20. Надання домедичної допомоги постраждалим при позиційному стисканні м’яких тканин

Термін «позиційне стиснення м’яких тканин» тут вживається у такому значенні – це вид травми, при якій до певної частини тіла постраждалого припиняється кровопостачання, внаслідок чого розвиваються її ішемія та ушкодження.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги при позиційному стисканні м’яких тканин немедичними працівниками

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) оглянути потерпілого, визначити наявність чи відсутність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо постраждалий у свідомості:

- виконати фіксацію шийного відділу хребта;

- з”ясувати час стискання частини тіла;

- якщо з моменту стискання минуло менше ніж 10 хвилин, звільнити стиснену частину тіла;

- за можливості обробити рани, іммобілізувати ушкоджену кінцівку та виконати інші маніпуляції залежно від наявних пошкоджень;

за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

- вкрити постраждалого покривалом;

- якщо з моменту стискання минуло менше ніж 10 хвилин, дочекатися приїзду бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

- підтримати постраждалого психологічно;

6) якщо постраждалий без свідомості, але у нього наявне правильне дихання і не відомо, скільки часу минуло з моменту стискання, вважати, що минуло більше ніж 10 хвилин;

7) у випадку, коли необхідно терміново евакуювати постраждалого, але з моменту стискання минуло більше ніж 10 хвилин, перед звільненням стисненої частини тіла накласти джгут;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) при погіршенні стану потерпілого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної (швидкої) медичної допомоги.

21. Надання домедичної допомоги постраждалим при укусах тварин та комах

Часто людина потерпає від укусів собак. Згідно зі статистикою, щороку нападам собак у світі піддаються близько 3,7 мільйонів осіб. Найнебезпечнішими з цієї тоски зору вважаються піббулі, ротвейлери , американський стафіферширський тер’єр і їх метиси.

Незважаючи на це, собаки вважаються нашими найкращими друзями. Взагалі, вони чуйні і грайливі створіння, саме їм людина довіряє охорону свого житла і життя.

Потрібно знати і пам’ятати що собака – тварина зграйна і рідко нападає поодинці. Зробити вона може це лише з декількох причин:

- вона охороняє «свою територію»;

- захищає цуценят та їжу (посягання на їжу розцінюється собакою як напад на саму собаку);

- якщо є загроза господарю (у більшості випадків собака готова захищати господаря до останнього).

Дуже небезпечним є напад зграї.

Собаки – тварини зграйні, з чіткою ієрархічною структурою, де один представник головніший, іншими словами, він – ватажок зграї. Будь-яка непокора карається швидко і жорстоко, іноді смертю. Тому й у відносинах із собаками слід спирати ся на психологію собак. собаки підвищують свій статус у зграї за рахунок обгавкування. нападів і укусів на більш великі об’єкти, наприклад, людей. Мета – вразити вас у найуразливіші місця, повалити на землю, а всю іншу «брудну роботу» за ватажка доробляють підлеглі. Собаки інстинктивно переслідують швидко рухомі об’єкти – автомобілі, велосипедистів, ролерів тощо.

Зазвичай ватажок встановлює правила в вимагає їх виконувати (домінує). Він завжди йде першим, змушуючи решту слідувати за ним. Ватажок їсть першим. Він може відібрати їжу в інших членів зграї. Він є ініціатором всіх дій зграї, будь то ігри ч и полювання. Він спить на височинах. Така поведінка собак закладена в них з народження. це визначає, наскільки життєздатною буде їх зграя у природних умовах Прагнення лідирувати у зграї і ставати ватажком є в кожної собаки Собака, яка живе в сімї, вважає її своє. зграєю та вибирає ватажком одного з господарів І це все абсолютно здорова,Ю а не скажена собака. І нарешті класичний випадок нападу собаки – коли вона заражена вірусом сказу. Якщо скажена собака наближається до людини , її розпізнати дуже легко (агресивна, параліч нижньої щелепи, тече слина з піною).

Скажена собака нападає просто так. Сказ – смертельна хвороба, якщо своєчасно не звернутись до лікаря. Повести себе така собака може яке завгодно. У цьому випадку є лише один спосіб порятунку – за братися на дерево, гараж.

Розглянемо деякі основні правила дії у разі нападу собак

Правило перше – не боятися.

