(Підпункт 5.16.1 Наказу мо України №300 від 16.07.97р., пункт 5.1 Положення про фінансове господарство):

• правильне визначення потреби в коштах на підставі планів (програм) бойової підготовки, матеріального і технічного забезпечення, господарських планів та інших вихідних даних;

Це основне завдання фінансового планування. Потреба в коштах повинна бути визначена так, щоб всі заходи передбачені планами, були повністю забезпечені коштами і при цьому не було допущено їх зайвого витребування. Витребування коштів в сумах, які перевищують дійсну потребу, приводить до неповного забезпечення потреб в коштах інших військових частин і, як підсумок, до нецільового їх використання.

Якщо коштів заплановано менше необхідної кількості, то це приведе до неповного виконання заходів, запланованих в господарському плані, планах бойової та гуманітарної підготовки військової частини.

• своєчасне витребування коштів від забезпечувального фінансового органу та служб забезпечення;

Це друге за значенням завдання фінансового планування, для виконання якого НФЕС повинен правильно, згідно з вимогами керівних документів, за встановленими формами скласти фінансово-планові документи та представити їх забезпечуючому фінансовому органу у встановлені керівними документами терміни.

- здійснення попереднього контролю на всіх етапах фінансового планування щодо доцільності запланованих видатків;

Начальником фінансового органу проводиться обов’язкова перевірка складених начальниками служб розрахунків обсягів надходжень та видатків, а також законність та ефективність витрачання призначених коштів під час виконання кошторисів військової частини.

- забезпечення планового, законного та ефективного використання коштів та матеріальних засобів;

Нам відомо, якщо кошти будуть використовуватись не за призначенням, нераціонально та на потреби, не визначені планами та розрахунками, військовим частинам їх не буде вистачати, як би своєчасно і якісно не складались фінансово-планові документи. Безпланове, неекономне витрачання коштів неминуче приводить до зриву виконання запланованих заходів.

Фінансове планування в ЗС України здійснюється з дотриманням наступних принципів:(пункт 5.2 Положення про фінансове господарство):

• принцип комплексного підходу, який означає, що в процесі фінансового планування повинні враховуватися штат військової частини, чисельність особового складу, його якісна характеристика, стан озброєння, військової техніки, заплановані заходи, стан військового господарства, соціально-культурної сфери тощо, а також ресурсні обмеження фінансового забезпечення;

• принцип оптимального використання фінансових ресурсів, який передбачає першочергове забезпечення ними пріоритетних напрямів діяльності військової частини, виплат особовому складу належних видів грошового забезпечення та заробітної плати, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів для досягнення максимального результату в їх використанні;

• принцип єдності фінансового планування, який означає використання єдиних фінансових показників, єдиних форм фінансово-планових документів, застосування єдиної методології визначення потреби в коштах;

• принцип наукового обґрунтування, який передбачає реальність прогнозних розрахунків, їхню економічну обґрунтованість, використання прогресивної методології, норм і нормативів у порівнянні з отриманими кінцевими результатами;

• принцип відповідності фінансово-планових документів показникам планів (програм) бойової підготовки;

• принцип цільового використання бюджетних коштів, який означає, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, передбачені затвердженими кошторисами.

Доцільне та економне витрачання коштів у військових частинах повинно здійснюватись з використанням всіх можливостей мобілізації внутрішніх ресурсів. Якщо ж внаслідок економії матеріальних цінностей та коштів потреба в призначених бюджетних коштах відпала або скоротилась, військова частина повинна негайно зменшити призначення на ці потреби.

Викладені вище завдання фінансового планування тісно пов’язані між собою. Тільки своєчасне і якісне їх дотримання в комплексі забезпечує повне, в межах встановлених норм, забезпечення потреб військової частини в коштах та ефективне їх витрачання. А це в сучасних умовах є однією з актуальних проблем як Збройних Сил України, так і держави в цілому.

Підставою для складання проектів кошторисів, розрахунків, які обґрунтовують показники видатків та зведення показників спеціального фонду кошторису у військовій частині (пункт 5.7 Положення про фінансове господарство) у військовій частині є:

• Бюджетний кодекс України, закони та інші нормативно-правові акти України, які визначають порядок планування та використання бюджетних коштів;

• накази та директиви Міністра оборони України, начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України, командувачів видів (сил) Збройних Сил України, вказівки та роз’яснення служб забезпечення органів військового управління та забезпечувального фінансового органу про цільове призначення та порядок використання коштів;

• штат, який визначає склад, організаційну структуру, чисельність особового складу й кількість основної зброї та військової техніки військової частини, для обслуговування яких потрібна штатна обслуга (екіпажі) особового складу, та табелі (номенклатурно-кількісні переліки озброєння, техніки та інших матеріальних засобів, призначених для оснащення військової частини) до штату, штатний розпис тощо;

• обсяги видатків на наступний рік, доведені забезпечувальним фінансовим органом для формування проектів кошторисів;

• норми витрачання коштів та матеріальних цінностей, індикативні ціни та тарифи за наданими платними послугами, норми матеріального постачання тощо;

• проекти планів (програм) бойової підготовки, матеріального і технічного забезпечення, господарської діяльності частини тощо.