3. Професійний підбір кадрів

Наука, завданням якої є вивчення людини чи групи людей та їхньої діяльності в умовах сучасного виробництва, життєдіяльності в системі «людина – машина –середовище» («людина – технічне середовище») з метою оптимізації знарядь, умов праці, забезпечення необхідного комфорту, що сприяють підтриманню високого рівня психофізіологічного стану здоров’я працівника, оператора, - це ергономіка.

Ергономіка займається вивченням:

- характеристики людини, техніки і середовища, які проявляються в умовах їх взаємного зв’язку;

- методів врахування цих факторів при модернізації діючих і створенні нових технік і технологій;

- проблем доцільного розподілу функцій між людиною та технікою;

- оптимізації системи «людина – техніка – середовище» (ЛТС) з урахування можливостей і особливостей працівника, специфіки експлуатації технічних систем і факторів довкілля.

Ергономіка відшукує шляхи до забезпечення не тільки комфортних умов взаємодії системи «людина-техніка», але й поліпшення умов виробництва, оптимізацію техногенного середовища тощо. Наприклад, через те, що на кухні розміщено меблі і обладнання некомфортно, приготування їжі займає більше часу та потребує більших енергетичних затрат. Ідеальне розміщення – це трикутник, в якому розміщені плита, раковина і холодильник. Німецькі спеціалісти рекомендують холодильник розміщати у лівому куті кухні так, щоб двері відкривались справа наліво, а плиту – ближче до правого кута між розділюючим столом і столом для приготування.

Схожі вимоги можна назвати і до робочого місця для осіб різних спеціальностей і професій. Основне, щоб працювати було зручно і комфортно, щоб при проведенні робочих операцій людина менше втомлювалась, тобто витрачала менше енергії.

Людину, яка працює за допомогою машини, називають оператором.

Основні етапи діяльності оператора при вирішенні певних задач:

- перший етап – сприйняття інформації;

- другий етап – оцінка інформації, її аналіз та узагальнення на основі заздалегідь заданих або сформованих критеріїв оцінки.

Проблемами взаємодії людини та машини займається також інженерна психологія. що з’явилась як розділ і психології, і ергономіки, завданнями якої є:

- вивчення впливу психологічних факторів на ефективність системи ЛТС;

- аналіз функції людини у системі ЛТС, вивчення структури та класифікації діяльності оператора;

- вивчення процесів переробки інформації людиною-оператором;

- розробка принципів і методів професійного добору і підготовки операторів у системі ЛТС.

Власне, на добір професійних кадрів впливають індивідуально-психологічні особливості та функціональна надійність оператора, що визначається сукупністю індивідуальних рис, якостей оператора, його індивідуальністю, своєрідністю і неповторністю у рівні розвитку, ступенем активізованості, компетенції:

- темперамент, стиль, емоційна стійкість та інше створюють можливість для прояву високої чи низької надійності;

- активізаційні, стимулюючі якості (організація уваги, відповідальність та ін..), формують визначений стиль і організацію діяльності;

- сприймання інформації, прийняття рішень, психомоторика безпосередньо регулюють, визначають характер конкретних дій, їх нормативні чи помилкові прояви.

Творча пізнавальна діяльність поряд з жорстко детермінованими завданнями займає значне місце у багатьох видах операторської діяльності. Своєчасна і правильна операція в аварійній і критичній ситуації, а також самооцінка особистої ролі в ній досягається оператором тільки шляхом складної інтелектуальної діяльності, вміннями швидко адаптуватися до нових ситуацій.

Над всіма цими питаннями працюють, всі ці якості і особливості оператора враховують при доборі кадрів.

Ринок праці розвивається динамічно, реагуючи на зміни економічної ситуації та інших факторів навколишньої дійсності. Певні спеціальності стають менш потрібними, інші ж навпаки. Багато традиційних спеціальності сьогодні немислимі без навичок і вмінь, які кілька років тому були непотрібні. Здійснюючи відбір кадрів, необхідно знати і постійно враховувати особливості сучасного ринку і ситуацію в економіці, політиці, бути в курсі технічних та інформаційних інновацій. Підбір персоналу - найвідповідальніший етап в управлінні персоналом. Підбір персоналу - це окреме завдання, цілий процес, який починається з аналізу діяльності і закінчується прийомом фахівця на роботу. Успішність добору залежить від багатьох причин, знань, навичок, умінь фахівців, що займаються цими проблемами. У процесі підбору персоналу залежно від розмірів організації роботодавець повинен вирішити:

- скільки додатково працівників потрібно буде організації;

- де організація планує шукати необхідних працівників;

- які спеціальні кваліфікації і досвід дійсно необхідні;

- яким чином організація планує поширювати інформацію про вакансії;

- як планується оцінювати ефективність роботи з підбору кадрів.

Підбір працівників на постійну роботу - далеко не єдиний варіант задоволення потреб у персоналі. На Заході широко використовується варіант найму персоналу, зокрема і тимчасового найму (взяти співробітників напрокат) для вирішення термінових проблем фірми (81% американських фірм користуються послугами тимчасових працівників).

Основою правильного підбору кадрів є наявність об’єктивної інформації про працівника і формальних вимог до вакантної посади, щоб обґрунтовано провести їх з`єднання.