Страх – стан не тільки емоційний але і хімічний, і у нього, як і в інших емоцій, є свій запах. Під час страху людина виділяє підвищений вміст адреналіну, який має характерний запах («адреналін страху»). У собак нюх у кілька десятків разів чутливі ший ніж людський,запах адреналіну для них неприємний (як дезодоранти або алкоголь). Це ще одна причина, чому собаки обгавкають людей або кидаються на них.

Зоопсихологи радять у такій ситуації уявити собі пса маленьким злісним карликом, у якого є гострі зуби, який заподіяв вам багато зла, але ви повинні (і головне маєте всі шанси) його знищити. А потім уявіть собі, як ви б’єте його і рвете на шматки. Він верещить як порося, і безуспішно намагається втекти від вас. Ви перемогли. Таким чином ви «вприснули» у свою кров «адреналін перемоги». Собака обов’язково його відчує і зрозуміє, що морально він програв бій.

Правило друге – не вдавайте з себе жертву.

Не повертайтеся спиною до собаки. Собака нападає ззаду (наздоганяючи ).

Станьте до стіни або паркану спиною, щоб захистити свій тил (собаки – боягузи, вони воліють нападати ззаду) і не падайте на землю. Пес, який зважився напасти , не відступить, поки не порве вас на дрібні шматочки. Його мета – збити людину з ніг, завалити, вчепитися в горло чи в кінцівки. Так що під час нападу постарайтеся ухилитися і встояти на ногах. Не можна втікати – це автоматично переведе вас у ранг жертви, яку необхідно наздогнати. Бігти не тільки небезпечно, але і марно, адже собаки бігають у п’ясть разів швидше за людину. Виняток становить випадок,Ю коли є можливість гарантовано опинитися поза досяжністю собаки.

Правило третє – не махайте руками.

Не піднімайте руки вгору, не робіть різких рухів. Собака спробує вкусити вас за руки, тому можна надати їй цю можливість поки собака демонструє свій оскал, обережно звільніть рукав куртки чи жакета і дозвольте їй вчепитися в порожній рукав. Потім здійсніть усі представлені раніше маніпуляції з карликом. Не жалійте пса – він вас жаліти не буде!

Правило четверте – придушити поглядом.

Якщо собака готується на вас напасти, дивіться їй просто в очі, як вона дивиться у ваші. В жодному випадку не відводьте погляд. До речі, багато боїв між собаками закінчувалися на стадії «хто кого передивиться», більш слабка собака відступає, підтискаючи хвіст. Таким чином. вона змушена визнати, що ви сильніший від неї.

Правило п’яте – людина – «страшний звір»

Витріщивши очі треба загарчати або закричати. Кричіть що завгодно, головне – щоб було страшно. Собаки дуже добре сприймають інтонацію, володіючи тонким слухом, розрізняють 1/8 тону, тоді к людина вільно розрізняє тільки 1/2 тону. Найбільший запас сигналів у людини виходить завдяки мові (словесний сигнал). Відсутність у собаки здатності мови компенсується добре розвиненими органами чуття: вона білуг чітко і тонко розрізняє різноманітність звуків, запахів і відтінків. Т ому, якщо ви опинилися в зон і бродячих собак чи однієї собаки ви повинні віддати твердим голосом одну із команд типу; «Місце!», «Стояти!», «Лежати!», «Фу!» - гучно з пониженням т6ембру свого голосу, що на якийсь час їх збентежить і ви повільно зможете відступити. Можна розмовляти з собакою ніжно. ласкаво, звертатися до неї на прізвисько, що також може її заспокоїти, і вона відступить від вас.

Правило шосте – використовуйте предмети

Придивіться, що находиться у вас під ногами – підійде камінь,пляшка, залізний прут тощо. Найдоступніший -сумка. На жаль, собаки нападають на жінок і дітей, нехай пес краще гризе сумку або куртку, ніж вас. Чудово допомагає парасолька. Розташуйте її між собакою і собою та постійно розкривайте і закривайте її. Зміна розмірів об’єкта. клацання збивають агресора з пантелику. Насамперед. потрібно забути про зайву жалість до себе, вірніше, до своїх кінцівок, у серйозному бою без поранень обійтися все дно не вийде, мова йде вже про те, щоб уникнути серйозних травм або навіть загибелі. Для самооборони може згодитись будь-яка палиця (її можна наставити на собаку, і поки вона буде намагатися вирвати її у вас, можна ударити по больових точках або заткнути її в пащу – буде виграно час). Якщо собака в нашийнику, то просунувши палицю їй під нашийник можна позбавити її маневреності, якщо палиця довга, а якщо коротка – можна її закручувати, що призведе до удушення собаки.

