Проституція

Проституція – це вступ людей у безладні статеві стосунки за матеріальну винагороду. Проституцією є також втягування чоловіка чи жінки в статевий контакт за визначену винагороду.

Проституція настільки поширена в суспільстві з давніх-давен, що її називають професією, древньою професією, це продаж свого тіла. Жінок, які торгують своїм тілом називають по-різному: «нічні метелики», жінки легкої поведінки, повії, покритка, як у Шевченка, і нецензурними словами. Повіями були жінки. Зараз існує і чоловіча проституція – крім чоловіків іншої орієнтації (геїв або голубих, існують ще альфонси). На Україні в кожному селі в давнину була жінка, до якої приводили хлопців, що досягли статевого віку, на першу науку.

Послугами проституток переважно користуються особи з низьким рівнем комунікабельності, боязливі у спілкуванні з жінками, з комплексами, при відсутності сталого партнера в сексі, або тоді, коли останній відмовляє у сексуальному контакті, сексуально безграмотні, а також ті, що бояться експериментувати з постійними партнерами, розмовляти з ними на сексуальні теми або розбещені, які прагнуть нових сексуальних відчуттів. А спілкування із жінками без комплексів, розкутими в поведінці дає змогу таким особам зняти сексуальне напруження, задовольнити похіть, зреалізувати свої сексуальні фантазії, садо-мазохістські, фетишистські чи інші нахили. Ці безладні статеві стосунки небезпечні як для проституток, так і для їхніх клієнтів, бо можна «заробити» статеві хвороби. Статевим шляхом передаються близько 30 захворювань. В цю категорію входять декілька груп, наприклад:

- хвороби, які викликають віруси, - генітальний герпес, СНІД, вірусні генітальні бородавки та ін.;

- паразитарні – короста та ін.; оптимальні умови для передавання створюються при статевих контактах;

- бактеріальні – гонорея, сифіліс, а також різноманітні уретрити, бактеріальний вагіноз;

- грибкові – кандидоз на статевих органах та ін. Можуть виникати і без зараження, а внаслідок антибіотикотерапії, але передаються і статевим шляхом.

Крім того, проституція є складовим елементом злочинного світу.

Українське суспільство завжди стояло на засадах моральності і засуджувало жінок «легкої поведінки».

Великий осуд в суспільстві викликало навіть народження жінкою позашлюбної дитини. У творі Т.Г. Шевченка «Катерина» читаємо:

«Кохайтеся чорнобриві, та не з москалями,

бо москалі чужі люди, роблять лихо з вами.

Не слухала Катерина ні батька, ні неньки,

полюбила москалика, як знало серденько.

Полюбила чорнобрива, в садочок ходила,

поки себе, свою долю там занапастила.

Кличе мати вечеряти, а донька не чує,

де стояла з москаликом, там і заночує.

Не дві ночі карі очі любо цілувала,

поки слава на все село недобрая стала».

Українське село минулих століть було високоморальним. Селяни осудили Катерину, зневажали, дорікало її батькам: «В тебе донька як квіточка, та ще й не єдина, бо муштрує у запічку московського сина». Батьки, не витримавши осуду, відмовились від доньки, і пішла Катерина попідтинню з села, в Московію, шукати батька свого сина.

Негативними явищами у суспільстві є також статеві збочення. Часто вони призводять до злочинів – ґвалтування підлітків неприродними способами.

Небезпеки в інформаційній сфері життєдіяльності людини

Серед небезпек, які підстерігають людину у суспільстві є небезпеки в інформаційній сфері життєдіяльності людини. Особистість, її психіка піддаються безпосередньому впливу інформаційних чинників, які трансформуються через її поведінку, діяльність або бездіяльність, здійснюють на неї деструктивний вплив. Для людини, яка піддається інформаційно-психологічному впливу, може виникнути небезпека, яка виражається в таких формах:

- нанесення шкоди здоров’ю;

- блокування на неусвідомленому рівні волі, волевиявлення людини, штучне прищеплення їй синдрому залежності;

- втрата здатності до політичної, культурної, моральної самоідентифікації людини;

- маніпуляція суспільною свідомістю;

- руйнування єдиного інформаційного і духовного простору України, традиційних устроїв суспільства і суспільної моральності і порушення інших життєвоважливих інтересів особистості.

Тобто, існує мета вихолостити, знищити все духовне з людини, замінити його іншим, вигідним для агресорів.

Наприклад, культ жорстокості, насильства, порнографії, розбещеності, які пропагують у засобах масової інформації, друкованих виданнях, комп’ютерних іграх, мережі Інтернет веде до неусвідомленого бажання у підлітків і молоді, а також дорослих з нестійкою психікою, копіювати запропоновані моделі поведінки. Цей вид пропаганди знижує рівень порогових обмежень і правових заборон, що поряд з іншими умовами відкриває згубний шлях не тільки окремій особистості, але й наносять суттєві збитки національним інтересам країни.

Людина не розуміє, що не повинна копіювати все це, ототожнюватися цьому, що вона автономна, індивідуальна, набагато краща, ніж ті «герої», яких пропагують. Що наше вітчизняне, рідне – краще, людяніше, це злиток знань попередніх поколінь, і не потрібно його руйнувати, відкидати, щоб набути інше, чуже. Певна інформаційна небезпека полягає в тому, що вона неадекватно відображає реалії, вводить в оману людину, засліплює її ілюзією.

Щоб забезпечити інфомаційно-психологічну безпеку, у сприйнятті інформації має бути присутнім здорове почуття сумніву, тобто не потрібно сприймати все на віру, («не вір вухам своїм, не вір очам своїм», або «довіряй, та провіряй») інформацію потрібно по змозі перевіряти, тестувати.

Всі ми чинимо психологічний вплив один на одного, бо живемо у світі впливу, комунікації. Комунікація – це зустрічі, при яких людина обмінюючись інформацією, самостверджується,само реалізується .