Згідно принципів підбору кадрів:

- підбираються працівники, які можуть вирішувати поставлені задачі;

- підбір персоналу здійснюється виходячи із професійної підготовки, виробничого досвіду та якостей працівника (недолік цього способу – коли з’являється висококваліфікований робітник, то вакантне місце може бути зайняте працівником нижчої кваліфікації);

- суміщення 1 і 2 способів, коли для висококваліфікованих працівників підбираються робочі місця зі зміною існуючого розподілу функцій;

- підбір персоналу являє собою процес відбору необхідних кандидатур на вакантні робочі місця, виходячи із резерву кадрів, що є на біржі праці і на підприємстві.

Політика найму різна в різних фірмах і, як правило, залежить від прийнятої там системи цінностей. На сучасному ринку праці роботодавці широко використовують при підборі кадрів співбесіду, де застосовують різноманітні методи: інтерв’ю, тестування, бесіду, професійну пробу, проводиться також перевірка рекомендацій / збір та аналіз інформації про кандидата. Розглянувши документи, рекомендації, знання, уміння, навички, а також фізіологічні і психологічні властивості претендента на посаду: стиль, темперамент, емоційну стійкість, активізованість - пам’ять, роботодавець проводить аналіз, порівняння властивостей і знань претендентів, підбираючи необхідні кадри.

Запитання для самоконтролю:

1. Зобразіть схему обміну речовин і енергії в клітині. Розкрийте поняття асиміляції (анаболізму), дисиміляції (катаболізму).

2. Охарактеризуйте основні органічні речовини, необхідні для нормального функціонування організму людини.

3. Психологія людини та її безпека.

4. Назвіть основні ознаки властивостей людини.

5. Охарактеризуйте чоловічу і жіночу стать.

6. Мова як атрибут людини. Для чого українському народові потрібна своя мова?

7. Розкрийте основні людські риси.

8. Розкрийте поняття «пам’ять», «мислення», «емоції».

9. Які Ви знаєте види пам’яті? Охарактеризуйте їх. Назвіть приклад генетичної пам’яті.

10. Що враховують при доборі кадрів?

Рекомендована література:

1. Желібо Є.П., Завірюха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України І-ІV рівнів акредитації – Київ: «Каравела», 2002. Львів «Новий Світ -2000»

2. Яким Р.С. Безпека життєдіяльності людини. Видавництво «Бескид Біт», 2005.

3. Аллан і Барбара Піз. «Мова взаємостосунків (Мужчина і жінка)».

4. Магура М., Пошук і відбір персоналу. М.: Інтел-Синтез, 2001, 272 стор.

5. Степанишин Б. Генетичний код нації, або Мова про мову // Вітчизна. - 2002. - № 5-6 . - C. 123-130

6. Володимир Гонський «Людина і нація. Час воїнів. Київ , Основа» - 2012

Основи валеології

План

1. Предмет валеології.

2. Людина як біоенергетична система.

3. Здоровий спосіб життя.

4. Шкідливі звички та їх профілактика.

1. Предмет валеології

Валеологія (від латинського valeo – бути здоровим) – термін, який ввів радянський вчений, доктор медичних наук, професор, академік Академії технологічних наук Росії Ізраіль Брехман.

Валеологія – наука, яка вивчає суть, механізми і прояви здоров’я, методи його діагностики і прогнозування, а також корекцію шляхом оптимізації механізмів здоров’я з метою підвищення його рівня, поліпшення якості життя і соціальної адаптації індивіда (з вільної енциклопедії).

Отже валеологія – наука про здоров’я. Вона відрізняється від інших наук, які вивчають здоров’я людини, тим, що у сфері інтересів валеології знаходиться здоров’я і здорова людина, в той час як у медицині – хвороба і хворий, а в гігієні – середовище перебування і умови життєдіяльності людини.

Предметом валеології є індивідуальне здоров’я людини, його механізми, можливості їх корекції, резерви здоров’я людини і здоровий спосіб життя. В цьому полягає одна із відмінностей валеології від профілактичних медичних дисциплін, рекомендації яких скеровані на попередження хвороби.

Основні завдання валеології:

- вивчення механізмів формування, розвитку, збереження резервів систем організації способу життя людини;

- формування способу життя індивіда шляхом: розвитку інтелектуальної творчої діяльності; виховання, підвищення культури знань психофізіології свого організму; мотивації на здоров’я;

- розробка методів генетичного психофізіологічного моніторингу здоров’я;

- інформаційно-просвітня діяльність;

- створення безперервної валеологічної освіти;

- підготовка навчальної літератури з валеології для шкіл і ВНЗ;

- підготовка і підвищення кваліфікації кадрів.

Розрізняють загальну, медичну та педагогічну валеологію.

Медична валеологія визначає різницю між здоров’ям і хворобою і їх діагностику, вивчає способи підтримання здоров’я і попередження хвороб, розробляє рекомендації із забезпечення здоров’я і здорового способу життя людини.

Педагогічна валеологія вивчає питання освітньої і виховної роботи із збереження і зміцнення здоров’я людини.

Складові частини валеології:

- морфологія (анатомія) здоров’я;

- фізіологія здоров’я;

- генетика здоров’я;

- екологія здоров’я;

- безперервне валеологічне виховання і освіта;

- формування здорового способу життя.