Кульковою ручкою (бажано не пластмасовою, а металевою) можна дуже сильно вдари ти в око або в ніс собаки. Якщо агресор одинак, то подібна відсіч і больовий шок змусять його відступити. Тому жаліти собаку у такому випадку не можна. Ваше життя дорожче.

Якщо є можливість можна засліпити собаку «сонячним зайчиком» або налякати її оплеском у долоні.

Правило сьоме – бережіть уразливі місця.

У людини уразливі місця – шия, пахова область, зап’ястя (тут артерії розташовуються найближче до поверхні шкіри). Якщо нічого немає під рукою, можна використовувати верхній одяг або накинути його на голову собаки,щоб дезорієнтувати його та повалити на землю, або намотати собі на руку, щоб підставити її під атаку пса. Поки він уде терзати руку, можна спробувати нанести йому удар в живіт ногою – досить сильний удар може навіть убити тварину. З прокушеною артерією без своєчасно наданої допомоги людина помре всього за 1,5 хвилини.

Правило восьме –бийте.

Бити, бити і ще багато разів бити та давити. Краще потрапити в уразливі місця, яких у собаки дуже багато.

Найуразливіші місці на тілі собаки - це насамперед кінчик носа, перенісся, потилична частина і тім’ячко за вухами, сонячне сплетіння, ребра, суглоби лап, куприк. До вразливих місць можна віднести також очі, ніздрі,слизові оболонки, геніталії, живіт (коли собака робить стрибок, вона відкриває свій живіт). На ці вразливі місця і треба впливати – механічно (кулаком, пальця ми, підручними предметами (камені, палиці, гілки, пил), заздалегідь приготовленою зброєю.

Правило дев’яте – у хилитися від стрибка.

Зробивши невдалий випад, собака починає сумніватися у своїй перевазі, у неї різко падає самооцінка, так що друга спроба буде менш сильною і впевненою. Майте на увазі, що на собак практично не діють різні нервово-паралітичні гази з балончиків. Але відмінний ефект дають перцеві гази. Або просто перець. Собака, потрапляючи в «перцеву хмару», швидко дезорієнтується. А якщо перець потрапить в ніздрі або, в крайньому ви падку, в очі. війна закінчується негайно. Аналогічно діє і тютюн.

Наведені тут рекомендації корисні лише при захисті від ненавчених на напад собак. Ті, хто став жертвою агресивної тварини, не завжди знаю, як вести себе в подібних ситуаціях. Перш за все, уникайте тих місць, де можлива зустрічі з ними. Особливо намагайтеся уникнути зустрічі з ними в період сильного голоду, тобто взимку, а також у періоди розмноження та вигодовування цуценят, що відбувається переважно навесні та на початку літа.

При укусах негайно зверніться до найближчого травмпункту або викличте швидку допомогу за номером телефону 103.

Гострі собачі ікла можуть завдати досить серйозних пошкоджень не тільки шкірним покривам людини, а й судинам, нервам, сухожиллям і навіть кісткам. Небезпечно також потрапляння в рану слини собаки, адже вона містить безліч бактерій, які починають швидко розвиватися в місці укусу і призводять до розвитку ранової інфекції. Тому медики рекомендують не намагатися відразу ж після укусу зупинити кровотечу (якщо, звичайно, вона не дуже сильна). Треба дати слині разом з кров’ю вийти з рани. Потім місце укусу варто промити господарським милом (воно допоможе боротися з вірусом сказу) та обробити 3% розчином перекису водню. Йод, зеленку або спирт для припікання самого ушкодження краще не використовувати, щоб не обпалити відкриті тканини тіла. А ось шкіру навколо рани йолом обробити потрібно, після чого накласти стерильну пов’язку і обов’язково звернутися до лікарні. Навіть якщо ви впевнені, що вас укусив пес, не хворий на сказ і щеплений своїм господарем, нехтувати візитом до лікаря не варто. Тільки фахівець з дат ний правильно обробити місце укусу, щоб воно не було інфіковано мікробами, при необхідності зашити рану, щоб вона краще заживала і згодом не утворилися рубці. Якщо ж вас вкусила бездомна собака або її власник не встановлений, доведеться пройти курс ін’єкцій від сказу. Боятися цього не варто. ті часи, коли потерпілому віл зубів собаки робили 40 уколів у живіт, пройшли. Сьогодні застосовуються зовсім інші препарати і можна обійтися набагато меншою кількістю ін’єкцій.

