3. Наслідки забруднення харчових продуктів пестицидами

Але нітрати – не єдині небезпечні речовини, які можуть потрапити в наш організм при вживанні ранніх овочів. Щоб виростити хороший ранній урожай, його доводиться захищати від хвороб, шкідників і бур’янів. Для цього застосовують пестициди.

Отрутохімікати або пестициди становлять велику групу різних речовин і сполук для боротьби із шкідникам й хворобами сільськогосподарських рослин та бур’янами.

Пестициди (лат Pestis – зараза, sidus – вбиваючий) – загальна назва різних хімічних засобів, призначених для боротьби із шкідливими організмами рослинного і тваринного походження.

Але вони надають лише тимчасову допомогу, оскільки з часом сприяють виробленню стійкості до постійно застосовуваних засобів, тобто адаптуються (пристосовуються) до них. Це викликає необхідність застосовування нових, ще сильніших речовин, які паралельно посилюють негативний вплив на грунт, воду, повітря, якість продукції, корисну флору і фауну, тим самим прискорюючи процес порушення біологічної рівноваги в природному середовищі. В засобах масової інформації повідомлено про те, що у 2011 р. у Центральних областях України з’явилася гусінь білого американського метелика, яка пожирає все на своєму шляху, настільки, що рослини і дерева висихають і гинуть. На цього шкідника не впливає жодна з відомих отрут, знищити його можна тільки вогнем, обпалюючи дерева.

Дослідження показують, що в посівах кукурудзи майже 30 видів бур’янів, раніше чутливих до гербіцидів, набули до них стійкості, виживаючи навіть після посиленого обробітку посівів кукурудзи гербіцидами, вони спричиняють значні втрати врожаю. Зараз налічується понад 400 видів комах і 7 видів гризунів, включаючи щурів, нечутливих до пестицидів.

Пестициди – це отрута, яка становить серйозну небезпеку для людини. Безконтрольне застосування пестицидів може призвести до того, що вони потрапляють в овочі в кількостях, небезпечних для здоров’я людини.

Розповсюдження пестицидів у навколишньому середовищі відбувається як фізичним, так і біологічним шляхом Перший спосіб розсіювання з допомогою вітру в атмосфері та поширення через водотоки. Другий – перенесення живими організмами по шляху харчування. Із просуванням організмів до вищих ланок харчового ланцюга, концентрації шкідливих речовин зростають, нагромаджуючись у внутрішніх органах, переважно в печінці та нирках. Наївшись «пестицидних» овочів ми можемо отруїтися.

Симптоми отруєння пестицидами:

- головний біль, запаморочення;

- слабкість;

- біль у шлунку;

- пронос;

- «металевий» присмак у роті;

- порушення серцевої діяльності та дихання;

- підвищення температури тіла до 38-39⁰ .

Тобто, всі ті симптоми, які виникають при отруєнні. Але якщо навіть пестициди будуть надходити в організм у низьких концентраціях, вони все одно можуть бути небезпечними для нашого здоров’я. Справа в тому, що вони накопичуються в організмі і викликають хронічне отруєння. Симптоми при цьому виявляються набагато слабше і не викликають у нас асоціацій з0 труєнням. Хіба мало від чого може боліти голова або шлунок? Для хронічного отруєння характерні також безсоння, млявість, швидка стомлюваність, дратівливість. Ми починаємо частіше застуджуватися. знижується імунітет,з’являється «букет» хвороб.

У районах інтенсивного застосування пестицидів загальна захворюваність дітей у 5 разів вища, ніж в екологічно чистих районах, надто частими є хвороби шкіри, органів дихання, травлення, відставання у фізичному розвитку. У дорослих на перше місце виходять захворювання нервової системи і органів дихання. Виявлено прямий зв’язок між застосуванням пестицидів і захворюванням на туберкульоз, цироз печінки, хронічні гепатити, дитячою смертністю. Така ситуація в багатьох регіонах світу.

За призначенням отрутохімікати поділяють на: інсектициди – хлорорганічні сполуки (ХОС) (застосовуються для боротьби із шкідливими комахами), фосфорорганічні сполука (ФОС), бактерициди (проти збудників бактеріальних хвороб), фунгіциди – ртутьорганічні сполуки (РОС), протигрибкові препарати, зооциди (для винищення гризунів), нематоциди (проти круглих черв’яків, зокрема нематод), гербіциди (для боротьби з бур’янами) та ін. Багато препаратів мають комбіновану дію, наприклад інсектицид (хлорорганічна сполука) ДДТ (дихдородифенілтрихлорометилметан) знищує і комах, і нематод, і гризунів.

