Пневматична зброя

В основному призначена для спорту, навчання стрільбі. Не потрібно дозволу. Але з січня 1995 р. придбання і використання її обмежено, потрібен дозвіл, щоб купити зброю, яка має калібр більше ніж 4,5 мм і швидкість польоту кулі понад 100 м/с.

Недоліки: зброя громіздка і немає законодавчих актів, які регламентують її застосування як засобу самозахисту.

Спецзасіб для стрільби гумовими кулями

Це пістолет або револьвер, подібний до газового, але з гладким стволом і стріляти з нього потрібно по тулубу. Але ним дозволено користуватися правоохоронцям та членам їхніх сімей, працівникам суду, особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві і потребують захисту, журналістам, народним депутатам, членам громадських формувань з охорони порядку та державного кордону, військовослужбовцям (крім тих, що проходять строкову службу, державним службовцям.

Автономні сигнальні пристрої

Встановлюються на брелку для ключів, сумці, дипломаті та інших речах. При висмикуванні дротика лунають гучні пронизливі звуки 1-2 години, що здатне відлякати нападника. Щоб його вимкнути, треба знати секрет. Потужність звукового тиску не повинна перевищувати 80 децибел.

Індивідуальні спецзасоби шокової терапії

Найнадійнішими і найефективнішими є пристрої «Конвой К-111» і «Катрон К-111» масою 200-300 г, не має обмежень для використання, але вимагають суворого дотримання правил користування та догляду, бо в них вмонтовані потужні акумулятори електроенергії.

Пристрій потрібно зняти з запобіжника, навести на нападника з близької відстані в найбільш уразливі місця: пах, шию, сонячне сплетіння, верхню частину грудей і верхню частину стегна.

Існують спецзасоби комбінованої дії (електрошокова дія та захист від механічних пошкоджень) – жакет із спеціальної тканини, як бронежилети. При необхідності вмикається, має електрошокову дію і видає загрозливі звуки потріскуючої електрики, що виражається бігаючими по правому плечі розрядами.

Електрошокер Мабуть, жоден засіб самозахисту не викликає сьогодні у світі такого ажіотажу, як електрошокери.

Електрошоковий пристрій забезпечить миттєву дію і знерухомить злочинця на декілька хвилин, не залишивши на його тілі будь - яких серйозних ушкоджень, які можуть розцінюватися судами як перевищення меж необхідної самооборони. На відміну від, наприклад, сльозоточивого газу, розряд високої напруги забезпечить надійний захист від громадян, що знаходяться в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотиків, а також - від собак.

Електрошокер простий в застосуванні, не займає багато місця в кишені або дамській сумці, і є високоефективним засобом для самозахисту. Розряди електрошоку мають різну міру тривалості і напруги, що впливає на характер поразки супротивника, ефект різниться від звичайного скорочення м'язів до втрати свідомості і перебування в шоковому стані від 5 до 30 хвилин супротивником. При цьому застосування електрошокера не несе небезпечних наслідків для організму, і не може привести до летального результату. Дія шокера обмежується порушенням координації рухів на нетривалий час і нейтралізує фізичну агресію з боку супротивника. Реакція організму на дію шокера набагато объемнгіша первинного фізичного болю, що відчувається від ураження струмом. Різке і часте скорочення м'язів, призводить до тимчасової втрати їх працездатності. Одночасно з цим відбувається блокування імпульсів нервових волокон і короткочасне порушення роботи нейрон - мускульної системи.

Ефект від застосування електрошокера посилюється, якщо супротивник перебуває під впливом наркотичних, психотропних речовин, алкоголю, або перезбуджений. У цьому основна відмінність застосування для самозахисту електрошокових пристроїв від використання газових балончиків і пневматичної зброї. Шокер діє, навіть якщо організм супротивника, знаходиться в стані зниженої чутливості або після застосування стимуляторів. Удар електрошокера викликає такий же стан, як стан боксера в нокауті,. При застосуванні електрошокера, одяг не є перешкодою, сила розряду здатна пробити декілька шарів тканини, при щільному зіткненні шокера з тілом супротивника. Електрошокер потрібно застосовувати якнайближче до центральної нервової системи нападаючого або до великих груп м'язів. Найуразливішми точками є верхня частина грудей, низ живота, сонячне сплетення, спина і сідниці. Застосування електрошокера має бути несподіваним для нападаючого. Застосування элекрошокера залишає на голій шкірі добре помітний червоний слід, причому слід цей більший, якщо електроди не торкалися шкіри. Електрична дуга призводить до поширення відбитку на велику поверхню. Під електродами утворюються яскраві червоні плями діаметром 3-5 мм, іноді з припухлостями. Але абсолютно усі сліди дії на шкірі зникають максимум через 2 години, і лише в одному випадку сліди зберігалися більше доби. Але, так або інакше, ніякі дослідження не можуть відшукати відбитків або порушень в тканинах через 48 годин незалежно від того, до якої частини тіла прикладалася дія.

