2. за реалізацію продукції, яка підлягає, але не пройшла обов'язкової серти­фікації або за реалізацію продукції, яка підлягає іншій обов'язковій процедурі з підтвердження відповідності, але щодо якої немає відповідного документа про відповідність, а також за застосування щодо такої продукції національного знака відповідності — штраф у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції;

3. за реалізацію експортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, на що є письмове підтвердження споживача - штраф у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції;

4. за реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації органами державного нагляду — штраф у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;

5. за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандар­тів, норм і правил є небезпечною для життя, здоров'я й майна людей і навколиш­нього середовища - штраф у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалі­зованої продукції.

   9. Наказ України від 01.02.2005 № 28 «Про зат­вердження переліку продукції, що підлягає обоє дяковій сертифікації в Україні».

Розділом 26 Наказу визначена харчова продукція та продовольча сировина, як така, що підлягає обов'язковій державній сертифікації, а також позначені норма­тивні акти, на відповідність яким проводиться сертифікація.

Однак, Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1570-р «Про затвердження плану першочергових заходів щодо виконання зо­бов'язань України в рамках членства у СОТ» та від 30 жовтня 2008 р. № 1381-р «Про затвердження плану заходів щодо адаптації української економіки до вимог СОТ» визначено завдання Держспоживстандарту до кінця 2008 р. виключити із затвердженого Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, харчо­ві продукти. Цього зроблено не було.

11. Наказ МОЛ України від 2 липня 2004 р. № 329 «Про затвердження Методичних рекомендацій «Періодичність контролю продовольчої сировини та харчових продуктів за показниками безпеки». Ці Рекомендації були розроб­лені для здійснення виробничого контролю на харчових та переробних підпри­ємствах України за вмістом важких металів та миш'яку, радіонуклідів, нітратів, 7Ч-нітрозамінів, , антибіотиків, гормональних препаратів, пестицидів, мікроорганізмів, деяких харчових добавок у продовольчій сировині, харчових продуктах, в т.ч. біологічно активних харчових добавках (Б), які ви­робляються в Україні. Рекомендації визначають основні чужорідні речовини в харчових продуктах та сировині, надає їх характеристику, а також визначає періо­дичність проведення контролю сировини та продуктів за їх видами та групами., В 1989 році Міністерством охорони здоров'я СРСР були затверджені Медично-біологічні вимоги та санітарні норми якості продовольчої сировини та харчових продуктів (№ 5061-89 від 01.08.89 р., далі — Вимоги). Ці Вимоги були розроблені з метою забезпечення високої якості харчових продуктів, вдоскона­лення нормативної документації, покращення структури харчування та зміцнен­ня здоров'я населення. Вимоги повинні використовуватися, в тому числі, і під час контролю якості продовольчої сировини та харчових продуктів на підпри­ємствах.

Зазначені Вимоги включають в себе критерії харчової цінності, критерії без­пеки харчової сировини та продукти, які поділені на 9 груп:

1. М'ясо, м'ясні продукти, птиця та яйця.

2. Молоко й молочні продукти.

3. Риба, рибні та інші продукти моря.

4. Хлібобулочні та борошно-круп'яні вироби.

5. Цукор та кондитерські вироби.

6. Овочі, плоди, ягоди та продукти їх переробки.

7. Жирові продукти.

8. Напилки та продукти бродіння

9. Інші продукти.

У відповідності до Вимог, харчова цінність, якість продуктів та сировини ви­значається вмістом окремих харчових речовин з енергетичною цінністю (білки, жири, вуглеводи, сіль, вітаміни, мокрою та мікроелементів) та обмеженим вмістом забруднювачів, що мають хімічну та біологічну природу. Даними Вимогами ви­значені допустимі та граничні рівні зазначених речовин.

По теперішній час цей нормативно-правовий акт органу влади СРСР законодавчими органами України, і скасований. Підприємства йо­го використовують за відсутності іншого аналогічного документу України. За ча­сів незалежності України редакція цього документу була двічі (в 1991 та 2001 роках) змінена, що надає підстави вважати його частиною вітчизняного законо­давства.

11. З метою виробництва безпечної та якісної сировини та продукції в Украї­ні затверджені та діють численні державні стандарти в сфері виробництва, пере­робки харчової сировини та продуктів.

За галузями харчової промисловості та перероблення сільськогоспо­дарської продукції

Молочна промисловість:

1. Закон України «Про молоко та молочні продукти» від 24 червня 2004 року (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 47, ст. 513 )

Цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, транс­портування, переробки, зберігання і реалізації, ввезення на митну територію та вивезення з митної території України молока, молочної сировини та молочних продуктів. Закон визначає, що молочна сировина — це молоко, призначене для перероб­ки, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), а також вершки та знежирене молоко, одержані шляхом сепарування, які відпові­дають встановленим вимогам нормативних документів.

З метою підтримання належної якості та безпеки молочної сировини та про­дуктів Законом декларується дотримання наступних вимог:

1. молочна сировина має відповідати показникам якості та безпеки, які встановлені законодавством України (ст. 4);

2. тара та упаковка для молочної сировини та молочних продуктів повинні бути виготовлені з матеріалів, дозволених для використання центральним орга­ном виконавчої влади з питань охорони здоров'я (ст. 5);

3. молоко, молочна сировина та молочні продукти, які не відповідають вста­новленим вимогам і не можуть бути повернуті в обіг шляхом знезараження (зне­шкодження), переробки, повинні бути утилізовані або знищені в порядку (ст. 7);

4. виробництво молока, молочної сировини здійснюється за наявності до­зволу державних установ ветеринарної медицини, молочних продуктів - за наяв­ності дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби, виданих у встанов­леному порядку (ст. 9);

5. суб'єкти господарювання всіх форм власності (крім особистих селянсь­ких господарств, фізичних осіб), які здійснюють виробництво молока, молочної сировини і молочних продуктів, підлягають атестації на відповідність обов'язковим вимогам нормативно-правових актів (ст. 11).

У відповідності до ст. 10 Закону, контроль за якістю і безпекою молока, мо­лочної сировини та молочних продуктів здійснюється їх виробниками шляхом:

• додержання умов виробництва, зберігання та реалізації молока, молочної сировини, молочних продуктів і вторинної сировини згідно з нормативними до­кументами;

• створення та діяльності лабораторій, обладнаних сучасними приладами і відповідними реактивами для визначення показників якості молока, молочної сировини та молочних продуктів.

  2. Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агарної політики України від 03 листопада 1998 р. № 16 «Про внесення змін до Обов'язкового мінімального переліку досліджень сировини, продукції тварин­ного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, віта­мінних препаратів та ін., які слід проводити в державних лабораторіях ве­теринарної медицини і за результатами яких видається ветеринарне свідоцтво (ф-2)». Цим Наказом визначені допустимі рівні шкідливих речовин та забруднювачів у окремих групах молочних продуктів. На вимогу ст. 11 Закону України «Про молоко та молочні продукти» Мініс­терством аграрної політики України та Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики наказом від 21 січня 2005 р. затверджений Порядок проведення атестації виробництва молока, молочної сировини і мо­лочних продуктів суб'єктів господарювання. Атестація виробництва молока, молочної сировини і молочних продуктів проводиться атестаційними комісіями відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань аграрної політики з метою оцінки технічних можливостей виробників щодо виробництва молока, молочної сировини і молочних продуктів, які відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів та технічних документів. Даний Порядок визначає про­цедуру формування атестацій них комісій, подання документів, прийняття рішень по них, видачу та анулювання відповідного атестату.

4. Державні стандарти.