Творчій метод Бальзака

• На фоні реальних спостережень із життя суспільства з’являлися бальзаківські герої: яскраві, талановиті, неординарні особистості;

• Схильність до контрастів і перебільшень;

• Бальзак над персонажами працював у три етапи:

• накидав образ людини, відштовхуючись від когось із своїх знайомих чи з літератури,

• прагнення зібрати весь матеріал в одне ціле;

• персонаж стає втіленням якоїсь певної пристрасті,ідеї, яка й надавала йому певної форми;

• все, що відбувалося у його творах, це результат багато численних причин і наслідків;

• велике місце у творах відводиться описам.

Завдання та запитання для закріплення матеріалу

1. Що вам відомо про епоху ХІХ століття в Європі?

2. Що таке роман? Які різновиди роману ви знаєте?

3. Періодізація французького реалізму, історичне підгрунтя

4.Найважливіші сторінки творчих біографій Стендаля , Бальзака , Флобера?

5. Охарактеризуйте особливості стилю Стендаля, Бальзака, Флобера. Довести на прикладах творів митців.

Література по темі:

1. 1.Наливайко Д.С., Шахова К.О.,Нагорна Н.М.,Кисельова Л.О. Зарубіжна література. Підручник для 10-го класу. - К., 2004.

2. Звиняцьковський В.Я., Свербілова Т.Г., Руссова С.М., Руда Т.П. Зарубіжна література. Підручник для 10-го класу. - К., 2004.

3. Давиденко Г.Й., Чайка О.М. Історія зарубіжної літератури ХІХ – поч. ХХ століття. - К.,2007.

4. Волощук Є.Зарубіжна література: Хрестоматія-посібник для 10 класу.-К.:Видавничий Дім"Світ знань",2004.

5. Справочные материалы. Литература. Книга для учащихся/ Под общей редакцией Тураева С.В., – М., 1988.

Модуль 1 Літературний процес ХІХ століття

Тема 2. Французький реалістичний роман хіх століття

Самостійна робота №1"Творчий метод Гюстава Флобера"

Питання до розгляду

1. Життєвий і творчий шлях Гюстава Флобера. Головні риси флоберівського світогляду й реалізму.

2. Своєрідність психологізму Флобера, його естетика і об’єктивний метод.

3. Конфлікт між мрією та реальністю в романі Г. Флобера "Мадам Боварі"

Інструктивно-методичні матеріали

1.Життєвий і творчий шлях Гюстава Флобера. Головні риси флоберівського світогляду й реалізму.

Г. Флобер продовжив ту справу, яку започаткували Стендаль і Бальзак…

Він запропонував такий принцип зображення персонажів. Як об’єктивізм і сприяв розширенню можливостей реалізму, водночас усвідомлюючи його межі.

Флобер народився в Руані 12 грудня 1821 року в родині лікаря. Його літературна обдарованість виявилася рано: ще в дитинстві він писав оповідання, романи та драми. У 1840 р. Флобер розпочинає вивчати правознавство в університеті в Парижі, але у 1843 р. захворів і змушений був кинути навчання. Наступного року його батько придбав невеликий маєток Круассе, неподалік від Руана, де Флобер оселився і провів майже все життя. Флобер був типовим рантьє. Його прибутки були достатніми, щоб він міг не думати про те, як заробити собі на хліб. Це давало змогу цілком зосередитися на літературі. За винятком двох закордонних подорожей ( до країн Близького Сходу і Греції та Тунісу), а також періодичних відвідувань французької столиці, Флобер жив самітником, наполегливо працюючи над своїми книгами. У 1844 році у Флобера з’являються напади подібні до епілепсії. Усюди його супроводжував слуга, хоча сам він був чоловіком високим на зріст і міцної статури. Після смерті батька (1846), через 2 місяці під час пологів померла сестра. Флобер був змушений піклуватися про матір.

У 1846 році Флобер виривається до Парижа і знайомиться із Луїзою Колле, поетесою, яка закохалася у Флобера. Вона була старшою за письменника на 13 років, але стала для нього справжнім і єдиним коханням ( близько 300 листів написав Флобер своїй коханій).

Серед прихильників Луїзи – Альфред де Мюссе, де Віньї, Олександр Дюма-батько. Проте саме Флобера вибрала серед усіх знаменитостей: він допомагав письменниці порадами, редагував її вірші та п’єси, кохав. «Ты любишь меня! Сомневаться в этом было бы преступным. Если же я не люблю тебя, то как назвать чувства, испытываемые к тебе?... Да, будем любить друг друга, будем любить, раз никто не любил нас…»

У будинку Флобера у Круассе Луїза не повинна була з’являтися ніколи, доки жива його мати. Так вирішив Флобер, і ніщо не змусило його змінити рішення. Рідкісні зустрічі породили цікаве листування. Найчастіше Флобер і Луїза зустрічалися у Манті. Їх так і називали «Коханці із Манта».

Флобер тим часом почав усе частіше аналізувати свій стан, спостерігаючи за своєю Луїзою. В його уяві Луїза повставала близькою до його героїні – Емми Боварі.