Достоїнствами використання електрошокових пристроїв як засобу самозахисту є:

* можливість застосування в замкнутому просторі (у під'їзді, ліфті, автомобілі); * не залишає довготривалих фізіологічних наслідків - не представляє небезпеки для життєдіяльності організму; * не вимагає спеціального догляду і додаткових витрат в процесі експлуатації; * використання шокера не вимагає спеціальних навичок і підготовки; * компактні розміри і мала вага дозволяють мати його завжди при собі, дають можливість для прихованого носіння і раптового застосування; * ефективний при захисті від нападу агресивних собак, які не переносять запах озону, що виділяється при розряді; * ефективний проти осіб, що знаходяться в алкогольному або наркотичному сп'янінні при зниженому больовому порозі, або перезбудженні.

На жаль в Україні досі не ухвалений закон про зброю, хоча у Верховній Раді було зареєстровано 11 законопроектів. Єдина згадка про електрошокери знаходиться в адміністративному кодексі України. У якому передбачено адміністративне покарання за носіння, застосування і продаж електрошокерів, у вигляді накладення штрафу в розмірі від 51 грн. до 117 грн. Рішення про накладення штрафу приймає суд (не співробітник міліції, працівник ДАІ і так далі ). Тут же дається розшифровка, що ж в Україні відноситься до спецзасобу - електрошокер. Електрошокер - це прилад, вирготовлений "Харківським інститутом електродинаміки", іменований "ІР" (імпульсний розрядник), який перебуває на озброєнні у правоохоронних органів. Цей же інститут електродинаміки виробляє засоби відлякування собак, в яких напруга менша, ніж у "ІР", а принцип дії - ідентичний.

Розглянемо ситуацію:: Співробітник правоохоронних органів вилучає у Вас будь-який з китайських приладів, стверджуючи, що Ви маєте його незаконно. У відповідніоті з чинним законодавством цей прилад має бути відправлений на дослідження (експертизу) експертам-криміналістам. Експерти повинні дати пояснення, до чого відноситься цей прилад. Жодна лабораторія в Україні не має в розпорядженні матеріально-технічної бази і зареєстрованої методики досліджень приладів, схожих з електрошокерами. У зв'язку з цим дати чітку відповідь "Електрошокер це чи засіб відлякування собак експерти не зможуть! Згідно із законом експертиза не може тривати більше 14 днів, тому виріб має бути Вам повернено. Було проведено соціальне опитування оперативних співробітників карного розшуку. В ході опитування намагалися з'ясувати практику судових розглядів, пов'язаних з вилученням електрошокерів. І з'ясували, що по цих приладах, китайського виробництва, жодного судового розгляду не було. Практика показує, що досвідчені співробітники не бажають з цим зв'язуватися!

Але користуючись електрошокером можна отримати безпечний шок із важкими наслідками, бо Незважаючи на велику кількість iнтернет–магазинів, що пропонують будь–які електрошокові пристрої — всіх кольорів, розмірів і «вбивчої» сили, залишається незрозумiлим, наскільки законним є їх носіння та застосування в нашій країні. Тим більше що, застосувавши такий пристрій, можна цілком реально сісти за ґрати за завдавання тяжких тілесних ушкоджень або взагалі за навмисне вбивство

Трохи історії. Класичний електрошокер дистанційної дії розробив і запатентував у 1974 році співробітник NASA Джек Килим (США), однак поставити його на конвеєр заснованої ним компанії Taser International вдалося тільки в 1993 році. Цей винахідник, неабияк попітнівши в лабораторіях, дiйшов висновку, що електричний розряд не може викликати фібриляцію серця (втрату здатності м’язових волокон ефективно і синхронно скорочуватися). Мовляв, є відносно безпечним для життя людини. Після чого почався тріумфальний хід електрошокера по планеті.

