Фізіологічні та психологічні критерії безпеки людини

План

1. Фізіологічна надійність людини.

2. Психологічні властивості людини.

3. Професійний вибір кадрів.

1. Фізіологічна надійність людини

Незважаючи на наявність різноманітних гіпотез про виникнення життя на Землі, вважається, що найвищою стадією розвитку життя є людина. Резерви організму людини надзвичайно високі, що дає їй можливість виживати як біологічному виду в складних умовах.

Одиницею вимірювання безпеки життєдіяльності людини є тривалість її життя. Організм може існувати у природних умовах тільки завдяки здатності утворювати свої складові частини-клітини і підтримувати їхнє самовідновлення протягом усього життя; сприймати всі зміни у навколишньому середовищі і реагувати на них.

Діяльність організму або окремої його частини називають фізіологічними функціями. Завдяки їм організм пристосовується до змін навколишнього середовища.

Людина живе завдяки обміну речовин і енергії (поглинання речовин і енергії з навколишнього середовища і виділення кінцевих продуктів розпаду і енергії в це середовище), що єднає живий організм з навколишнім середовищем.

Є два процеси обміну речовин: асиміляція (лат.assimilatio – уподібнення, ототожнення) або анаболізм – пластичний обмін (засвоєння клітинами речовин, що надходять ззовні і стають складовою частиною їхніх структур, синтез сполук), і дисиміляція (лат.dissimilatio – неподібний) або катаболізм – енергетичний обмін (ферментативне розщеплення органічних речовин на простіші та виведення з організму продуктів розпаду). Внаслідок дисиміляції вивільняється енергія, яка перебуває у міжатомних зв’язках складних органічних сполук. Вона використовується клітинами для різних потреб.

Коли йдеться про обмін якихось речовин, то використовують термін метаболізм (грец. mabole – генетика, селекція).

Людина живе, її організм діє, проходить процес обміну речовин і енергії. Але, як ми бачимо на практиці, кожна річ, якою ми володіємо, з часом зношується, старіє, руйнується, ламається і стає непридатною для користування. Так і людський організм з часом руйнується. Але система людського організму дуже складна і здатна до саморегуляції, саморепродукції і регенерації (самовідновлення).

Саморегуляція – це здатність організму автоматично підтримувати свій хімічний склад, цілісність структур і функцій на всіх рівнях організації організму.

На клітинному рівні регулюється ступінь перетворення макромолекул, органел, а також включення процесів відновлення. Потрібно пам’ятати, що процеси катаболізму і анаболізму різні не лише за напрямом, але й за своїми механізмами. І саме саморегуляція пов’язує їх в єдиний процес, який ми ще досконало не знаємо.

Саморепродукція – це самовідновлення або розмноження.

Цю властивість мають всі живі системи і цей процес перервний, тільки через деякий час дорослий організм народжує новий – молодий. Так продовжується життя виду як одиниці біосистеми.

Живі організми є надзвичайно нестійкими. Руйнуються і розпадаються органічні молекули і насамперед білки, органели клітин і цілі клітини. Наприклад, період напіврозпаду деяких білків печінки – кілька хвилин, окремі клітини крові живуть лише півгодини, клітини травного каналу – близько доби. За таких умов життя організму можливе лише у тому випадку, коли буде таке ж швидке відновлення зруйнованих структур Це явище називають фізіологічною регенерацією.

Таблиця 5

Обмін речовин і енергії в клітині

Пластичний обмін – (асиміляція, анаболізм) Сукупність реакцій біосинтезу (утворення речовин) відбувається з поглинанням енергії.

Енергетичний обмін – (дисиміляція, катаболізм). Сукупність реакцій розщеплення речовин з виділенням енергії

Якщо постійно руйнувати свій організм (печінку, нирки, на які в організмі припадає велике навантаження, під час куріння тютюну, вживання алкоголю, надзвичайно гострих страв, забрудненої хімією їжі; серце, - під час стресів, вживання нецензурних слів, лайки; знервованості, вдихання забрудненого повітря і т.д.), органи не встигають відновитися.

Є такий вислів, що людина складається з того, що вона їсть.

Для нормального функціонування організму щоденний раціон людини повинен включати шість основних складових: білки, жири, вуглеводи. вітаміни, мінеральні речовини та воду.

Білки – це органічні речовини, що складаються з амінокислот, які, поєднуючись між собою в різних композиціях, надають білкам різноманітних властивостей. Білки є пластичним матеріалом для формування клітин і міжклітинної речовини і найціннішими компонентами їжі, бо їх нічим не можна замінити. З них складаються всі складові частини людського організму (м’язи, серце. мозок і навіть кістки містять значну кількість білків). Вони беруть участь у обміні вітамінів, мінеральних речовин, в доставці кров’ю кисню, жирів, вуглеводів, вітамінів,гормонів. Білки входять до складу гормонів, ферментів, антитіл, які забезпечують імунітет.