До організму людини пестициди потрапляють через шкіру, дихальні шляхи чи шлунково-кишковий тракт при безпосередній роботі з пестицидами або через їжу. Пестициди можуть міститися не лише в продуктах рослинного походження, а й у молочній та м’ясній продукції, тому що в організмах сільськогосподарських тварин залишаються пестициди, що були присутні у кормі. Разом з талими, дощовими та ґрунтовими водами ці речовини у великій кількості потрапляють до водойм.

За даними минулорічного дослідження якості дніпровської води пестициди присутні в усіх видах риб, причому рівень токсичних речовин в організмах річкових жителів значно вищий, ніж у самій воді.

Таким чином, в людському організмі опиняється незначна кількість шкідливих речовин, що мають здатність накопичуватись і викликати різноманітні хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, нервової системи, а також дерматити та розлад дихання.

До таких речовин належить ДДТ.

ДДТ широко застосовувався в колишньому СРСР. Його відкрив швейцарський хімік П. Мюллер (за це отримав Нобелівську премію). З 1943 р. почалося масове виробництво ДДТ, одна мільйонна частка грама якого миттєво паралізувала комаху. Після 50-х років ДДТ був заборонений, бо підвищений вміст препарату виявили у печінці пінгвінів, в тканинах риб, споживання якої призводило до отруєнь, і навіть у жіночому материнському молоці. ДДТ нагромаджувався в тканинах людини і призводив до захворювань нервової системи, серця, печінки. І навіть зараз, через довгі роки після його заборони, вміст ДДТ у тканинах людини в середньому вдвоє перевищує ГДК. До ДДТ близькі за дією гексахлороциклогексан (ГХЦГ), гептахлор, хлорбензол.

Спеціфічні гербіциди, до яких належать контактні гербіциди (атразин, симазин, паракват) і системні (2,4 Д, діурон) порушують фотосинтез або гормональний обмін у рослин і тому застосовуються для боротьби з бур’янами. Деякі з них високотоксичні, хоч нестійкі, На основі таких гербіцидів розроблено дефоліант «оранж». Цей пестицид, що викликає висихання та опадання листя, застосовувався армією США під час війни у В’єтнамі для демаскування партизанів. Його діючою речовиною є специфічний гербіцид із групи діоксинів. А діоксини – найнебезпечніші із забруднювачів довкілля, що виробляються людиною. Об’єднують дві групи хлоровмісних сполук на основі дибензодіоксину і дибензофурану. Надзвичайно стійкі речовини, нагромаджуються із загрозливою активністю в довкіллі, переносяться повітряними потокам на великі відстані, становлять загрозу для водойм планети й людства.

Найвідоміші з мідєвмісних фунгіцидів бордоська рідина та мідний купорос з діючою речовиною – сульфат міді. Як і ртуть, вони не втрачають із часом своєї токсичності, нагромаджуються в ґрунті, частково – у рослині, і можуть потрапити в організм людини і спричинити за рахунок міді загальне отруєння із появою металевого присмаку у роті, слинотечі, блювання. За великих доз виникають симптоми жовтяниці, ймовірним стає летальний кінець. Потрібно негайно помити шлунок 0,1% розчином перманганату калію, дати потерпілому молоко, активоване вугілля.

Домедична допомога при отруєнні ртуттю – застосування антидоту – унітіолу.

Ртутєорганічні сполуки (гранозан, меркуран) є потужними фунгіцидами і бактерицидами, високотоксичні, легко проникають у мозок, нагромаджуються в організмі. Ртуть сама по собі в організмі не дезактивується, нагромаджується в ґрунтах чи водоймах і далі мігрує трофічними ланцюгами, поступово концентруючись, як ДДТ. Із біологічного кругообігу ртуть вилучається лише в результаті її виносу в Світовий океан і поховання в донних осадових відкладах. Відомі численні випадки отруєння ртуттю навіть за концентрації її в довкіллі, нижчій від ГДК. На початку 90-х років у Польщі ціла сім”я отруїлася ртуттю, що містилася в їстівних білих грибах і потрапила в них у результаті викидів у атмосферу продуктів виробництва гранозану. На відстані понад 100 км від джерела викидів білі гриби поглинули з ґрунту ртуть і нагромадили її в концентрації, що більш ніж у 1000 разів перевищувала її вміст у зовнішньому середовищі.

У світі щорічно реєструється від 500 тис. до 2 млн. випадків отруєння людей пестицидами.