Запам’ятовуючі пристрої Призначення та визначення запам’ятовуючих пристроїв (зп)
Однією з функціональних частин цифрових систем є запам’ятовуючі пристрої (ЗП), які служать для прийому, зберігання і видачі інформації.
Для короткочасного зберігання невеликих обсягів кодових слів зазвичай використовують регістри. При необхідності тривалого збереження і збереження великого обсягу інформації застосовують запам’ятовуючі пристрої, виконані на спеціалізованих ІС. Застосування ЗП дозволяє максимально спростити апаратну частину електронних пристроїв.
Основні параметри зп
Будь-який ЗП характеризується рядом параметрів. Розглянемо основні з них.
Ємність ЗП (М) – визначає максимально можливий об’єм інформації, що зберігається в ньому.
Одиницею виміру кількості інформації є 1 біт. Це кількість інформації, що відповідає одному розряду двійкового числа. Зазвичай інформація, що дорівнює 1 біту, зберігається в елементарному запам’ятовуючому елементі.
Динамічні характеристики ЗП в загальному випадку визначаються великим числом різноманітних часових параметрів, основними серед яких є час вибірки (звертання) і час циклів адресів в режимах читання та запису.
Час вибірки tA - інтервал часу між подачею на вхід пам’яті заданого сигналу та отриманням на виході даних, при умові, що всі останні сигнали подані.
Згідного даного визначення час вибірки можна визначити відносно будь-якого сигналу з необхідних для роботи пам’яті.
Час
циклу адреси в режимі запису 
-
мінімальний час співпадання сигналів
на керуючих входах пам’яті, необхідне
для надійного запису в неї інформації.
Час
циклу адреси в режимі зчитування 
-
визначається аналогічно.
Для надійної роботи ЗП необхідно дотримуватись окремих часових співвідношень між різними керуючими сигналами. Ці співвідношення задаються часом циклу (tSY), часом встановлення (tSU) , тривалістю дії (tW) та часом збереження (tV).
Рис.
9 Типові часові діаграми роботи ЗП в
режимах запису та зчитування
Під вказаними параметрами розуміють:
tSY – інтервал часу між початками сигналів на будь-якому керуючому вході ІС;
tSY, tV - інтервали, відповідно між початками та закінченнями двох різних керуючих сигналів;
tV – тривалість дії заданого сигналу керування.
Говорячи про швидкодію пам’яті, необхідно пам’ятати, що перш ніж зчитати інформацію, необхідно знайти її місце розташування вЗП.
При розробці ЗП застосовується метод довільного доступу, при якому час вибірки постійний і не залежить від місця розташування інформації в масиві.
Класифікація зп
За функціями, які виконуються, ЗП можна класифікувати на:
оперативні запам’ятовуючі пристрої (ОЗП);
постійні запам’ятовуючі пристрої (ПЗП).
Оперативні ЗП можуть бути виконані як статичними, так і динамічними.
В статичних ОЗП записана інформація постійно зберігається у відведеному для неї місці і не порушується при її зчитуванні. Порушення інформації можливе лише при її вимушеному затиранні або при вимкненні напруги джерела живлення.
В динамічних ОЗП інформація постійно не зберігається . Зчитування інформації супроводжується її порушенням. Для збереження інформації її необхідно записати знов.
Основними вимогами, що висуваються до ОЗП, є забезпечення максимально можливої швидкодії при заданому об’ємі та організації.
Для позначення на принципових електричних схемах ІС ОЗП використовують скорочення RAM (random access memory).
Постійні запам’ятовуючі пристрої (ПЗП) призначені для збереження інформації, що залишається незмінною протягом всього часу експлуатації пристрою. Зазвичай це або незмінні послідовності кодів, що визначають алгоритми, за якими функціонує пристрій, або деякі константи, необхідні для виконання певних обчислень.
В залежності від можливості запису інформації ПЗП поділяють на три підкласи: масочні ПЗП, програмовані ПЗП, репрограмовані ПЗП.
Для позначення на схемах електричних принципових ІС ПЗП використовують скорочення ROM (read only memory).