Тема 9. Соціологія освіти

Освіта безпосередньо пов'язана з розбудовою незалежної держави, національною й економічноюбезпекою, економічними й політичними перет­вореннями, здоров'ямймайбутнімнацїі та є ключовим елементом життє­забезпечення держави. Держава та нація без сучасної освітянської системи позбавленні майбутнього, нездатні до відтворення культурних цінностей, забезпечення конкурентоспроможності на світовому ринку економічних та інтелектуальних ресурсів, відновлення і збереження демократичних інститутів. Головною метою сучасноїосвітимає стати відтворення культури та інтелекту української нації в усій багатогранності загальнолюдських та національних зразків, історичного переходу нації до нового демократичного із соціально орієнтованою ринковою економікою суспільства.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:

¥ основні об'єктивні чинники та віхи становлення і розвитку соціології освіти;

г суть, предмет, структуру, функції, методи досліджень соціології освіти; р зміст освіти, її структуру та функції в суспільстві; г специфіку соціологічного підходу в дослідженні освіти як соціального інституту і як системи; г стан, тенденції і проблеми розвитку освіти, в тому числі і вищої, на сучасному етапі, шляхи її модернізації.

> аналізувати на теоретичному та емпіричному рівні факти і явища, які відбуваються в царині освіти;

> визначити взаємозв'язок соціології освіти з іншими науковими дисциплінами, в тому числі й з соціологічними (соціологією культури, соціологією особистості тощо);

> розкрити місце і роль соціології освіти в процесі реформування освіти в Україні;

> пояснити, в чому полягає суть сучасної глобальної кризи освіти та які шляхи виходу з неї вітчизняної освіти.

	Кг«М?Ч« ЇМ	аопятпі га терміни
	• освіта	• суб*єкти освіти
	• система освіти	• структура освіти
	• освіта як соціальне явище	• об'єкт соціології освіти
	• фунщїї соціології освіти	* соціальні вимоги до освіти
	• предмет соціології освіти	* соціальні функції освіти
	• освітня діяльність	• навчання
	• виховання	'пізнання
	• соціальні функції освіти	• самоосвіта
	• безперервна освіта	* гуманітаризація освіти
	• загальнаосвіта	® професійна освіта
	* віща освіта	• демократизація освіти
	* соціальні принципи освіти	• функції освіти
	• ефективність освіти	• форми освіти
	• види освіти	• природнпчо-наукова освіта
	• технічна освіта	• післявузівськаосвіта
	<* глобалізація вищої освіти	• регіоналізація вищої освіти
	• освіта як соціальне явище	• освіта як соціокультурний
		інститут

\_\ План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

9.1. Основні віхи становлення соціології освіти.

9.2. Об^єкт, предмет, функції соціолога освіти та їїзвязок з іншшш науками.

9.3. Освіта та її функції і структура (види, форми).

9.4. Тенденції і проблеми модернізації сучасної вітчизняної освіти.

9.1. Основні віхи становлення соціології освіти

І Ні. '.-• -"■ - . рсгти иатус ! ■ "'іої держави, впевнено ввійти в

І майбутні. Уїі;' і і -і ' • «! * на шляху розвитку освіти і науки.

В.Г.Кремеїіь, міністр освіти і науки України

Сьогодні про освіту пишуть, розмірковують, аналізують всі. І це не випадково. її значення в житті людини і суспільства постійно зростає. Озброїти людину всією сукупністю знань та умінь для реалізації своєї гуманної місії, передати їй все багатство знань і культури попередніх поколінь перетворити навчання на неодмінний атрибут життєдіяльності впродовж усього життя завдання, які ставить наше суспільство перед освітою.

Виокремленню соціології освіти в самостійну наукову дисципліну сприяли такі об'єктивні чинники:

► перетворення фепому освіти в складне й багаторівневе соціальне явище, яке визначає напрямки розвитку людської цивілізації;

► набуття освітою найпотужнішої виробничої сили, якою людство почало опановувати тільки протягом XX ст.;

► швидке зростання протягом останніх 100років кількості навчальних закладів і охоплення освітянською діяльністю всього населення - дітей і дорослих;

► зростання ролі освіти в соціалізації особистості, підготовці працівників нового типу, громадянина, активного соціального суб'єкта;

► переростання системи освіти у відносно самостійну і стійку форму соціальної практики і в той .же час поглиблення взаємозв'язків і взаелюзалежності освіти з економічною, політичною, культурно-духовною та іншими сферами суспільного життя;

► широке використання освіти як послуги, що продається, як цінної інтелектуальної власності, як підприємництва і як джерела прибутку;

► швидке зростання престижу вищої освіти як джерела розвитку промисловості та військової могутності;

► поява значної кількості теоретично підготовлених і практично працюючих в царині освіти соціологів.