Перш за все, поліція багатьох країн узяла цей прилад на озброєння. А чому б і ні? Дешево і сердито, і головне, нібито безпечно. Адже від молодого маніяка, грабіжника або хулігана ця іграшка захистити може вельми ефективно! І для нього все скінчиться легким переляком, адже електрошокер жодних каліцтв на тілі не залишить, і головне — ніякого кровопролиття! Повна стерильність, як в аптеці!

Утiм спочатку про ці нюанси не сильно і замислювалися. «Науковці» сказали, мовляв, безпечно, і «фараони» різних континентів дружно відповіли «Так точно!». Бо не треба ні кийками махати, ні з пістолетів палити. Та й цивільні особи від них не відставали, а для виробників декількох сотень країн відкрилася нова золота жила.

Карате ж бо володіють не всі, а проти лому, як відомо, немає прийому. Інша справа засадити під ребро замість застарілої фінки «безпечний» електрошокер. Утім у США цими пристроями дозволили користуватися далеко не у всіх штатах. Та й правозахисні організації забили на сполох. Виявилося, що наш каталізатор шоку на ділі часто перетворюється на такий собі портативний електричний стілець.

За даними правозахисної організації Amnesty international, у період iз 2001 по 2012 рік тільки в Сполучених Штатах за допомогою електрошокера відправили на той світ п’ятсот осіб. Активісти вже давно намагалися обмежити роздрібну торгівлю цими приладами, адже місцеві мафіозі частенько використовували їх як знаряддя тортур. Бо шокер у даному випадку нічим не гірший від кип’ятильника або паяльної лампи. Нині ж правозахисники ратують за обмеження застосування шокерів поліцією — тільки у крайніх випадках. Погодьтеся, формулювання більш ніж розпливчасте.

У Росії ж спочатку шокери продавали з–під поли, нарівні з незареєстрованою зброєю. У 1997 році Держдума прийняла Закон «Про зброю». Шокери, якщо слідувати статті № 13 цього документа, не підлягають реєстрації і можуть продаватися вільно. Умова одна — прилади повинні бути виробництва рідних російських виробників і відповідати ГОСТу і нормам Міністерства здоров’я. Іншими словами, отримавши дозу електричного «кайфу», людина вранці має прокинутися, відчути себе відпочилою і, посміхнувшись, почати робити фізичні вправи. Все згідно з фен–шуй. І аналізи у порядку! У 2000 році російська влада вирішила віддати електрошокери в надійні руки чиновників та спецслужб. Згідно зi спеціальною постановою уряду, окрім МВС, використовувати прилади можуть ще 15 міністерств і відомств.

Білорусь не відстає від сусідів. Відповідно до Закону «Про зброю», 2001 року громадянам країни і іноземцям дозволено вільно купувати вітчизняні та зарубіжні шокери.

А український досвід свідчить: краще шокера не мати . В Україні ситуація із застосуванням шокерів є досить абсурдною. У 1992 році Верховна Рада прийняла постанову «Про права власності на окремі види майна». У переліку майна, яке не може перебувати у власності громадян та юридичних осіб іноземних держав, були і електрошокери. Здавалося б, усе зрозуміло, але рiч у тiм, що ця постанова ухвалювалася на підставі «Закону про власність» 1991 року випуску. Цей акт втратив юридичну чинність уже через шість років чере те, що ВР прийняла новий Цивільний кодекс (ЦК).

Якщо звернутися до Конституції, там у статті 41 йдеться про те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а з частини 2 статті 178 (ЦК) можна зробити висновок про те, що види об’єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається , мають бути прямо встановлені у законі.

Зауважимо, що Цивільний кодекс має більшу юридичну силу, ніж постанова ВР і всі інші нормативно–правові акти мають застосовуватися в частині, що не суперечить йому. З іншого боку, у вітчизняному Кримінальному кодексі немає статтi, яка передбачає відповідальність за застосування електрошокерів. Хіба що у 1996 році Кодекс про адміністративні правопорушення доповнили ст. 195 (п.4), де говориться тільки про порушення порядку виробництва, зберігання чи продажу електрошокових пристроїв і спеціальних засобів, що застосовуються правоохоронними органами.

