Тема 3. Російський реалістичний роман хіх століття

Практичне заняття №6 "Дослідження теорії Родіона Раскольнікова( за романом Ф. Достоєвського "Злочин і кара"

Напрямки роботи

1. Портрети героїв роману

2.Сюжет роману.

3.Суть та причини краху теорії.Шлях раскольнікова від деградації до духовного відродження

Інструктивно-методичні матеріали

Є один закон — закон моральний.

Ф. Достоєвський

Міні- глосарій:

Поліфонія (гр. рolyphonia — багатоголосся) — багатозвуччя, засноване на одночасному гармонійному поєднанні та розвитку рівноправних самостійних мелодійних ліній. В художньому тексті поліфонія має різні форми виявлення:

—діалогічна позиція автора стосовно героя (автор немовби веде з ним постійний діалог);

—наявність героя-ідеолога (у його свідомості постійно триває боротьба ідей);

— зіткнення не характерів, а світоглядних позицій;

— діалогічність думок і переживань героя;

— звучання різних «голосів епохи» тощо.

Поліфонія зумовлює багатозначність твору, його різні інтерпретації самостійних мелодійних ліній.

Совість – розуміння моральної відповідальності за свою поведінку перед собою, іншими людьми, суспільством.

Розум – пізнавальна діяльність людини, здатність логічно і творчо думати, а також інтелект.

Покаяння - зізнання в скоєному, у помилці, сповідь. Достоєвський додає - „спокута помилки через страждання”.

Слово вчителя

«Есть только миг, между прошлым и будущим, именно он называется жизнь».

"Мить… Ще одна… і що змінилось? В цю мить просто хтось народився на світ божий, або двоє закоханих поставили підписи і стали подружжям, а комусь в черговий раз не пощастило… В цю хвилину хтось радіє, бо не має уявлення про самотність і страждання, а хтось дивитися на похмуре небо і не може втримати сліз.

В цю хвилину… сталось стільки всього, а ми не помічаємо, чи не хочемо помічати. А чи знаєте ви, що до ХVІІ століття годинники не мали хвилинної стрілки, бо хвилини нікого не цікавили, втім, як і зараз. Коли Гете написав: «Мить, зупинися: ти прекрасна», - це стало великим відкриттям. Нікому не спадало на думку, що мить може мати таку красу і бути такою огидною, коли чиясь жорстока рука посягає на життя…

Нехай кожне слово, мудра думка, відстояна позиція на цьому уроці застереже вас від необдуманих вчинків. Вчиться цінувати кожну мить життя свого і чужого, бо так велить Бог і вчать безсмертні твори Ф. Достоєвського, в яких немає фальші, а є лише вічний поклик до гуманності.

Повідомлення теми

І. сьогодні над одним із таких творів Федора Достоєвського ми і будемо працювати.

- Осмисліть слова, які записані на дошці. Як ви розумієте слова письменника, що служать епіграфом уроку? (Головне для кожної особистості — це закон людської совісті. Саме совість диктує моральні принципи життя.)

ІІ. Контрольно – підготовчий етап

1.Вправа « Упізнай героїв за їх портретами». (фото акторів з фільму Дмитра Свєтозарова 2007р.)

1."...с прекрасными темными глазами, темно-рус, ростом выше среднего, тонок и строен... Был до того худо одет, что иной, даже привычный человек, посовестился бы днем выходить в таких лохмотьях на улицу". (Родіон Раскольніков)

2."...Это была скромно и даже бедно одетая девушка, очень еще молоденькая, почти похожая на девочку, со скромною и приличною манерой, с ясным, но как будто несколько запуганным лицом. (Соня Мармеладова)

3. "... лицо ее все еще сохраняло в себе остатки прежней красоты, и к тому же она казалась гораздо моложе своих лет... Волосы ее уже начинали седеть и редеть, маленькие лучистые морщинки уже давно появились около глаз щеки впали и высохли от заботы и горя, и все-таки это лицо было прекрасно". (Пульхерія Олександрівна).

4."Это был человек уже за пятьдесят, среднего роста и плотного сложения, с проседью и с большой лысиной, с отекшим от постоянного пьянства желтым, даже зеленоватым лицом и с припухшими веками, из-за которых сияли крошечные, как щелочки, но одушевленные (Семен Захарович Мармеладов)

5.«Это был человек лет тридцати пяти, росту пониже среднего, полный и даже с брюшком, выбритый, без усов и без бакенбард. Пухлое, круглое и немного курносое лицо его было цвета больного, темно-желтого, но довольно бодрое и даже насмешливое» (Порфирій Петрович)

6. «крошечная сухая старушонка, лет шестидесяти, с вострыми и злыми глазками, с маленьким вострым носом и простоволосая. Белобрысые, мало поседевшие волосы ее были жирно смазаны маслом. На ее тонкой и длинной шее, похожей на куриную ногу, было наверчено какое-то фланелевое тряпье.» (Альона Іванівна)

7.Это было какое-то странное лицо, похожее как бы на маску; белое, румяное, с румяными, алыми губами, со светло-белокурою бородой и с довольно еще густыми белокурыми волосами. Глаза были как-то слишком голубые, а взгляд их как-то слишком тяжел и неподвижен» (Свидригайлов)

8.«Это был господин немолодых лет, чопорный, осанистый, с осторожною и брюзгливою физиономией, который начал тем, что остановился в дверях, озираясь кругом с обидно-нескрываемым удивлением и как будто спрашивал взглядами: „Куда ж это я попал?"» (Лужин)

9.«Лицом она была похожа на брата, но ее даже можно было назвать красавицей. Волосы у нее были темно-русые, немного светлей, чем у брата; глаза почти черные, сверкающие, гордые и в то же время иногда, минутами, необыкновенно добрые. (Дуня)

10. «Наружность его была выразительная — высокий, худой, всегда худо выбритый, черноволосый. Иногда он буянил и слыл за силача... Он был еще тем замечателен, что никакие неудачи его никогда не смущали и никакие дурные обстоятельства, казалось, не могли придавить его». (Розуміхін)