1. Навколишнє середовище та середовище життєдіяльності людини.

2. Класифікація негативних факторів середовища життєдіяльності людини.

3. Безпека в умовах надзвичайних ситуацій.

4. Негативні фактори активної групи та способи захисту від них.

1. Навколишнє середовище та середовище

життєдіяльності людини

Навколишнє середовище – це частина зовнішнього середовища, що оточує людину, підтримує її існування, створює умови для діяльності і суспільних відносин , безпосередньо впливає на її життя і здоров’я.

Біосфера – це частина нашої планети, де поширене життя. Автором сучасного вчення про біосферу є вітчизняний геохімік Вернадський І. І. Згідно з його визначенням, біосфера – це зовнішня оболонка Землі, де поширене життя. Усі живі організми та елементи природи, котрі формують середовище існування живих організмів, входять до складу біосфери. Товщина біосфери 40-50 км. Для існування життя в біосфері – розвитку рослинного, тваринного світу та життєдіяльності людини потрібні вода та сонячна енергія. Крім живих організмів біосферу формують продукти життєдіяльності живих організмів, продукти переробки та розкладання порід живими організмами, вода.

Біосфера складається з:

- нижньої частини атмосфери (25-30 км);

- всієї гідросфери та літосфери (до глибини 3 км).

Біосфера неоднорідна і складається з сукупності екосистем, які місять живі організми – біоценоз і неживі –біотоп.

Біотоп – це сукупність абіотичних чинників і географічних умов, кількості сонячної радіації, параметри та склад атмосфери, води, літосфери.

Біоценоз – склад тварин та рослин. Вони за формами живлення поділяються на продуцентів, консументів, деструкціонів.

Продуценти – рослини, які перетворюють сонячну енергію в хімічну через фотосинтез та використання мінеральних елементів Вони продукують біохімічні речовини, потрібні для розвитку тварин, які є конкурентами.

Деструктори розкладають мертві органічні речовини, виділення тварин та інші залишки. створюючи мінеральні речовини, котрі знову використовуються продуцентами.

Екосистема – головна структурна одиниця біосфери. Площа екосистем – від декількох квадратних метрів до тисяч квадратних кілометрів, а товщина – від декількох сантиметрів (ґрунти пустель) до десятків кілометрів (океан).

До екосистеми надходить енергія, яка підпорядкована законам термодинаміки, бо переходить з одного виду в інший, але не може ні втрачатись, ні створюватись. Всесвіт має постійну загальну енергію Енергія перетворюється з одного виду в інший, що відбувається з виділенням розсіяної теплоти.

Взаємодія абіотичних чинників та живих організмів в екосистемах нескінченна, завдяки часу відбувається кругообіг речовин між біотопом та біоценозом, утворюються мінеральні та органічні з’єднання, котрі чергуються. У воді й атмосфері безперервно циркулюють хімічні елементи та речовини, бо організми поглинають речовини, потрібні для життя, і викидають мінеральні та органічні речовини в навколишнє середовище.

Існує три типи біогеохімічного кругообігу:

- кругообіг води;

- кругообіг елементів в осадовій фазі;

- кругообіг елементів в газоподібній фазі.

Стан екосистем та процеси енерго – та масообміну в них залежать від антропогенного впливу, бо від складу атмосфери залежить вплив сонячної енергії, а кругообіг хімічних елементів та речовин в екосистемах також чутливий до антропогенного впливу на всіх їхніх стадіях. Але екосистеми мають захисні властивості, котрі нівелюють наслідки стихійного лиха. Зруйновані екосистеми відновлюються або з них формуються нові. Енергетичний рівень стихійних явищ в біосфері з плином часу змінюється неістотно, а антропогенний вплив невпинно зростає.

Атмосфера – це зовнішня газоподібна оболонка планети. яка захищає все живе на Землі від згубного впливу космічного випромінювання. Якби не було атмосфери – життя на Землі було б неможливим. Хімічний склад атмосфери: 78,1% - азот, 20% - кисень, 0,9% - аргон, решта – вуглекислий газ, водень, гелій, неон. Кожний компонент по-своєму важливий для життя.

Атмосфера складається з:

- тропосфери (до 15 км);

- стратосфери (15-100 км);

- іоносфери (100-500 км).

- тропопаузи (перехідний шар) – розміщується між тропосферою і стратосферою;

- озонового екрану – створюється у глибинах стратосфери під впливом сонячного світла, захищає живі організми від космічного випромінювання;

- мезосфери;

- термосфери;

- екзосфери – розміщується вище від стратосфери.

Гідросфера – це водяна сфера планети, що тісно пов’язана з атмосферою і становить 71% поверхні планети (361 млн. км). Загальна кількість води – найрозповсюдженішої речовини в природі – 1,4 млрд. куб. км, 92% з неї – солона морська вода. Запаси підземних вод – 16 млрд. куб. м. На території України 22 тис. річок, вода в яких внаслідок недбалої господарської діяльності продовжує забруднюватися, бо в них скидають мільярди куб. м недостатньо або зовсім неочищених промислових і господарських стічних вод, які місять збудники інфекційних захворювань, важкі метали.

Тому основними джерелами забруднення гідросфери є:

- стічні води промислових і комунальних підприємств, води рудників,шахт, нафтопромислових підприємств і ін.;

- забруднення потенційно небезпечними радіоактивними відходами;

- викиди водного, залізничного та автотранспорту;

- змивання міндобрив і отрутохімікатів із сільськогосподарських угідь, стоки з тваринницьких ферм та ін.

Забруднення води поділяють на хімічне, фізичне,бактеріологічне

і теплове.

Літосфера – зовнішня тверда оболонка Землі, яка містить земну кору і складається з осадових вивержених і метаморфічних порід. Особливе значення у літосфері мають ґрунти, які є основним джерелом отримання продуктів харчування, очищають природні і стічні води, регулюють рослинний шар (покров)та водний баланс Землі.

Головні джерела забруднення літосфери:

- застосування пестицидів та мінеральних добрив;

- промисловість, автотранспорт;

- стічні води, відходи побуту та атмосферне забруднення;

- накопичення радіонуклідів,особливо після катастрофи на Чорнобильській АЕС.