Виходить, що в Україні можна продавати іноземні «Ешу», які, втім, наша міліція не використовує. Звідси висновок — на сьогодні не існує законів, в яких би прямо вказувалося, що електрошокери не можуть перебувати у власності громадян або юросіб.

То як же пересічним громадянам у такому випадку чинити? Адже українські склади завалені шокерами, як правило, китайського виробництва. І скільки б не сурмили різні сайти, посилаючись на вищенаведені нормативні документи, про те, що шокерами в Україні можна користуватися вільно і без неприємних наслідків, це не зовсім так. Ви легко можете нажити, м’яко кажучи, великі неприємності.

Адже варто пам’ятати про існування постанови №302 від 21.04.95 р., в якій чітко вказується, що електрошокери, як і гумові кийки, наручники і газові гранати, є спеціальними засобами громадського порядку. Відповідно використовувати їх може винятково міліція. У цьому серйозному документі не вказано, що його положення стосуються тільки моделей шокерів, які є на озброєнні у міліції. А саме на цьому наполягають продавці шокерів. З іншого боку, в КК немає статті, яка б передбачала покарання за носіння «Ешу». Але не будемо забувати про те, що в Кримінальному кодексі є ще й страхітлива стаття ст. 124, яка передбачає за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, покарання у вигляді громадських робіт на термін від 150 до 240 годин, або виправні роботи до двох років, або арешт на півроку, або обмеження волі на строк до двох років.

Крім того, застосовуючи шокер, його власник не знає, на які болячки хворіє людина, від якої він борониться. А раптом він сердечник і віддасть Богові душу просто на місці? У такому випадку, згідно зі ст. 118 КК (умисне вбивство, при перевищенні меж необхідної оборони), ви можете отримати вже виправні роботи строком до двох років, або обмеження волі строком до трьох років, або два роки колонії.

До речі, однозначної відповіді щодо застосування електрошокерів в Україні не дає і судова практика. Якщо проаналізувати справи про зберігання та продаж електрошокерів, то існує достатньо судових рішень, згідно з якими судді дають нам зрозуміти, що електрошокери в Україні все ж заборонені. Причому будь–які. Більше того, в декількох випадках громадяни, які зберігали електрошокери, були оштрафовані на суми від 68 до 119 грн. (із вилученням електрошокера). Але існує і чимало прямо протилежних рішень Феміди. Таким чином, судова практика в одних випадках складається проти цивільних осіб–власників електрошокерів, в інших випадках питання вирішуються таким чином, що прямої заборони на зберігання та носіння електрошокерів в Україні, відмінних від тих, що використовуються правоохоронними органами та спецслужбами, немає.

Як показує практика роботи правоохоронців, співробітники міліції досить часто просто вилучають електрошокер, нічого не пояснюючи і без складання відповідного протоколу. Досвідчені міліціонери, як правило, вважають за краще не займатися подібними справами. Однак ви повинні знати, що в деяких випадках електрошокер був конфіскований офіційно і їх власники були оштрафовані.

Але хоч людина і має при собі засоби самозахисту, все одно немає гарантії ефективної самооборони. Відомо, що гинули люди. озброєні вогнепальною зброєю. Питання – чому?

Та тому, що не були морально і психічно готові дати рішучу відсіч, були неуважними, незібраними.

Значить для ефективної відсічі нападникам треба проявити силу волі, характер, рішучість. Для захисту можна використати будь-які предмети: ручку, олівець, лінійку, дипломат, сумку, парасольку, високий каблук і ін.., головне вчасно і швидко зорієнтуватися.

Буває, що людина захищається і перемагає нападника без будь-яких засобів захисту, вона сама є зброєю, її сила волі, погляд, слова і ін. в багатьох випадках ламають волю нападника. Та й в більшості випадків злочинці не нападають на впевнену в собі людину. Найчастіше нападають на людину, яка поводиться як жертва (невпевнена в собі, млява, розгублена, налякана, в стані алкогольного сп’яніння), бо нападники надіються легко розправитися з такою жертвою.

