Герасимчук

Лекція 8. Футурологія. Її функції та мета

Слово «футурологія» (від лат. futurum — майбутнє і грецьк. logos — вчення) у широкому його значенні означає сукупність уявлень про майбутнє людства; у вузькому — це галузь наукових знань, яка охоплює перспективи соціальних процесів; часто вживається як синонім прогно­стики (теорія розробки прогнозів) і прогнозування (практика розробки прогнозів). 1 Современная западная социология. Словарь.— Москва, 1990.— С.384.

Таке визначення дає один з сучасних словників з соціології. У «Філософському словнику» стосовно футурології читаємо, що це уявлення про майбутнє людства, галузь знань, яка охоплює перспективи соціальних процесів.2 Философский словарь.— Москва, 1980.— С.402.

Трохи далі ми дамо визначення футурології соціологами Заходу, де вона виникла і набула поширення.

8.1. Причини виникнення футурології. Її сутність і функції.

Першим соціологом, який намагався змоделювати майбутній розвиток суспільства, вважає болгарський вчений Н.Ірібаджаков, був арабський мислитель Ібн-Халдун (1322-1406).3 Ирибаджаков Н. Критика на метафизическая разум.— София, 1979.—С.532.

У праці «Вступ до світової історії» Ібн-Халдун писав, що завданням науки повинно стати не тільки розкриття таємниць сучасного життя суспільства. Вона повинна озброїти людину такими знаннями, які могли б розкрити перед нею шляхи її розвитку в майбутньому.

Релігійна відірваність Сходу від Європи значною мірою впливала і на культурні зв'язки. Тому думки арабського мислителя не були підхоплені європейською філософією, а якщо врахувати те, що Європа поступово входила в морок інквізиції, то вони взагалі були небезпечні для тих, хто їх висловлював.

Термін «футурологія» у 1943 році ввів німецький вчений O.K. Флехтхайм, який окреслив ним «філософію майбутнього», вільну від ідеології

і різного роду утопічних вчень. Філософською основою нового напря­му в соціології стали, з одного боку, — соціологічний емпіризм у поглядах К.Поппера і, з іншого, — структурно-функціональний аналіз Р.Мертона та загальна аналітична логіко-дедуктивна система Т.Парсонса.'1Altman ft Der Zeitverwalter // Zukunft im Zeitraffer.— Dusselldorf, 1968 — S.14; Karsch P., Milke H. Wissenschaft und Technik zum Wohle des Volkes.— Berlin, 1979.— S.66-68.

Спочатку майже ніхто з соціологів не підтримав О.К.Флехтхайма, вважаючи, що наука, яка будує прогнози на далеке завтра, мало потріб­на; навіщо вдивлятися у XXI ст., коли ми ще не розібралися як слід з проблемами XX. Проте вже в 50-ті і особливо 60-ті роки ставлення до футурології різко змінилося. Виник ряд проблем, які вимагали пояснен­ня та вирішення не тільки питань сьогодення, а й передбачення розвитку й вирішення окремих проблем близького і далекого майбутнього. Основними причинами бурхливого розвитку футурології в країнах Західної Європи були:2 Там же.

розвиток науково-технічної революції;

загострення суперечностей суспільно-політичних систем;

міжнародна стурбованість подальшою долею світу;

наростання ознак екологічної кризи;

всезагальне усуспільнення продукції і науки.

Розвиток футурології сприяв виникненню у різних країнах Заходу наукових центрів. Так, наприклад, в Англії було створено «Раду соціологічних досліджень», у Франції соціологи організували групу «Перспектива»; в 1967 році в Осло відбувся перший міжнародний конгрес, присвячений проблемам майбутнього людської цивілізації. На книжковому ринку Заходу з'явилася велика кількість праць соціологів, в яких прогнози розвитку західного суспільства і світу взагалі займають чільне місце. Щоправда, вони переважно мали рекламний характер. Серед тих, які набули найбільшої популярності, слід назвати «Техноло­гічне суспільство» (Ж.Еллюль, 1954 p.), «Образ майбутнього» (Ф.Поллак, 1961 p.), «Профілі майбутнього» (А.Ч.Кларк, 1962 p.), «Історія і футурологія» (О.К.Флехтхайм, 1967 p.), «Технологічна людина» (В.Фер-кісс, 1969 p.), «Активне суспільство» (А.Етціоні, 1969 p.), «Між двома епохами. Роль Америки в технотронній епосі» (З.Бжезінський, 1970 p.), «Шок майбутнього» (А.Тоффлер, 1970 р.) та інші.