Питання № 8 Утворення Київської держави

Об‘єднуючись у IX – X ст. у союзи східних слов‘ян – княжіння, вони створювали передумови для виникнення східнослов’янської держави – Київської Русі.

Київська Русь – ранньослов‘янська держава з центром у Києві виникла на рубежі VIII – IX ст. Існування цієї держави охоплює період з IX ст. по 30-ті роки XII ст.

Саме під назвою “Русь” знали першу державу на наших теренах чужинціОдначе нині щодо походження назви «Русь» поміж учених немає одностайності. Багато дослідників вважають це слово скандинавським Крім свідчень літописця, прихильники скандинавського походження назви «Русь» посилаються на чужоземні джерела, жодне з яких не згадує слов’янського племені русів, хоча назви, скажімо, деревлян чи сіверян вони засвідчують.

За скандинавське походження етноніма «Русь» виступає й чимало мовознавців. Утім, ці докази спростовують ті дослідники, які вважають, що назва «Русь» місцевого східнослов’янського походження.

Від літописної назви держави з центром у Києві – Руська земля – вчені історики утворили книжну назву «Київська Русь», яка нині є загальновживаною.

Питання № 9 Періоди розвитку Київської Русі

Історики часто ділять політичну історію руської держави на три періоди.

Перший період — швидкого зростання — охоплює майже 100 років — з 882 року, коли на престол у Києві сів Олег, до смерті Святослава I Хороброго у 972 році. Базуючись у вигідно розташованому в стратегічному плані Києві, варязькі князі підпорядкували собі найважливішу торговельну артерію по Дніпру — «шлях із варягів у греки», підкорили східнослов’янські племена й знищили своїх основних суперників у цьому регіоні.

Другий період охоплює князювання Володимира I Великого (980—1015) та Ярослава I Мудрого (1034—1054), що було добою зміцнення Києвом своїх завоювань і досягнення ним вершини політичної могутності й стабільності, економічного та культурного розквіту.

переважає внутрішній розвиток. Дедалі відчутнішим стає законопорядок. Надзвичайно важливим було впровадження християнства, що принесло нову культуру й докорінно змінило світосприймання та самовираження населення Київської Русі.

Останній період характеризують безупинні руйнівні князівські чвари, зростаюча загроза нападів кочових племен та економічний застій. Деякі історики доводять, що всі ці лиха прийшли незабаром після смерті Ярослава I Мудрого у 1054 році. Інші схильні вбачати початки занепаду після князювання останніх вдалих правителів Києва — Володимира II Мономаха (1113—1125) та його сина Мстислава I Великого (1125—1132). князь суздальський Андрій I Боголюбський у 1169 році захопив і розорив Київ, а потім вирішив залишити його, політичне й економічне значення Києва впало. Остаточне зруйнування Києва монголо-татарами у 1240 кінець Київського періоду історії України.

Питання № 10 Дохристиянська Київська Русь: політика, економіка, соціальна структура

Князь Олег (882-912 рр.) був родичем Рюрика. У 882 Олег здобув Київ, попередньо зайнявши Смоленськ (Гніздово) та Любеч. При взятті Києва він убив київського князя Аскольда.Князя Олега багато істориків вважають засновником держави східних слов’ян – Київської Русі. В роки його правління Київська Русь виявила свою військову і політичну могутність. Князь Олег помер у 912 р. від укусу змії.

Князь Ігор (912-945 рр.) сприяв зміцненню центральної влади: підкорені племена деревлян і уличів, послаблено владу дружинників-варягів, місцевих князів. Ігор намагався підняти міжнародний авторитет держави: уклав мир з печенігами, 941 р., 944 р. відбулися невдалі походи на Візантію. Внутрішня політика князя Ігоря була слабою, завдяки постійному збільшенню данини для утримання війська. Під час збору данини у деревлян у 945 р. князя Ігоря було вбито в Іскоростені.

Княгиня Ольга (945-969 рр.) сприяла зміцненню державної влади упорядкувавши систему збору та встановлення норм данини, податків, повинностей, заснування центрів збирання данини – погостів. Особисто прийняла християнство перебуваючи в Константинополі. Здійснювала миролюбною внутрішню та зовнішню політику.

Князь Святослав (945-972 рр.) сприяв розширенню кордонів Київської Русі: 964 р. – завоював Волзьку Булгарію, розгромив Хозарський каганат. У 968-972 рр. – проводив жорстку боротьбу з печенігами. Сприяв посиленню влади Великого князя, в його руках зосереджувалась уся влада. Намагався послабити вплив Візантії. Для цього вторгнувся в Болгарію. загинув у бою з печенігами.