Існують поради для особистої безпеки:

- не відчиняйте двері незнайомим людям або тримайте двері на ланцюжку. Слід пам’ятати, що грабіжники можуть приходити під видом працівників собезів, сантехніків, електриків, газовиків, працівників ЖЕКів, навіть працівників міліції і інших. Потрібно прочитати прізвище і посаду в посвідченні, і найкраще зателефонувати в дану організацію і спитати, чи працює там така особа;

- в перукарнях, кафе, барах і інших закладах перш, ніж повісити пальто на вішак, заберіть з нього гроші та документи;

- сумку і портфелі завжди тримайте при собі та із закритими замками та «молніями», не залишайте їх без нагляду;

- грошей беріть із собою стільки, скільки плануєте витратити, не показуйте, що у вас багато грошей привселюдно;

- особливо жінкам і дівчатам краще носити сумку, притискуючи її до себе, або намотавши довгі ручки на руку, бо злочинці часто намагаються вирвати з рук жінки сумочку або зрізати її непомітно лезом;

- гаманець з грошима не варто класти в зовнішню кишеню плаща або піджака та в переповнену сумку;

- пізно ввечері потрібно йти по освітленій та людній вулиці, хоч це і забере більше часу, ніж дорога темними, безлюдними вуличками. Ввечері потрібно завжди бути напоготові на вулиці, в транспорті, в під їзді, будинку, в ліфті;

- не повертайтеся вночі додому насамоті, не сідайте в машину до незнайомих людей навіть вдень. Злочинці часто маскуються, в машині може бути жінка і навіть діти для відведення підозри, або можуть назвати 222уб’я ваших знайомих чи близьких. В таких випадках краще зателефонувати до них і переконатися самому;

- не сперечайтеся з п’яними, агресивними людьми, промовчіть, будьте лагідними, погодьтеся з ними, краще виглядати боягузом, або обдурити їх, ніж бути побитими до смерті;

- при нападі на вас кричіть голосніше, розбийте скло найближчого помешкання чи магазину або зверніться до почуттів нападника і чиніть інші дії, які вам підкаже інтуїція.

Окремо можна виділити напади із зґвалтуванням

Стаття 152 Кримінального кодексу України встановлює, що «зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років». За деякі види зґвалтувань 5 квітня 2001 р. прийнято покарання у вигляді позбавлення волі терміном до 15 років.

Для зґвалтування потрібно 4 чинники, які формують небезпечну ситуацію: місце, агресор, жертва, обставини.

Місце зґвалтування може бути різним: відлюдні місця, темні провулки, ліфти, житлові і нежитлові приміщення. За статистикою 35% зґвалтувань сталися в домаж жертв, 30% - на вулиці, 15% - в будинках чи коло дому друзів, 20% - в інших місцях. Друзі чи подруги також можуть заманити вас для зґвалтування агресорами.

Агресори – це люди із специфічним, відмінним від інших світоглядом, переважно з психопатологічними, біологічними, психосоматичними відхиленнями, нестійкою психікою, з високим рівнем емоційної напруженості, неврівноважені, із сексуальними розладами, спотвореною сексуальною фантазією, тобто такі, в яких щось не в порядку, хоча оточуючі можуть про це не здогадуватися. Агресорами можуть бути ті особи, які в дитинстві пережили насильство, замкнуті, проблемні в самовираження, з відмінною від прийнятої в суспільстві поведінкою. Вони можуть виділятися манерою поведінки, одягом, але можуть бути і непримітними і різного віку – від 14-17 до старших за віком.

Зґвалтування може закінчитися вбивством. Переважно це роблять сексуальні маніяки, які вбивають в більшості випадків незнайомих людей, полюють на молодих красивих жінок і дівчат та дітей, зникнення яких на тривалий час не викличе підозр у зв’язку з різними обставинами. Вони відчувають злобу до жертви, а сексуальне бажання може бути вторинним або зовсім відсутнім.

Жертва – людина, яка своєю присутністю, індивідуальними особливостями, свідомо чи несвідомо провокує агресію.

Жертвами частіше бувають жінки, дівчата схильні до веселого проведення часу, ледарства; надто довірливі; ті, які були вже раз зґвалтовані, добровільно усамітнювалися з майбутнім ґвалтівником; жінки до 25 років; неповнолітні;ті, які в момент зґвалтування були в стані алкогольного сп’яніння, необережні; а також ті, що не могли критично мислити, необдумано впускали у дім ґвалтівника.

Обставини – це чинники, що провокують неконтрольовану, небезпечну поведінку; загострюють і оголюють інстинкти.

