2. Актуальні проблеми соціальної екології.

У процесі еволюції суспільства взаємодія людини і природного середовища характеризується певними суперечностями. На ранніх етапах розвитку-суспільства проявляється тенденція залежності людини від природи. В епоху палеоліту людина хоча й виготовляла знаряддя праці, але тільки для полювання і збирання продуктів, здобут­тя легкодоступної їжі. Тоді людина практично нічим і не відрізнялася від тварин. Мисливське, збиральницьке господарство надзвичайно залежало від природи і ареали залюднення обмежувалися зонами сприятливого теплого клімату і багатством харчових ресурсів.

З розвитком продуктивних сил суспільства залежність людини від сил. природи значно, але досить відносно зменшилась. Удосконален­ня знарядь праці сприяло нагромадженню швидкими темпами і кіль­кісно значних за розмірами засобів життєзабезпечення, а будівниц­тво іригаційних споруд гарантувало стабільний урожай, створення ж дамб захищало від повеней тощо - усе це поліпшувало умови жит­тя людини і водночас сприяло залученню в господарську орбіту но­вих територій, освоєнню їх. Поряд з процесом ослаблення залеж­ності людини від природного середовища формується і тенденція розширення зв'язків і відносин людини з природою. Це проявлялось у дедалі зростаючих можливостях використання різних природних копалин, сировини. Так, нафта тривалий період використовувалася лише як джерело теплової енергії. Сучасній нафтохімії відомо біль­ше 8 тисяч нафтопродуктів. Прогрес, проте має і підводні рифи. Ось зворотний бік медалі: розвиваючи переробну промисловість, вико­ристовуючи різноманітні види корисних копалин, людина поставила себе у ще більшу залежність від природи, аніж на початку етапу суспіль­ної еволюції. Ця залежність проявляється у вичерпності багатьох не­обхідних для людини корисних копалин, переважно руд чорних і ба­гатьох кольорових металів, нафти, води, деревини, вугілля та ін.

У процесі взаємодії суспільства і природи, коли природа є об'єк­том потужного антропогенного, тобто людського впливу, виникає загроза самому існуванню людства. Визначаються дві причини: забруд­нення навколишнього середовища і вичерпання природних ресур­сів. Активно використовуючи природні ресурси з допомогою дедалі досконаліших технологій і виробництв, суспільство досягло веле­тенських успіхів і якісно змінило спосіб життя. За останнє століття, наприклад, людство збільшило в тисячу разів енергетичні запаси: в світі споживання енергії на одну людину складає 10 кВт; в економіч­но розвинених країнах щоп'ятнадцять років подвоюється загальний обсяг товарів і послуг. Та людство вже починає платити борги за технічні й інші успіхи цивілізації. За 70-ті — 90-ті роки знищено дві третини лісових масивів, що покривали Землю; щорічно в два-три рази зростає кількість шкідливих викидів, що забруднюють природ­не середовище; змінився стан і склад біосфери (за двадцять століть збільшилась на 20 відсотків кількість вуглекислоти і пилу в атмосфе­рі) . У нових для людства умовах взаємодія суспільства і природи на­буває інших рис: розвиток суспільства, всіх його складових не завда­ватиме шкоди природі, а навпаки, сприятиме виробленню умов, за яких природний фактор враховувався б повніше і входив до структури виробництва. Сучасна соціальна екологія такий підхід до вирішення актуальних проблем взаємодії суспільства і природи, суспільства і людини, природи і людини розглядає як коеволюцію.