1.1. Здійснення штучного дихання та непрямого (зовнішнього) масажу серця

За відсутності дихання і пульсу проводять серцево-легеневу реанімацію.

Проведення штучного дихання:

• покладіть потерпілого на спину, підклавши йому під шию валик із згорненого одягу;

• станьте з лівого боку від потерпілого, покладіть свою ліву руку йому під потилицю і відкиньте його голову назад;

• відкрийте потерпілому рот, звільніть його від слизу за допомогою марлі або носової хусточки і, зробивши 2-3 глибоких вдохи, вдувайте через марлю, або хустинку повітря із свого рота в рот потерпілого;

• звільніть рот і ніс потерпілого після закінчення вдування, щоб не заважати вільному видиху; продовжуйте штучне дихання, частота дихання не повинна перевищувати 12-16 разів на хвилину.

При появі перших слабких вдихів починайте робити штучний вдих у момент самостійного вдиху.

При відновленні у потерпілого самостійного дихання деякий час продовжуйте штучне дихання до повного приведення потерпілого до свідомості або до прибуття лікаря.

При відсутності дихання та пульсу на великих судинах (сонні артерії) провести непрямий (зовнішній) масаж серця одночасно із штучним диханням таким чином:

- виконати 30 натискань на грудну клітку глибиною не менше 5 см(не більше 6 см), з частотою 100 натискань (не більше 120)на звилину;

- виконати 2 вдихи з використанням маски-клапану, дихальної маски тощо. При відсутності захисних засобів можна не виконувати штучне дихання, а проводити тільки натискання на грудну клітку. Виконання двох вдихів повинно тривати не більше 5 секунд;

- після двох вдихів продовжити натискання на грудну клітку відповідно до наведеної схеми;

- змінювати особу, що проводить натиснення на грудну клітку, кожні 2 хвилини.

Припинити проведення серцево-легеневої реанімації до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги при відновленні у постраждалого дихання, рухової активності.

Зовнішній (непрямий) масаж серця робіть ритмічно, стискуючи серце через передню стінку грудної клітки при надавлюванні на відносно рухому нижню частину грудної клітки з частотою 60-70 разів на хвилину. Це забезпечує достатній кровообіг в організмі, якщо серце не працює.

Під час надання допомоги потерпілому не дозволяється допускати охолодження його тіла, залишати потерпілого на сирій землі, на кам’яній, бетонній або металевій підлозі. Під потерпілого необхідно підстелити теплі речі, якщо це можливо, зігріти його.

1.2. Накладення джгута

Щоб тимчасово зупинити артеріальну кровотечу з поранених кінцівок, потрібно накласти гумовий джгут, обгорнувши кінцівку в місці накладання джгута марлею, рушником або іншою тканиною. Піднявши кінцівку, джгут розтягують і роблять ним 2-3 оберти навколо кінцівки, кінці джгута скріплюють за допомогою ланцюжка з гачком або зав’язують. Пульс нижче місця накладання джгута не повинен прослуховуватися. Якщо немає джгута, накладають закрутку з пояса, рушника, хустки чи іншого матеріалу, який нетуго зав’язують навколо кінцівки, у петлю вставляють палицю і закручують, підклавши під закрутку бинт або іншу тканину для запобігання пошкодження шкіри. Джгут не можна тримати більше 1-1,5 год., а зимою – більше 1 год., бо кінцівка мертвіє. Якщо протягом 1-1,5 год. немає змоги відправити потерпілого в лікарню, то тимчасово відпускають джгут до почервоніння шкіри, кров зупиняють тампоном, потім знову затягують джгут, трохи відступивши від попереднього місця його накладання. Наклавши джгут, закладають записку із зазначенням часу накладення джгута.