Якщо ви знаєте, кому належить тварина, яка вас вкусила, і маєте намір стягнути з її власника компенсацію за заподіяну вам шкоду та збитки безпосередньо після інциденту необхідно звернутися в лікарню, де вам крім медичної допомоги допоможуть ще й зафіксувати факт нападу, а також визначити ступінь тяжкості нанесеної травми. У подальшому відповідні довідки стануть доказово ю баз0ою для чудового позову. При цьому саме ступінь тяжкості нанесеної травми буде враховуватися при визначенні розміру матеріального відшкодування. Бажано, щоб знайшлися свідки. І лиш е після того, як вас нададуть допомогу, необхідно звернутися в міліцію з відповідною заявою.

Наступний етап – суд. У судовому процесі слід обов’язково заявити вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Пам’ятайте! Людина – цар природи. Вона розумніша, винахідливіша і сильніша. Собака примітивна і боягузлива, тому їй ніколи вас не перемогти.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги при укусах тварин та комах немедичними працівниками

1) при укусах домашніх тварин:

- переконатися у відсутності небезпеки;

- за можливості ізолювати тварину;

- оглянути потерпілого;

- викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

- за наявності рани без кровотечі промити рану мильним розчином та накласти чисту, стерильну пов’язку;

- за наявності рани та інтенсивної кровотечі зупинити кровотечу та накласти на рану чисту, стерильну пов’язку;

- забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

- при погіршенні стану потерпілого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної (швидкої) медичної допомоги.

2) при укусах диких тварин:

- переконатися у відсутності небезпеки;

- запам’ятати вид тварини, за можливості сфотографувати;

- оглянути потерпілого;

- викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

- за наявності рани без кровотечі промити рану мильним розчином та накласти ситу. стерильну пов’язку;

- за наявності рани та інтенсивної кровотечі зупинити кровотечу та накласти на рану чисту, стерильну пов’язку;

- забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

- при погіршенні стану потерпілого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної (швидкої) медичної допомоги.

Укуси змій викликають гостре отруєння,обумовлене специфічною дією зміїної отрути – продукту отруйних залоз змії.

Найнебезпечніші для людини такі отруйні змії:

- морські змії (прибережні тропічні води Індійського і Тихого океанів);

- аспіди (кобра);

- ямко голові або гри мучникові (щитомордники);

- гадюки (ефа, гюрза, гадюка).

Отрута містить нейрон- і кардіотоксини, гамолізимни, геморагічної, гемокоагуляційної і некротизуючої дії. У тіло жертви отрута вводиться за допомогою 2 зубів, причому зуби після пошкодження одразу замінюються новими.

Дія отрути: параліч м’язів, у тому числі дихальних, порушення ритму серця, внутрішньо судинний гемоліз, дистрофічні зміни у печінці і нирках.

Клінічні прояви: залежать від виду змії, її розміру, кількості введеної отрути, віку, маси тіла і стану здоров’я постраждалого (діти і хворі переносять інтоксикацію важче) – оніміння і біль у місці укусу, що швидко поширюються на всю уражену кінцівку, згодом – на тулуб, сенсорні розлади. у перші 15-20 хв. колапс, через 2-3 год. тиск нормалізується, проте пізніше на тлі ослаблення серцевої діяльності розвивається шок і набряк легенів. Рано порушується координація рухів, порушується функція язика, м’язів глотки. Температура тіла може сягати 38-39 град.

При укусі гадюки у перші 20-40 хв. блідість покривів,запаморочення, нудота, блювання, малий і частий пульс, падіння тиску, можлива втрата свідомості. Прогресують крововилив, набряк, шок. Дистрофічні зміни в легенях, печінці, нирках.