Чи існує гарантія, що, знаючи все це, ви, ваші рідні або діти не стануть жертвою ґвалтування? Такої гарантії немає. Але, дотримуючись певних правил поведінки, зважаючи на характер людини, схильної до насильства, можна зменшити ризик, бо загрозу становить невідповідальна поведінка.

Т.Говорун, О. Кікінеджі пропонують правила поведінки, дотримання яких допоможе зберегти сексуальне та психічне здоров’я дорослих та дітей.

Для запобігання сексуального насильства дівчатам рекомендується уважно придивитися до свого друга:

- гарний вигляд та привабливість не гарантія його порядності і не підстава для беззастережної до нього довіри;

- чи добрі у нього взаємини з батьком, матір’ю, сестрами, чи дбає він про них, любить їх? Часто озлобленість на матір в дитинстві в дорослому віці призводять до маніакальної ненависті до всіх жінок;

- чи має він хороших друзів, підтримує їх, співпереживає їхнім проблемам, що він найбільше цінує в житті, чи поважає він жінок?

- чи вміє він контролювати себе. чи буває категоричним, запальним?

- що він знає про інтимні стосунки з особами протилежної статі? Який у нього досвід, чого він домагається, чого він навчився, спілкуючись з жінками: ніжності чи брутальності, що він цінує саме у Вас? Що приваблює його насамперед?

- чи вміє він позбуватися нудьги не за допомогою алкоголю або веселої компанії, чи вживає алкоголь для підвищення настрою?

- як він сприймає ваше рішуче «ні!» - відмовиться від своїх намірів чи спробує поглибити інтимні стосунки?

- чи не розцінює він свої щедрі подарунки, як попередню плату за інтимні послуги?

- де він частіше призначає побачення – у людних чи безлюдних місцях, чи пропонує зустрічатися на квартирі друга?

Діти повинні:

- знати, що дотики до тіла з боку дорослого чи старших дітей можуть бути приємними і давати насолоду, усвідомити, що справжнє відкриття свого тіла відбувається пізніше,тоді, коли діти підростають, стають дорослими і починають закохуватися;

- вміти розпізнати нормальні і ненормальні жести, дотики, поцілунки, обійми дорослого; відрізняти вияв симпатії від сексуальних домагань. Вміти показувати недобрі рухи дорослого на тілі ляльки, схожої на людину, або на власному тілі;

- вміти спокійно та впевнено показати, що дотики дорослого є неприємними, і якщо той буде продовжувати свої домагання, звернутися за допомогою до інших дорослих;

- уміти протистояти дорослому, звертаючись за підтримкою до дорослих, які працюють у найближчій аптеці, магазині, установі, якщо дорослий переконує дитину в тому. що його дії та ставлення є найкращими. Знати, що краще звертатися до людей, які хоч трохи знайомі дитині;

- відмовлятися від пропозицій сісти в машину, щоб показати дорогу або покататися; вміти рішуче відмовитись від подарунків, солодощів, спокусливих пропозицій, (подивитися на тварин, марки, книжки, переглянути відео); знаходити способи ухилятися від спілкування у безлюдному місці;

- усвідомлювати, що людина є власником свого тіла, навіть маленька, і ніхто не може відібрати це право;

- зберігати віру в хороших людей, оптимізм, але й пильність і обережність.

Поради для захисту від зґвалтування:

- можна сказати ґвалтівнику, що ви хворі заразними статевими хворобами;

- при нападі голосно кричати «пожежа», а не «ґвалтують»;

- завдати удару коліном, ліктем в пах, по очах, в обличчя. шию, живіт рішуче і сильно, не вагаючись, бо від цього залежить ваше життя;

- не провокуйте зґвалтування своїм зовнішнім виглядом, не давайте навіть найменших підстав до залицянь незнайомцям;

- не ходіть у сутінках через двори, парки, сквери; уникайте навіть вдень віддалених пляжів, місць для заміського відпочинку;

- спробуйте установити хоч якийсь контакт із ґвалтівником, пробудити в ньому людські цінності, а також хитрощами заманити його у місце, де можна захиститися;

- обходьте місця, де збираються підлітки, бо підлітки здійснюють групові зґвалтування під дією алкоголю або наркотиків і вони особливо жорстокі.