економіч­них та організаційних факторів, розподілі товарів між гуртовими та роздрібними ланками та інше).

4. Реальність. При розробці нормативів слід враховувати матеріальні передумови формування їх розміру: обсяг товарних ресурсів, які може бути закуплений підприємством; складські площі та ємкос­ті, що забезпечують зберігання певної кількості товарів, їх технічна оснащеність; обсяг власних оборотних коштів, який обумовлює ре­альні можливості накопичення товарних запасів. При використанні економіко-математичних моделей реальність нормативів забезпечує­ться введенням ряду обмежень.

5. Ефективність. Нормування товарних запасів має забезпечити прискорення їх обіговості, раціональне розміщення між гуртовою та роздрібною ланкою, по підприємствах та місцях зберігання, скоротити сукупні витрати, пов'язані з доставкою та зберіганням товарів.

В процесі нормування повинен забезпечуватися не тільки власне економічний ефект, але й враховуватися соціальні аспекти проблеми ритмічності та безперервності товаропостачання населення необхідни­ми товарами.

В умовах планової економіки в торгівлі існувало два поняття нор­мативу товарних запасів як економічної категорії:

1. Норматив як запас, необхідний для забезпечення безперервної реалізації з метою найбільш: повного задоволення обсягу та структури споживчого попиту населення. В цьому розумінні норматив товарного запасу забезпечує зберігання більш або менш стабільного рівня запасів з тенденцією до розширення товарного асортименту. Норматив товарного запасу відображає потреби організації (підприємства) в товарах незалеж­но від ресурсних можливостей держави забезпечити ці потреби.

2. Норматив як товарний запас, що забезпечує рівномірний розпо­діл ресурсів по районах, організаціях та періодах року (тобто в просторі та часі) відповідно можливостей суспільства направити визначену масу товарів до сфери обігу. Норматив товарних запасів в такому ро­зумінні був рухомим та змінювався як в бік збільшення, так і в бік зменшення залежно від обсягу товарних ресурсів, ступеня насиченості товарами каналів обігу.

В умовах ринкової економіки суперечності, що існували між "нормативом за можливостями" та "нормативом за потребами" змі­нюють свій зміст, але за суттю проблеми залишаються. Конкретне торговельне підприємство може стати неспроможним сформувати не­обхідний товарний запас не в зв'язку з ситуацією відсутності пропо­зиції товарів, а у зв'язку з фінансовими труднощами. У наш час ця проблема є найбільш гострою.

Нормування товарних запасів торговельними підприємствами суттєво відрізняється від організації та методики здійснення цього процесу в інших галузях народного господарства. Причина різниці - в характері витрат.

Використання виробничих запасів суворо обумовлене виробничою програмою. Його можна розрахувати, якщо знати план випуску про­дукції та норми використання сировини, матеріалів на одиницю ви­робу; воно більш детерміноване. Ця обставина при ідеально налаго­дженій доставці дозволяє взагалі відмовитись від складських примі­щень, вести постачання "з коліс".

Використання товарних запасів носить непослідовний та важко прогнозований характер, оскільки це пов'язано з такою рухомою ка­тегорією, як попит населення, чітко реагуючий на будь-які соціально-економічні, кліматичні, психологічні та інші зрушення. Тому часті випадки, коли дефіцитні на момент замовлення товари в час надход­ження до торговельної мережі підпадають під категорію, що користу­ється слабким попитом і осідає у запасах, та навпаки, товари з ряду неходових починають користуватися підвищеним попитом.

Товарні запаси є функцією попиту індивідуальних споживачів (населення), схильних до великого впливу випадкових обставин (їх кількісне співвідношення виявляється лише в досить великій кілько­сті елементів сукупності, знаходить своє відображення в масі явищ), а отже, потребує систематичного вивчення

Норматив товарних запасів має виступати як середня величина, що нівелює випадкові та другорядні відхилення як закономірність стохастичного характеру. Проблема полягає у вивченні та моделю­ванні закономірностей товарних запасів та створенні на цій основі на­уково обґрунтованих нормативів.

Нормування товарних запасів може здійснюватися різними мето­дами (рис. 48).

Рис. 48. Методи нормування товарних запасів