Тема: Астрономія як наука.

Астрономія – наука, що вивчає закономірності генезису, будови, складу та рухів космічних тіл.

Зоря – масивне гаряче космічне тіло, яке випромінює світло і має всередині джерело енергії.

Планета – холодне у порівнянні із зорею космічне тіло, що обертається навколо зорі й світиться її відбитими променями.

Системи уявлень про Всесвіт:

1. Геоцентрична система (Земля – центр Всесвіту, Клавдій Птолемей, ІІ ст. н.е.).

2. Геліоцентрична система (Сонце – центр Всесвіту, Миколай Коперник, XVI ст.).

3. Сучасна система (теорія еволюції Всесвіту).

1609р. – італійський фізик Галілео Галілей уперше використав телескоп для спостереження за небесними світилами, відкрив 4 із супутників Юпітера та побачив зорі у Молочному Шляху.

04.10.1957р. – початок ери космонавтики із запуском першого супутника Радянським Союзом.

Порядок розташування планет Сонячної системи від Сонця:

1. Меркурій.

2. Венера.

3. Земля.

4. Марс.

5. Юпітер.

6. Сатурн.

7. Уран.

8. Нептун.

1-4 – малі планети, планети «земної групи»; 5-8 – планети-гіганти.

Астрономічна одиниця – середня відстань від Землі до Сонця – 150 ^. 10⁶ км.

Світловий рік – відстань, яку долає світло за 1 рік, рухаючись зі швидкістю 300 000 км/с – 10¹³ км.

Тема: Небесна сфера.

Сузір’я – ділянки небесної сфери, на які поділені окремі групи зір для зручності орієнтування.

Уявна небесна сфера довільного радіусу допомагає визначити координати небесних світил.

Полюс світу – точка перетину осі обертання Землі з небесною сферою.

Небесний екватор – лінія перерізу площини земного екватора з небесною сферою; поділяє небо на дві рівні півкулі – північну та південну.

Північний полюс світу розташований поблизу Полярної зорі, Південний – у сузір’ї Октант.

Небесний меридіан – лінія перерізу площини земного меридіана з небесною сферою.

Кульмінація – перетин світилами небесного меридіана внаслідок добового обертання Землі навколо осі.

Найбільша висота світила над горизонтом – верхня кульмінація.

Схилення визначається дугою кола схилень від екватора до даного світила і вимірюється градусами.

Пряме сходження (пряме піднесення) відлічується по дузі небесного екватора від точки весняного рівнодення проти ходу годинникової стрілки (у північній півкулі) та вимірюється годинами.

Тема: Вимірювання часу та календар.

Системи відліку часу: зоряний час (використовується астрономами) і сонячний час (використовується у повсякденному житті).

Сонячна доба – час, за який Земля робить повний оберт навколо своєї осі відносно Сонця.

Місцевий час – сонячний час у певному місці.

Місцевий полудень – 12 година за місцевим часом, настає під час верхньої кульмінації Сонця.

Поясний час дорівнює місцевому часу середнього меридіана відповідного поясу.

Поясний час запровадили наприкінці ХІХ ст.: 24 годинні пояси, нульовий пояс проходить через Гринвіцький меридіан. Місцевий час Гринвіцького меридіана називають всесвітнім часом, який застосовують у астрономії для визначення моментів різних космічних подій.

На меридіані з довготою 180⁰ проходить лінія зміни дат.

Екліптика – лінія перетину площини орбіти Землі з уявною небесною сферою. 12 сузір’їв, які перетинає екліптика, називають зодіакальними.

Прецесія – зміщення осі обертання Землі відносно зір. Вісь Землі описує в космосі конус із періодом 26 000 років.

Кут між площинами екватора та екліптики 23,5⁰, а кут між площиною екліптики та полюсом світу – 66,5⁰.

Широта тропіків – 23,5⁰.

Весняне рівнодення – 21 березня, Літнє сонцестояння – 22 червня, Осіннє рівнодення – 23 вересня, Зимове сонцестояння – 22 грудня.

Тропічний рік – період обертання Землі навколо Сонця відносно точки весняного рівнодення: 365 діб 5 год. 48 хв. 46 сек.

Юліанський календар запроваджений Юлієм Цезарем у 46 році до н.е.: тривалість тропічного року – 365 діб 6 год. 00 год. 00 сек.; кожні три роки підряд тривають по 365 діб, а 4-й – 366 діб (високосний рік, вводиться 29 лютого). В середньому кожен календарний рік довший за тропічний на 11 хв. 14 сек. За 400 років накопичувалося зайвих 3 доби.

Григоріанський календар, введений у 1582 році за пропозицією Папи Римського Григорія ХІІІ, виправив цю неточність. У ньому вилучили три доби з кожних 400 років, тобто 3 високосних роки зробили простими. За григоріанським календарем рік вважається високосним, якщо він ділиться на 4 без остачі, крім тих років, які закінчуються на два нулі і число сотень яких не ділиться на 4. Григоріанський календар похибку на 1 добу дає приблизно за 33 століття.

Наразі різниця між юліанським і григоріанським календарями досягла вже 13 діб. У цивільному житті України новий стиль був запроваджений урядом Центральної Ради в 1918 році.