Ці та інші тенденції і закономірності в розвитку освіти - ♦її глобалізація та модернізація,* зростання ролі у вирішенні глобальних проблем, ♦ поширення безперервної і дистанційної освіти, ♦загострення конкурентоспроможності держав на світовому ринку експорту освіти, ♦наявність кризових тенденцій у сфері освіти багатьох держав світу - і сьогодні посилюють увагу соціологів до неї.

Початок і становлення соціології освіти в Європі іноді пов'язують з творчістю Р. Оуена і Ш. Фур 'є, які ще на початку XIX ст. обгрунтували необхідність суспільного виховання підростаючих поколінь і зв'язок з трудовою діяльністю.

Проте, основи соціології як самостійної науки заклав Е.Дюркгейм. Саме він впритул наблизився до постанови і початкового розв'язання проблем соціальних функцій освіти. Процес освіти, за Е.Дюркгеймом, слід розуміти з точки зору його вкладу в сприяння й збереження соціального порядку.

Школа є тим соціальним простором, де засвою? гьсі ні орієнтації суспільства, формується особисті здатності та вмііінр досі н н&йвншиї соціальної позиції шляхом реалізації найбільш значимої с Фунм:.і

Е.Дюркгейм

В подальшому розвиток соціології освіти в Європі пов'язаний з творчістю М.Вебера, А. Турена, К. Манхейма Р. Будона, П.Бурдьє та ін. К.Манхейм, наприклад, бачив в освіті засіб розв'язання проблем і подолання соціальних антогонізмів. Р.Будон проаналізував вплив соціального становища молоді на її успіхи в навчанні. П.Бурдьє з'ясував взаємодію освіти з процесами в економіці та політиці.

У США поштовх розвитку соціології освіти дали наукові дослідження Л.Уорда "Динамічна соціологія" (1883р.) і Дж. Дьюкої "Школа і

Увага!

В 50-60 рр. XX ст. соціологія освіти на Заході остаточно виділяється в окрему галузь.

суспільство "(1899 р.).Л.Уорд вивчав освіту як один з чинників цивілізації і прогресу Дж.Дьюї обгрунтував соціальну визначеність освіти. На початку XX ст. у СШАз'явились дослідницькі установи із соціологічних проблем освіти. У1927 р. було створено Американське національне товариство, почав виходити спеціальний журнал із соціології освіти "8осіо1о§у оГЕсіисаііоп".

В цей час при національних соціологічних асоціаціях засновуються секції соціології освіти, спеціальні журнали. Починаючи з III Міжнародного соціологічного конгресу (1956 р.) проблеми освіти постійно обговорюються на його засіданнях. З 1971 р. при Міжнародній соціологічній асоціації діє дослідницький комітет "Соціологія освіти" аз 1972р. - Європейський центр із вищої освіти при ЮНЕСКО.

Починаючи з 1970-х рр. соціологія освіти на Заході розвивалася у кількох напрямах:

^> шкільна соціологія займалась описом шкільних соціальних систем, звертаючи увагу на значення взаємодії між викладачем і учнями для досягнення останніми успіхів в освіті;

^здійснювалось вивчення школи як елемента культурного відтворення;

■=> гепдериа соціологія досліджувала роль школи у розвитку статевих стереотипів у дітей;

^ за допомогою емпіричних досліджень методів викладання соціологи намагались визначити ступінь ефективності різних стилів викладання.

Інтерес до соціології освіти в індустріально розвинених країнах різко зріс у 1970-і рр. у зв'язку із відставанням систем освіти, що склались, від нових вимог науково-технічної революції і на фоні масових виступів студентів і інтелігенції західних країн за демократизацію вищої і середньої школи. Ситуація, визначена американським соціологом Ф. Кумбсом як "криза освіти "/викликала до життя багаточисельні дослідження доступності різних ступенів освіти, взаємовідносин учнівської молоді з педагогічним колективом, існуючих в школах, класах соціометричних структур. Почалось широке вивчення ролі освіти як чинника "вирівнювання життєвих шансів "; каналу соціальної мобільності, зв'язку освіти та соціальної стратифікації.

Послідовники Т. Парсона досліджували освіту як інститут соціалізації в сучасному суспільстві, розглядали навчальні заклади та їх елементи як соціальні системи (системи ролей, норм та ін.).

