3. Засоби пожежогасіння

Пожежогасіння – це комплекс заходів, спрямованих на ліквідацію пожежі.

Вода є основною вогнегасною речовиною, тому кожне промислове підприємство обладнують пожежним водопроводом. Воду також можна подавати до місця пожежі з водоймищ, річок або підвозити в автоцистернах.

Основними елементами устаткування водяного пожежогасіння на об’єктах є пожежні гідранти, пожежні крани, пожежні рукави, насоси та ін.

Для гасіння великих загорянь у приміщеннях категорій А, Б, В застосовують стаціонарні установки водяного, газового, хімічного та повітряно-пінного гасіння (спринклерні та дренчерні установки).

Для ліквідації невеликих осередків пожежі, а також для гасіння пожежі у початковій стадії силами персоналу об’єктів використовують первинні засоби пожежогасіння, якими повинні бути забезпечені кожне приміщення, цех, транспортний засіб. Це вогнегасники; пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна або товсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати); пожежний інструмент (гаки, помпи, сокири тощо). Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах та біля них.

Вогнегасники діляться на пінні, газові та порошкові.

Пінними вогнегасниками (хімічні – ВХП-10, та повітряно-механічні – ВПП-5, ВПП-10) гасять тверді та рідкі горючі матеріали. Не можна гасити речовини, здатні горіти та вибухати при взаємодії з піною, та електрообладнання, що знаходиться під напругою.

Газові вогнегасники (для гасіння твердих та рідких речовин, крім тих, що можуть горіти без доступу повітря. та електроустановок, що знаходяться піл напругою до 1000 В, – вуглекислотні трьох типів: ВВ-2, ВВ-5, ВВ-8 рекомендуються для гасіння приміщень, де знаходиться електронно-обчислювальні машини, копіювальна та інша оргтехніка; телефонних станцій, архівів; вуглекислотно-брометилові: ВВБ-3, ВВБ-7.

Порошкові вогнегасники (гасіння рідких, твердих та газоподібних горючих речовин та електроустановок, що знаходяться піл напругою до 1000 В) – ПС-1. ПС-2, ОП-9, ОП-10(з), ОПУ-5 та ін .

4. Пожежний зв’язок та сигналізація

Пожежний зв’язок і сигналізація грають важливу роль у заходах для попередження пожеж, сприяють своєчасному їх виявленню і виклику пожежних підрозділів до місця пожежі, а також забезпечують оперативне керівництво роботами на пожежі.

Пожежний зв’язок можна підрозділити на зв’язок повідомлення (своєчасний прийом викликів на пожежі), диспетчерський зв’язок (керування силами і засобами для гасіння пожеж) і зв’язок на пожежі (керівництво пожежними підрозділами).

Для повідомлення про пожежу найбільше поширення одержали технічні засоби зв’язку і пожежної сигналізації – телефон, електрична пожежна сигналізація (автоматична і неавтоматична) і радіозв’язок.

Промислові підприємства, господарства й інші об’єкти з підвищеною пожежною небезпекою, як правило, обладнані прямим телефонним зв’язком. Для цієї мети прокладають прямий провід від об’єкта до пожежної команди, минаючи телефонну станцію, і встановлюють два індукторні телефонних апарати.

Для передачі повідомлення про пожежу з міського або іншого телефону на центральний пункт пожежного зв’язку (ЦППЗ) від міської телефонної станції (МТС) прокладають спеціальні односторонні телефонні лінії. Телефонні апарати обладнані спеціальними покажчиками з чітким написом номера телефону пожежної частини. При наявності телефонної станції (АТС) зв’язок здійснюється набором визначеного номера, а при ручній телефонній станції шляхом усної вимоги: “Пожежну команду!”.

Найнадійніший і швидкодіючий засіб зв’язку для виклику пожежної команди – електрична пожежна сигналізація, що складається з таких основних частин:

- оповіщувачів, встановлених у виробничих будинках або на території промислового підприємства, господарства або складу і призначених для подачі сигналів про пожежу;

- прийомної станції з прийомними апаратами, що забезпечують прийом сигналів про пожежу і фіксування цих сигналів;

- лінійних мереж, що з’єднують оповіщувачі з прийомними станціями.

На приймальній станції є оптичні й акустичні сигнали тривоги.

Системи електричної пожежної сигналізації виявляють початкову стадію пожежі (загоряння) і повідомляють про місце його виникнення. На підприємствах використовують високоефективні види автоматичної пожежної сигналізації, оповіщувачі яких реагують на дим, ультрафіолетові промені, полум’я і тепло. Системи автоматичної сигналізації без участі людей передають повідомлення про пожежу і місце її виникнення, а в окремих випадках також автоматично включають стаціонарні установки гасіння пожеж.

Будівлі та споруди підприємств повинні бути обладнані вогнегасниками двох типів: порошковими і пінними. Окрім того встановлюють протипожежну сигналізацію, сигналізатори якої реагують на дим та інфрачервоне випромінювання (тепло). Сигнали від сигналізаторів поступають на центральний пульт протипожежної сигналізації.

Запитання для самоконтролю:

1. Дайте визначення пожежі. Назвіть фактори, необхідні для виникнення пожежі. Які Ви знаєте причини виникнення пожеж?

2. Розкажіть про заходи протипожежного захисту на виробництві.

3. Назвіть дії працівника, який помітив пожежу.

4. Назвіть засоби пожежогасіння.

5. Охарактеризуйте первинні засоби пожежогасіння.

6. Що Ви знаєте про пожежний зв’язок та сигналізацію?

Рекомендована література:

1. Закон України «Про пожежну безпеку».

2. Желібо Є.П., Завірюха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України І-ІV рівнів акредитації – Київ: «Каравела», 2002. Львів «Новий Світ -2000»

2. Яким Р.С. Безпека життєдіяльності людини. Видавництво «Бескид Біт», 2005.

3. Гандзюк М.П., Желібо Є.П.Є, Халімовський М.О. Основи охорони праці - Підручник для студентів вищих навчальних закладів – Львів «Новий Світ -2000» Київ: «Каравела»

4. В.П. Кучерявий, Ю.Є. Павлюк, А.Д. Кузик, С.В. Кучерявий «Охорона праці». Навч. посібник за ряд . В. Кучерявого. – Львів. Видавництво «Юріана-Нова. 2007.