Музичні твори виконують:
Сольно Ансамблево Колективно
(один виконавець) (дует, тріо, квартет і т.д.) (оркестр, хор)
Хор – колектив співаків, які разом виконують вокальний твір з інструментальним супроводом чи без нього.
В залежності від складу виконавців, розрізняють хори:
Чоловічий Жіночий Дитячий Хор хлопчиків та юнаків Мішаний
За кількісним складом виконавців розрізняють:
Малий (від 12 чол.)
Середній (25-35 чол.)
Великий (50-60 чол.)
Хоровий масив (60-120 чол.)
Зведені хори (від кількасот чол.)
За манерою співу розрізняють
Академічний хор Народний хор.
Оркестр – це великий колектив музикантів, що грають разом на різних інструментах. Розрізняють оркестри духові, струнні, народних інструментів, естрадні, джазові і т.д.
Партитура – повний нотний запис всіх партій оркестрових інструментів.
Клавір – перекладення оркестрової музики для виконання на фортепіано.
Диригент – людина, яка керує підготовкою музичного твору до виконання (проводить репетиції) та керує виконанням твору (диригує) оркестром, хором, ансамблем. Крім ритму, диригент передає оркестру динамічні ефекти (посилення й ослаблення звуку), прискорення, уповільнення і зупинки руху, а також показує, коли якому інструменту вступати.
Музичні інструменти симфонічного оркестру.
Більше ста інструментів об’єднує найбагатший і різноманітний симфонічний оркестр.
Він складається з таких груп:
струнно-смичкові інструменти
дерев’яні духові інструменти
мідні духові інструменти
ударні інструменти
Група струнно-смичкових інструментів. Арфа.
Основною групою симфонічного оркестру є група струнно-смичкових. До них відносяться: скрипки, альти, віолончелі, контрабаси.
Скрипка – з’явилася близько середини XVI століття, прообразом послужила віола. Прототипами скрипки були арабський ребаб і німецька рота, злиття яких і утворило віолу. Форми скрипки встановилися до XVI століття; до цього віку і початку XVII відносяться відомі майстри скрипок — сімейство Аматі. Їх інструменти відрізняються прекрасною формою і чудовим матеріалом. Взагалі Італія славилася виробництвом скрипок, серед яких скрипки Страдіварі і Гварнері нині цінуються надзвичайно високо.
Альт – зовні альт виглядає майже так само, як і скрипка, але дещо крупніше й масивніше. Звучання — більш співуче, об'ємніше, це обумовлено тим, що його корпус більший, ніж у скрипки.
Віолончель – широко розповсюджена як сольний, ансамблевий та оркестровий інструмент. Класичні зразки віолончелі створили італійські майстри XVII-XVIII ст. А.Аматі, Дж.Ґварнері, Д.Монтальяна та А.Страдіварі.
Контрабас – струнно-смичковий музичний інструмент сімейства віол. Контрабас зберіг характеристичну віольну форму. Це найнижчий за діапазоном струнно-смичковий інструмент.
Арфа – струнно-щипковий інструмент із вертикально натягнутими струнами на дерев'яній рамі, зазвичай трикутної форми. Концертна арфа – великий музичний інструмент, підтримується рукою. Має до 47 струн і 7 педалей, встановлених знизу для зміни висоти звуку.
Група дерев’яних духових інструментів.
Дерев'яні духові музичні інструменти — це група інструментів, основним принципом гри на якому є регулювання довжини стовпа повітря шляхом відкривання отворів, розташованих на корпусі інструмента на певній відстані один від одного. До них належать: флейти, кларнети, гобої, фаготи.
На ранніх етапах свого розвитку ці інструменти, за винятком саксофону, виготовлялися виключно з дерева, чому і були названі дерев'яними. Деякі з них і зараз частково виготовляються з дерева (кларнет, гобой, також народні інструменти), інші ж як правило виготовляються з металу. Саксофон, хоча й виготовлявся від моменту свого винайдення (1841) з металу, також був віднесений до групи дерев'яних завдяки подібності принципу гри.
Флейта є одним з найдавніших музичних інструментів. Прабатьком флейти можна назвати звичайний свисток, що з'явився ще в древніх народів, і у ті часи був скоріше не музичним інструментом, а іграшкою або пристосуванням для виконання релігійних магічних обрядів, як наприклад, в індіанців Північної і Південної Америки, що виготовляли свистки з глини, кістки і дерева. Сучасного вигляду флейта набула у XIX столітті після того, як німецький майстер Теобальд Бьом удосконалив її.
Кларнет сконструйований в 1701 році нюрберзьким майстром Й.К.Деннером шляхом вдосконалення французької дудки Шалюмо. Виготовляється з ебонового (чорного) або гренаділового дерева.
Гобой виник у Франції в середині XVII століття в результаті реконструкції іншого інструменту. Велике значення для еволюції гобою мало винайдення на початку XIX століття Т. Бемом системи клапанів, спочатку застосоване для флейти. Згодом французькі майстри Гійом Трибер, Франсуа і Люсьєн Лоре пристосували винайдення Бема і для гобою, таким чином надавши інструменту сучасного вигляду.
Фагот винайдений в 1539 р. Афраніо в Ферраре, в результаті реконструкції іншого інструмента. Сучасного вигляду фагот досяг в 1834 році в результаті вдосконалень, здійснених німецьким майстром І.А.Хеккелем та фаготистом К.Альменредером. Виготовляється з клена (раніше також із бука, самшита, явора та ін.).