Захисні фактори

Міцні сімейні та соціальні зв'язки знижують вірогідність суїциду. Наявність дітей, особливо для жінок, а також вагітність є сильними факторами зниження ризику^[ Релігійні переконання і, особливо, участь у релігійній діяльності пов'язані із зменшенням вірогідності самогубства^[. Релігія не може вплинути на думку підлітка так, як це зроблять оточуючі. Навіть дуже релігійний підліток буде вимушений піти з життя під дією зовнішніх втручань оточуючих на його ще несформовану психіку. Певне місце посідає і самогубство через гомофобію оточуючих, через неможливість розповісти про свої вподобання, страх втрати батьківської любові та поваги.

Отже, основні захисні фактори самогубства:

- міцні сімейні та соціальні зв'язки;

- наявність дітей, особливо для жінок;

- релігійні переконання, участь у релігійній діяльності

Профілактичні заходи

Рання ідентифікація та відповідне лікування розладів психіки — важлива частина стратегії профілактики.

Попри те, що антидепресанти при неправильному застосуванні можуть спровокувати самогубство, це не є приводом відмовлятися від їх застосування. За 1998—2003 роки кількість антидепресантів, що призначаються в США зросла на 91%, що супроводжувалося зниженням кількості самогубств на 33%. В Нідерландах спостерігалася схожа картина (120 і 31% відповідно)^[19].

Попередження про можливий зв'язок використання антидепресантів з самогубствами були опубліковані FDA і деякими європейськими регуляторами в 2003 році. Це призвело до зниження призначень антидепресантів групи СИОЗС дітям і підліткам на 22%, що супроводжувалося збільшенням числа самогубств в цій групі на 14% в США і на 49% в Нідерландах (протягом 2003—2005 років.

Слід зазначити, що при наявності почуття безнадійності особливо корисні бувають немедикаментозні методи — бихевиористична та когнітивна психотерапія.

Крім того, ефективними, як і раніше вважаються телефони довіри та центри з надання психологічної допомоги, що знаходяться в тому числі в навчальних закладах.

Отже, основні профілактичні заходи для попередження самогубств такі:

1.Виховання у молоді оптимістичного ставлення до життя, наполегливого переборювання труднощів, не впадання в паніку;

.2. Висвітлення негативних явищ суспільства – алкоголізму і наркоманії, виховання молоді в дусі непримиренності до них.

3. Зменшення часу перебування підлітків за комп’ютером, збільшення часу відпочинку на свіжому повітрі, спілкування з природою.

4. Рання ідентифікація та відповідне лікування розладів психіки — важлива частина стратегії профілактики.

5. Застосування антидепресантів, попри те, що антидепресанти при неправильному застосуванні можуть спровокувати самогубство,

.6. Немедикаментозні методи - когнітивна психотерапія - при наявності почуття безнадійності.

.7. Телефони довіри та центри з надання психологічної допомоги, що знаходяться в тому числі в навчальних закладах.

Попередження та запобігання

Рішення проблеми зниження самогубств серед людей з психічними розладами і серед населення в цілому вимагає дій з боку систем охорони здоров'я, професійних психіатрів і державних чиновників. Дата 10 Вересня визнана ВООЗ як всесвітній день попередження самогубств..

Служби охорони здоров'я повинні прагнути до своєчасного діагностування психічних розладів. З боку систем охорони здоров'я повинна приділятися підвищена увага проблемі боротьби з негативним ставленням і дискримінацією, що дуже часто супроводжують психічні розлади і самогубства, для того, щоб люди, які потребують допомоги, змогли її одержати на ранньому етапі психічного розладу. Психіатри повинні підвищити якість надання спеціалізованої психіатричної допомоги та попередження виникнення психічних розладів для забезпечення психічного благополуччя населення, що буде сприяти підвищенню якості життя населення України. Також потрібно, щоб послуги психіатрів були доступними для усього населення, не залежно від соціального статусу. Нерозпізнані вчасно психічні розлади можуть виявитися смертельними, і до них варто ставитися як до проблеми, що має першорядне значення.

Повністю запобігти суїциду не можна. Зниженню рівня самогубств можуть сприяти статті в засобах масової інформації про те, як і чому було скоєне самогубства, наслідки такого кроку у всій його страшній реальності. Отже, заходи попередження та запобігання самогубству:

.1. Уникання надмірних емоційних навантажень

2. Дії з боку систем охорони здоров'я, професійних психіатрів і державних чиновників.

.3. Своєчасне діагностування психічних розладів службами охорони здоров'я.

.4. Боротьба з негативним відношенням і дискримінацією.

.5. Підвищення якості надання спеціалізованої психіатричної допомоги та попередження виникнення психічних розладів для забезпечення психічного благополуччя населення,

.6. Доступність послуг психіатрів для усього населення, незалежно від соціального статусу.

7. Статті в засобах масової інформації про те, як і чому було скоєне самогубства, наслідки такого кроку у всій його страшній реальності.

Якщо хтось із ваших знайомих говорить про те, що не хоче жити, або старається завдати собі болю, віднесіться до цього серйозно. Можливо, він думає про самогубство. Особливу увагу потрібно приділити людям, які потрапили у складну ситуацію, втратили надію, відірвані від сімї, друзів.

Надмірне або невідповідне ситуації почуття провини – поширений симптом депресії і стану тривоги. Якщо ви помітили щось схоже у близької людини або у друга, будьте напоготові. Можливо він вважає себе винним за якісь невдачі, за те. що підвів когось або щось зіпсував. Уважно вислухайте його і постарайтесь впевнити в тому, що не все так погано, що він вчинив правильно. Скажіть йому: «Тут немає твоєї вини». Допоможіть людині тверезо глянути на ситуацію і змінити свою точку зору.

Ознаки того, що людина думає про самогубство можуть бути присутні в його комп’ютері. Наприклад, інтернет-пошук про суїцид і шляхи його здійснення. Якщо ви переживаєте про поступки людини, поговоріть з ним прямо Лікарі рекомендують повідомити батькам, щоб прослідкувати відвідування вузьконапрявлених сайтів .Припинити доступ до обмежити доступ таких людей до зброї, медикаментів і інших предметів, які можна використати собі на шкоду.

Найважливіше – звернутися за професіональною медичною допомогою.

На рівні окремої особи зокрема кожній людині для запобігання суїцидній поведінці потрібно навчитися чітко усвідомлювати та творчо керувати своїми настроями і переживаннями, опановувати себе, мобілізовувати і самопрограмувати, щоб отримати повну владу над власною психікою і тілом, а отже, і над своїм життям. Для цього використовують такі різноманітні способи, як силу духу, відвідування психолога, віру в Бога, різноманітні тренінги. Необхідно завжди пам’ятати народну мудрість: «Все так не буде», тобто, життя складається із білих і чорних смуг і «все тече, все змінюється», все минає.

Якщо звернутися до творів української класики, то побачимо, що повчитися не впадати у розпач при будь-яких життєвих ситуаціях, шукати вихід із цих ситуацій можна у великої української поетеси, мужньої, сильної жінки – Лесі Українки. Будучи смертельно хворою, вона не зневірювалася у житті, а жила й творила. Пам’ятні такі рядки:

«…чи болить мене питали, але я не признавалась, я була малою горда – щоб не плакать, я сміялась».

«Я на темнім, крутім перелозі буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі, буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане та кора льодовая, міцна…».

«Так, я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть, думи сумні!»