Щодо розвитку соціології освіти в колишньому СРСР, у тому числі й в Україні, то він ускладнювався негативним ставленням до соціології загалом. Лише з початку 60-х рр. XX ст. в практику стали входити конкретно-соціологічні дослідження проблем освіти, з'являються публікації з соціології освіти. Об'єктами досліджень в соціології освіти ставали учні і студенти. І Іомітний інтерес проявляється до вивчення :

♦ системи освіти як соціального інституту;

* ціннісних орієнтацій і, зокрема, професійних орієнтацій молоді;

♦ ефективності різних форм перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників;

♦ соціальних проблем безперервної освіти;

* впливу освіти на виробничу діяльність тощо.

У 70-80-х рр. в радянській соціології освіти її різні аспекти представлені в працях НА. Аітова, ("Освіта як фактор формування соціальної структури"), Л.Н. Кочана ("Оптимізація різних форм освіти"), В.М. Димова ("Соціальна політика у сфері освіти"), М.Х. Тітми ("Роль системи освіти в прогресивному самовизначенні молоді"), В.Н. Турченка ("Науково-технічна революція та розвиток освіти "), Ф.Р. Філіппова ("Соціальні функції освіти"), В.Н. Шубкіна("Освіта, життєві плани і шляхи молоді"), СІ. Головахи ("Життєва перспектива і професійне самовизначення молоді").

Лише починаючи з 80-90-х рр. російські та українські соціологи почали глибше і детальніше вивчати:

# зміст, якість навчально-педагогічного процесу, окремі компоненти навчальної діяльності;

# взаємодію навчання з іншими формами і видами життєдіяльності суб'єктів, що забезпечують функціонування освіти;

# проблелш кризи вітчизняної освіти та шляхи виходу з неї;

# взаємодію систему освіти з виробництвом, соціальною структурою суспільства, дозвіллям, політичними інститутами, духовним світом людини тощо;

# професійну орієнтацію, життєві шляхи учнівської та студентської молоді, задоволенпість обраною професією і майбутньою роботою;

# вплив позанавчальпої діяльності на формування спеціаліста, організацію в школах та вищих навчальних закладах самоуправління.

Вітчизняна соціологія освіти 90-х рр. представлена працями Ю. М. Алєксєєва ("Освіта і держава"), В.І. Лс/тат?«0г("Трансформація соціальних функцій вищої освіти"),Л.В. Чернецького ("Система освіти в умовах ринкових перетворень"), Л.Н. Герасіної("Вища школа в умовах реформації освіти"), О. О.Якуби ("Освіта як соціальний інститут"), А. О. Лігоцького ("Проектування сучасних освітніх систем") та ін.

Спробу систематизуватизованого викладання соціології освіти як науки і навчальної дисципліни зроблено в працях Ф.Р. Філіппова, В.А. Нечаєва, М.Н. Лукашевича, В.Т. Солодкова І.М. Гавриленка, О.А. Скідіна.

З виникненням недержавних (приватних) навчальних закладів почались дослідження цього сектора освітянського прорстору. Процесу інституціоналізації приватної вищої школи присвячена монографія О.Л.Сидоренка "Приватна вища освіта: шляхи України у світовому вимірі", публікакції 2?./. Астахової "До питання про соціальні функції та принципи становлення системи приватної освіти в Україні", "Державні і недержавні вузи в системі освіти", "Про стан, перспективи розвитку приватного сектора національної системи освіти України", /./. Тимошенка "Приватна освіта України, успіхи та труднощі становлення", "Система недержавної освіти в Україні" та ін. Питання розвитку системи недержавних навчальних закладів обговорювались на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Удосконалення концепції приватної освіти в Україні та проблеми організації

науково-дослідної роботи в приватних закладах (Харків, 1995р.)", Міжнародній науково-практичній конференції "Підготовка педагогічних кадрів і діяльність навчальних закладів нового типу в системі національної освіти" (Чернівці, 1998 р.), Міжнародному семінарі лідерів приватної освіти "Приватна освіта в посттоталітарному суспільстві: перші підсумки, проблеми, перспективи" (Харків, 1999 р.) Соціологічному аналізові феному приватної освіти присвячена одна докторська і декілька кандидатських дисертацій, які були захищені протягом 1999-2002 рр.

♦ Отже, соціологами вже зроблені серйозні перші спрби дослідження різних аспектів освіти в Україні, в тому числі й приватної. Посилився інтерес до ■=> розробки нової парадигми освіти, ■=> побудови загальних концептуальних моделей соціології освіти, ■=> розробки шляхів радикального реформування системи національної освіти, О вироблення проблемних моделей освітньої діяльності суб'єктів освіти.