Профілактика: у місцях, де водяться змії, не варто влаштовуватись на ночівлю. Надійним захистом від укусів змій слугують чоботи, одяг зі щільної тканини. Змії неагресивні і нападають тільки з метою самозахисту, тому не лід ловити цих тварин, гратися з ними, тримати у живих куточках тощо.

При укусах змій Порядок надання домедичної допомоги немедичними працівниками визначає таку послідовність дій:

- переконатися у відсутності небезпеки;

- при можливості запам’ятати вид змії, що вкусила (колір, розміри, візерунок на її спині тощо);

- забезпечити постраждалому спокій та положення лежачи;

- при укусах в область кінцівки знерухоміти її;

- дати постраждалому випити багато рідини (вода, чай тощо);

- накласти на місце укусу чисту, стерильну пов’язку;

- не намагатися видалити отруту шляхом розрізання та припалювання місця укусу, не накладати на місце укусу холодний компрес;

- якщо впевнені, що дія отрути нейротоксична (викликає параліч м’язів), накласти пов’язку, що тисне, на місце укусу;

- за можливості терміново транспортувати постраждалого до медичного закладу;

- викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

- за наявності рани без кровотечі промити рану мильним розчином та накласти чисту. стерильну пов’язку;

- за наявності рани та інтенсивної кровотечі зупинити кровотечу та накласти на рану тисну, стерильну пов’язку;

- забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

- при погіршенні стану потерпілого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної (швидкої) медичної допомоги.

Народна медицина рекомендує розкриття у перші хвилини ранок шляхом надавлювання і відсмоктування їх вмісту, що дозволяє видалити 20-50% отрути. Після цього ранку дезінфікують і накладають стерильну пов’язку. Але відсмоктування отрути з рани небезпечно для рятувальника. Накладання джгута може призвести до гангрени. Накладання шини на уражену кінцівку відразу після укусу – рання іммобілізація – уповільнює дію отрути. Доцільно багато пити.

Укуси (ужалення) отруйних членистоногих (павуки (каракурт),скорпіони, оси і бджоли)

Отрути містять нейротоксини, з одного бек, і гістамін, серотонін,що провокують алергічну реакцію, з другого.

Клінічні прояви: 1) ужалення скорпіонів – гострий біль, гіперемія і набряк, міхурі з серозним вмістом. Загальна інтоксикація – у дітей (головний біль, лихоманка,запаморочення, задишка, слино- сльозово- і виділення з носа, бронхоспазм).

Домедична допомога: тепло і жирова марлева пов’язка послаблять біль, місцеву запальну реакцію і набряк. Протиотрута не завжди показана. Медикаментозна терапія усуває загальну інтоксикацію.

2) куси каракурта – м’язова слабкість, порушення ходи, болі в кінцівках, попереку,животі,лихоманка, підвищення температури, тиску. Можлива кома, набряк легенів.

Домедична допомога: зігрівання кінцівок і тіла грілками,давати багато пити, іноді клізми, катетеризація сечового міхура. У важких випадках – антикаракуртна імунна сироватка.

При укусах отруйних павуків Порядок надання домедичної допомоги немедичними працівниками визначає послідовність дій, передбачених пунктом 3 Послідовності дій при наданні домедичної допомоги при укусах тварин та комах немедичними працівниками.

3) ужалення ос і бджіл – різка локальна больова реакція,гіперемія і набряк. Алергічні реакції – анафілактичний шок, кропивниця, бронхоспазм. Асфікція внаслідок набряку гортані з наступним набряком легенів.

Домедична допомога: видалення жала зі шкіри, холодні примочки на місця ужалення. Відразу необхідно розпочинати інтенсивну антиалергічну терапію: антигістамінні препарати, ін’єкції адреналіну, норадреналіну, гідрокортизону або преднізолону в/в. У зв’язку з небезпекою смертельної алергічної реакції постраждалий має бути під наглядом лікарів у перші години після ураження.

Профілактика: особи з підвищеною чутливістю до отрути ос і бджіл мають уникати контакту з цими комахами. Хороший тимчасовий ефект дає специфічна десенсибілізація таких осіб витяжками з комах.