Особливість

Мала характер мирного господарського освоєння, оскільки на морських і лиманних узбережжях, де осідали греки, тоді ніхто не жив.

Причини

• Унаслідок перенаселення в Греції з’явився прошарок “зайвих” людей (переважно землеробів, частково торгівців і ремісників), які змушені були шукати долі в інших країнах);

• Розвиток ремесел і торгівлі спонукав до пошуку продовольства, сировини, рабів і ринків для здобуту продукції;

• Під час гострої соціально-політичної боротьби переможені, рятуючи своє життя, тікали з Греції;

• Напади ворогів, зокрема персів і лідійців, на малоазійське узбережжя Греції – Іонію змушували мешканців міст і сіл залишати обжиті місця.

Зміцнення Риму завдало політичну поразку еллінському світу, майже ціле століття тримався Пантікапей з сусідніми містами, але у 68 р. до н.е. Рим оволодіває Чорноморським узбережжям. Це повертає грецьким містам на Україні економічну та політичну стабільність. Проте панувати грекам на Україні залишалось недовго. Готи і гуни їх знищили зовсім.

Питання № 6 Перші писемні згадки про слов’ян.

напередодні Великого переселення народів у слов’ян сформувалась сусідська община, а влада зосередилася в руках військових вождів – князів.

Історичні джерела з історії слов’ян

З початку VI ст. до н.е. землеробський люд стає дедалі політичним люди ці були слов‘янами –прямими нашими предками, першими українцями. Порівняно з міграцією кочовиків розселення слов‘ян являло собою повільний рух із право слов’янських земель,що охопив великі території. Розселення носило мирний характер, за винятком окремих сутичок на кордонах з Візантією. Слов‘яни просувалися на нові землі як колоністи, а не загарбники. Таким чином на початок VI ст. із спільної мови слов‘ян сформувались три підгрупи: західнослов’янська, зрештою поділена на польську, чеську та словацьку.

*Південнослов‘янська – з якої постали болгарська, македонська та сербохорватська.

* Східнослов‘янська – з якої розвинулася українська, російська та білоруська мови.

У VII ст. східні слов‘яни (вірніше їхні прямі предки – анти) були корінним населенням правобережного Дніпра. Протягом VII та VIII ст. налічувалося близько 14 великих племінних союзів на землях теперішньої України,. Пізніше з‘явися клас знаті або князів.

Північно-східні слов‘яни заселяли території лісостепу Східної Європи з 2-ї половини VI ст. до початку VII ст. Племена слов‘ян були могутнім політичним об‘єднанням. У них була сильна, дисциплінована воєнна організація.

Рід занять: землеробство, скотарство, промисли, торгівля. Вели організовану боротьбу проти племен готів та аварівСлов‘яни посідали територію від Дунаю до Дону і Азовського моря. У VI ст. Слов‘яни поспішно загрожували північним кордонам Візантії, а часом погрожували столиці її – Константинополю.

Питання № 7 Східнослов’янські племена і державно-племінні союзи

Протягом VII ст. східні слов‘яни зосереджувались на правому березі Дніпра. Вони налічували близько 14-ти великих племінних союзів заселяючих землі України, Росії та Білорусії. У центральній Україні мешкали поляни. На північному заході жили древляни; на північному сході – сіверці. На півдні – тиверці і уличі. Дуліби і волиняни жили у західній частині країни.

У VI-VIII ст. на зміну первісному ладові, як і в давніх германців, у слов'ян прийшов період становлення сусідського ладу, тобто виникала сусідська община: • виділилися окремі сім'ї; • земля, знаряддя праці, врожай і т. д. стали приватною власністю сімей; •почалося розшарування суспільства (з появою приватної власності) — з'явилася майнова та соціальна нерівність.

Як і раніше, слов'яни займалися скотарством, рибальством та бортництвом. Окремо стали розвиватися ремесла: ковальство, ювелірна, каменерізна справи