М’ясо, яйця, молочні продукти – це основні джерела тваринного білка. Хліб, крупи, бобові – основні джерела рослинного білка. Цінність білкового харчування полягає в поєднанні білків тваринного і рослинного походження.

Існують жири рослинного походження (олія, горіхи, вівсяна та гречана крупи) та тваринного походження (сало, вершкове сало, жирна свинина, ковбаси, сметана, сири). Тваринні жири – це тверді речовини, до складу яких входить значна кількість насичених жирних кислот. Рослинні жири – це рідини, які містять ненасичені жирні кислоти.

Звідси видно, що жири складаються з гліцерину та жирних насичених і ненасичених кислот.

Ненасичені жирні кислоти підвищують еластичність та зменшують проникливість судинної стінки, утворюють з холестерином легкорозчинні сполуки, які легко виводяться з організму, забезпечують його нормальний ріст і розвиток.

Жири висококалорійні, забезпечують в середньому 33% добової енергоцінності раціону, надають організму вітаміни А, Д, Е, К і біологічно важливі фосфоліпіди (лецитин, холін), забезпечують всмоктування з кишечника мінеральних речовин та жиророзчинних вітамінів, сполучаючись з білками, входять до складу клітинних оболонок і ядер, беруть участь у регулюванні обміну речовин у клітинах.

Якщо в організмі не вистачає жирів, послаблюється імунітет, зменшується опір інфекціям. При задоволенні організму потреб в енергії за рахунок вуглеводів і частково білків збільшується витрата білків та незамінних амінокислот.

Вуглеводи є головним джерелом енергії організму (становлять 55% енергоцінності добового раціону), тому в організмі їх знаходиться приблизно 2%, хоча в їжі їхня частка становить 70%. Вуглеводи переходять в жири, 30% - при раціональному харчуванні, при надмірній кількості їжі – значно більше, що призводить до порушення обміну речовин і хвороб.

Існують такі групи вуглеводів: моносахариди, олігосахариди, полісахариди. Моносахариди – це прості вуглеводи. Вони мають солодкий смак, швидкорозчинні у воді, легко всмоктуються в кишечник, легко засвоюються (глюкоза, фруктоза, галактоза). Олігосахариди (сахароза), полісахариди (крохмаль, глікоген, клітковина, пектинові речовини). Глікоген і лактоза містяться в продуктах тваринного походження.

Вітаміни регулюють процеси обміну речовин, потрібні для формування ферментів, гормонів та ін., утворюють з вуглеводів і жирів при окисних процесах речовини, які організм використовує як пластичний та енергетичний матеріал. В кліматичному поясі, де ми проживаємо, найчастіше наприкінці зими і на початку весни є нестача вітамінів А, С, В₁, В₂, РР. Це може спричинити різні захворювання, бо в цей час вітаміни не синтезуються в організмі. Вони повинні надходити з їжею.

Мінеральні речовини (мікроелементи і макроелементи) потрапляють в організм у вигляді мінеральних солей, не мають енергетичної цінності.

Мікроелементи – це група хімічних елементів, присутніх в організмі людини і тварин у малих концентраціях (залізо, мідь, кобальт, нікель, марганець, стронцій, цинк, хром, йод, фтор). Їх нестача може призвести до негативних змін в організмі, а надлишок має токсичну дію. Організм потребує на добу міліграми або частки міліграмів мікроелементів. Кальцій та залізо – найдефіцитніші мінеральні елементи в їжі людини.

Макроелементи бувають основного та кислотного характеру.

Основні макроелементи – це кальцій, магній, калій, натрій. Містяться в молоці, кефірі, овочах, багатьох ягодах, фруктах. З кислотних макроелементів відомі фосфор, сірка, хлор. Вони містяться в м’ясі, птиці, яйцях, сичужному сирі, хлібі, бобових, журавлині тощо.

Кальцій і залізо – найдефіцитніші в організмі людини.

Потрібну для людини кількість енергії визначають дослідним шляхом і виражають в калоріях. Кількість калорій, яка надходить в організм з продуктами – це калорійність їжі.

В сучасному світі людина зменшила рухову активність і витрачає набагато менше енергії, але не зменшила кількість їжі, яку споживає, тому отримує набагато більше калорій, ніж раніше. Це призводить до утворення жирової тканини в організмі і веде до ожиріння, що є одним із загроз життєдіяльності людини.

Отже, підтримання маси тіла на належному рівні є однією із умов нормального обміну речовин.

Раціональним вважається харчування, яке забезпечує нормальну життєдіяльність організму, високий рівень працездатності, опір впливу несприятливих факторів навколишнього середовища і максимальну тривалість активного життя.