Суть соціальної екології

Що таке соціальна екологія? В чому її особливості, що є її предметом? Термін екологія вперше ввів у науковий обіг німецький біолог Ернст Геккель. У книжці «Естественная история происхождения» словом екологія названо один із напрямків зоології, що вивчає стосунки всієї сукупності живих істот з навколишнім середо­вищем. Слово екологія запозичено з давньогрецької мови: оікоз — у перекладі означає дім, житло. Екологія - окрема, самостійна галузь знань, що сформувалась у системі біології. її підґрунтям стали ідеї Чарльза Дарвіна стосовно еволюції живих систем, зокрема, його твер­дження, що у світі живого йде невпинна боротьба за існування. Ві­домо, вчення про боротьбу за існування Чарльз Дарвін обґрунтував тим, що між істотами, особами наявна не тільки велика кількість взаємних відносин різного типу, а й широкі відносини з навколиш­нім середовищем. Екологія досліджує саме такі типи стосунків. Нез­важаючи на різні підходи до визначення предмету екології, виділя­ють його основні елементи, що неможливо обминути при визначенні екології як науки: стосунки живих істот і середовища, істоти, сере­довище та ін. Отже, екологія — це наука, що вивчає ставлення живих істот до їх середовища, взаємостосунки у середовищі, а та­кож вплив середовища на живі істоти. Сучасна біологія та інші природничі науки доводять, що визначення суті екології, її предме­ту є достовірним, тому що всі живі системи, які еволюціонують на різних рівнях, співіснують і мають яскраво виражені зв'язки з ото­ченням. Екологія вивчає і узагальнює принципи сумісного існуван­ня екосистем у будь-якій сфері живого.

Світ живої матерії різноманітний. Можна виділити рослини, тварини, людину. Тому сучасна екологія розглядає відповідно екологію рослинного і тваринного світу, а також екологію людини. Кожна галузь вивчає стосунки людини, тварин, рослин з навколишнім середовищем. Наймолодшою є екологія людини, що вивчає відносини людини і природного середовища у їх взаємозв'язках і взаємовідносинах. Соціологія акцентує увагу на основних поняттях: населення, середовище, технологія і організація виробництва і власне життя. Екологія людини вивчає місце людини в екосистемі, взаємовпливи людини і екосистеми та їх результати. Екосистема — функціональне об'єд­нання, сукупність взаємодій організмів і всіх складових частин природного середовища. В екології поняття екосистеми визначалося ще з моменту його появи. Спочатку давався опис певних видів у їх взаємостосунках, різнома­нітні форми сімбіозів, відносини з іншими видами і підвидами тощо. В сере­дині 30-х років XX ст. Артур Джордж Тенслі вперше ввів поняття екосисте­ма. Відтоді поняття екосистема виконує важливі гносеологічні функції у системі екологічних знань, по суті виступає своєрідною первинною клітин­кою, першопочатком розгортання всієї логічно послідовної і обґрунтованої системи знань.

У сучасній екології найчастіше говорять про біосферу (biossfaira — bioss -життя, sfaira — куля). Це сфера життя, комплексна оболонка Землі, охопле­на й організована життям. Йдеться і про місце та роль людини у біосфері. Сучасна екологія оперує певними, притаманними лише їй категоріями. До найважливіших з них належить, насамперед, поняття середовище. У соціальній екології наводяться різні визначення поняття середовище. У книзі «Общество и природная среда» роз'яснюється, що середовище — сукуп­ність впливів, які модифікують і визначають розвиток життя. В інших пра­цях в поняття середовище вкладають зміст — агрегат існуючих речей, умов і впливів. Мабуть заслуговує уточнення: середовище — сукупність взаємопов'язаних умов і впливів, що властиві певній сфері буття. Визначення іс­тотних ознак середовища дозволяє виділити компоненти: конкретна сфера буття, умови і взаємовплив організму і середовища, мінливість і зміни як наслідок взаємодії живої системи і природного середовища. Важливо в по­нятті середовище розрізняти природне і штучне середовища. Природне се­редовище — це система природних факторів: земля, вода, сонце, повітря, флора і фауна. Штучне середовище -- все те, що створено людиною в про­цесі її предметної діяльності. Між природним і штучним середовищами іс­нує тісний взаємозв'язок, що проявляється в неможливості предметної, тру­дової діяльності без предмету праці, у ролі якого виступають різноманітні природні форми. Сучасний суспільний розвиток характерний поєднанням взаємодії природного і штучного середовища, повнішим відображенням суті екологічного середовища. Екологічне середовище є природне або штучне оточення, де живі системи мають ознаки об'єкта і суб'єкта впливу. Якісний і кількісний характер впливів виступає передумовою збереження або руй­нування власного оточення.

Отже, екологія — наука, що має предмет, специфічні категорії, закони функціонування екологічної сфери. Екологічні проблеми відоб­ражають характер суспільно-економічного розвитку, тісно зв'язані з предметною діяльністю людини, особливостями суспільних взаємин. Звичайно, у межах тільки екології неможливо теоретично вирішити актуальні питання захисту природного середовища. Необхідна сис­тема теоретичних знань, що адекватно відбиває специфічний харак­тер взаємодії між суспільством і природою, у якій концентровано проявляються природний і соціумний (суспільний) моменти. Така сис­тема знань репрезентується соціальною екологією.