Луїза із нетерпінням чекала, що б письменник швидше закінчив цей роман про жінку, яка стояла тінню між ними.

Кохання Луїзи і Гюстава зупинилося і топталося на місці. Луїза припустилась великої помилки – дозволила собі ревнощі до творчості. Вона померла у 1876 році у Парижі. Проте образ цієї жінки, можливо, присутній на сторінках роману «Пані Боварі» як відгомін складних стосунків Флобера і Луїзи. До кінця життя Флобер був самотнім.

Перші твори митця були виконані у романтичній манері. Молодий письменник цікавився історичною тематикою, образами виняткових героїв.

У1848 році Флобер вирушає у велику подорож на Схід. Він сподівається познайомитися з екзотикою Індії, побачити романтичних баядерок( так європейці називали індійських танцівниць і співачок) і написати повість про «жінку, яка мріяла про кохання Бога». Проте повернувшись у літку 1851 року з подорожі, Флобер розпочинає реалістичний роман про Емму Боварі. Отже, відвідання Сходу стало переломним моментом у його мистецькій долі, відокремивши ранній романтичний період творчості від зрілого, реалістичного. Такий перехід до реалізму не був непередбаченим, як може здатися на перший погляд. Ще у 1850 року він писав: «Чому смерть Бальзака так засмутила мене? Завжди шкода, коли вмирає людина, яка викликала захоплення. Була надія колись із ним познайомитися і заслужити його любов. Так, це була людина сильна, людина, яка диявольськи збагнула свою епоху…»

Заклик «збагнути епоху» Флобер сприйняв як заповіт, залишений Бальзаком новому поколінню письменників-реалістів. Але як досягти правди в художньому творі? І Флобер знаходить відповідь: письменник-реаліст мусить створювати художній світ, спираючись на дійсність, яка оточує його «безпосередньо». Проте, зіткнувшись із цією дійсністю, Флобер остаточно розчарувався в ній, назвавши її для себе світом «кольору плісняви».

31 січня 1857 року у палаті №6 судили Флобера за його роман «Пані Боварі», який звинувачував релігію і мораль. Цього сорому письменник не міг забути навіть через 23 роки. За кілька місяців до смерті він напише своєму учневі Гі де Мопассану: «І тебе посадять на одній лаві із крадіями…» З цією ненавистю прожив усе життя, втратив надію на краще.

Головними рисами світосприйняття були скептицизм і песимізм. Від брутального світу він намагався сховатися у світі мистецтва, яке, вважав, може змінити людину.

Свою головну мету Флобер вбачав у тому, щоб захистити «інтереси духу», відмежувати літературу від впливу буржуазії.

8 травня 1880 року Флобер сидів у себе в кабінеті й продовжував

роботу над черговим романом. Але роботу перервав апоплектичний напад, який і привів до смерті. Мешканців Руана здивувала похоронна процесія і присутні на ній люди з Парижа. Це ховали Гюстава Флобера.

2.Своєрідність психологізму Флобера, його естетика і об’єктивний метод.

Підхід Флобера до світу і людини можна охарактеризувати як відверто песимістичний. Усе, що він бачив навколо себе, викликало розчарування. Сучасність здавалася йому царством буржуа. Не вірив Флобер і в соціальний прогрес. Історичний час, на думку митця, рухається по колу. Тобто змінюються лише зовнішні форми, а сутність залишається однаковою. Не довіряв Флобер реформам і революціям. Його не цікавила політика. Найвищим законом буття вважав досягнення людиною внутрішнього спокою. Центральним поняття для Флобера було «виховання почуттів». За Флобером обов’язок кожної культурної людини – свідомо боротися з ілюзіями, які змушують людину жити пустими надіями, а не реальністю.

В своїх творах Флобер відводив особливу роль мистецтву. Він вважав, що саме воно – єдина сфера людської діяльності, вільне від вульгарності і меркантилізму буржуазного світу. Саме йому і присвятив він все своє життя. У порівнянні з Бальзаком Флобер створив небагато, але дуже вибагливо ставився до якості своїх літературних творів.

Погляди Флобера на мистецтво перегукуються з ідеєю «мистецтва за ради мистецтва». Його культ мистецтва не був втечею від реальності, а навпаки – заглибленням у неї. Письменник закликав не боятися низьких тем, бо саме через них найкращим чином розкривається істина.

Значним внеском у розвиток реалістичного стилю в літературі слід вважати принцип «об’єктивізму», якого Флобер намагався дотримуватись свідомо. Це особливий підхід до зображення персонажів, коли їхній автор не висловлює безпосередньо своє ставлення до них, а намагається розкрити власну логіку характерів героїв із середини.

Така манера передбачала не просто фіксацію фактів, їхній байдужий опис, а глибоке вживання в психологію персонажів. Проте це не означає, що оцінки письменником своїх героїв нема. Вона присутня, але висловлюється зовсім іншим чином: опосередковано, на рівні підтексту.