ОА. Куїнджі. Березовий гай
сень, осыпается весь наш бедный
сад,
Листья желтые по ветру летят..."
Особливо популярними п'єсами цієї збірки є також “Квітень. Пролісок”, “Червень. Баркарола”, “Липень. Пісня косаря”, “Листопад. На тройці”.
Твори літератури, живопису та музики, що втілюють певну картину природи називають пейзажем (живопис – А.Куїнджі, І. Левітан, І. Шишкін, література – М.Гоголь, О.Пушкін, А.Чехов). Композитори також дуже часто звертаються до пейзажу, наприклад: Ф.Ліст Етюд “Шум лісу”, К.Дебюсі “Кроки на снігу”, В.Косенко На галявині, М.Скорик Спів у горах, І.Шамо Берізка.
Світ тварин в музиці
Різноманітне втілення в музичному мистецтві отримали образи тварин, комах, птахів, риб тощо. ”Перлиною” втілення таких образів стала “Зоологічна фантазія” або “Карнавал тварин” французького композитора другої половини XIX сторіччя Каміля Сен-Санса.
“Зоологічна фантазія” призначена для невеликого ансамблю інструментів: двох роялів, струнного квінтету, флейти, флейти-пікколо, кларнета, ксилофона і гармоніки. Це сюїта з 14 мініатюр.
“Вступ і королівський марш лева”
“Кури та півень”
“Антилопи”
“Черепахи”
“Слони”
“Кенгуру”
“Акваріум”
“Персонаж з довгими вухами”
“Зозуля в глибині лісу”
“Пташник”
“Піаністи”
“Скам’янілості”
“Лебідь”
Фінал
У кожній мініатюрі ми зустрічаємося із характерами різних персонажів цього твору. Здебільшого із назви зрозуміло, що за тварина постає перед слухачем, а слухаючи музику ми відчуваємо найхарактерніші особливості цих образів. Святковий фінал найточніше відповідає назві сюїти – “Карнавал тварин”. У веселому стрімкому танці немов би проносяться уже відомі нам персонажі, їх теми одна за одною проходять перед слухачем. Так завершує свою “Зоологічну фантазію” Каміль Сен-Санс.
Дитячі ігри та іграшки в музиці
Людина грається змалечку. Прикладами дитячих ігор є хованки, класики, скакалки, гумки тощо. Важливим елементом дитячих ігор є іграшка. Іграшка — предмет, що використовується у грі. Іграшки походять з доісторичних часів; ляльки, що зображують немовлят, тварин, та солдатів, разом із копіями знарядь праці, часто знаходять на місцях археологічних розкопок. Дерево, солома, глина, льон, вовна, кукурудза, сир, борошно — ось далеко не повний перелік матеріалів, з яких виготовляли іграшки. Однією з найпопулярніших була лялька.
Л
В Україні виготовленню традиційної ляльки приділяється особливого змісту та значення. В деяких традиціях лялькам не робили обличчя, задля того, щоб дитина могла сформувати в своїй уяві власний образ своєї подружки та ангела охоронця. В деяких традиціях створювали обличчя, щоб діти з дитинства тягнулись до прекрасного та спілкувались з лялькою. Крім того, слід відмітити ритуальну ляльку, яка робилась із хрестом на обличчі (Вона мала прикликати дух померлої або ще не народженої людини до живих, запросити її в коло сім’ї, до столу чи до тієї дитини, яку виховувала. Бо уособлювала дух прадавнього предка, а відтак не дівчинка гралася лялькою, а лялька, як стара баба, передавала досвід минулого новому поколінню).
Ляльок також використовували у лялькових театрах. У період середньовіччя відомим на весь світ був італійський ляльковий театр. Його герої до цих пір відомі усім, це Арлекін – спритний і винахідливий слуга, Коломбіна – весела спритна служниця, П’єро – нещасливий коханець. У Росії ж найпопулярнішим героєм комедійних театрів ляльок був Петрушка.
Образи дитячих ігор та іграшок часто приваблювали композиторів різних поколінь та напрямків. Саме тому у музиці багато творів, що втілюють дитячий світ ігор. Так, наприклад, дитячі ігри втілені у таких музичних творах: “Скакалочка” В.Косенка, “Наввипередки” М.Мясковського, “Квачі” С.Прокоф’єва, “Гра в конячки” П.Чайковського та інші. Незліченна кількість і втілень образів дитячих іграшок. Це і “П’єро”, “Арлекін” з “Карнавалу” Р.Шумана, і “Петрушка” В.Косенка, “Бал ляльок” та “Сором’язлива лялька Б.Мартіну та інші. А також часто зустрічаються образ механічних іграшок чи музичних інструментів, таких як скриньки, табакерки, заводні ляльки, шарманки (катеринки) тощо: цикл “Музичні іграшки” С.Губайдуліної, “Музична табакерка” А.Лядова.
Казка та казкові герої в музиці
Казка —розповідний твір про вигадані, а часто й фантастичні події, що відбуваються з людиною чи твариною. Казки виникли в доісторичні часи і відігравали значну роль у духовному житті всіх народів. Народна казка – жанр усної народної прози: епічні оповідання алегоричного, повчально-розважального, чарівно-фантастичного, героїчного або побутового змісту.
У письмовій формі казка відома в Індії, Персії вже понад десять століть. У Європі казка на літературному просторі з’явилась значно пізніше. Її батьківщиною вважається Франція ХVІІ ст. Слухачами та читачами були переважно освічені дорослі, зокрема дами, молодь, яка потребувала зразків поведінки, прийнятої в суспільстві.
Казки різних країн світу мають багато спільних сюжетних ліній та персонажів. Можливо це сталося через те, що казки „мандрують” по світу, набуваючи нових елементи та варіантів розвитку подій.
У центрі казки завжди перебуває герой-добротворець і антигерой-злотворець. Герой-добротворець визволяє рідну землю від зміїв, чужоземців, рятує красуню; антигерой засуджується, проганяється, гине. Образу жінки, дівчини-героїні притаманні вірність коханому, материнському обов’язку, готовність до самопожертви заради дітей, чоловіка. Основним сюжетом будь-якої казки є втілення людської мрії про кращу долю, перемогу добра.
Головними героями українських народних казок є хитрий лис, боязкий зайчик, нерозумний жадібний вовк, відважний півник тощо. У казках народів світу ми зустрічаємо різних фантастичних істот, таких як гноми, велетні та чарівники, феї, принци та принцеси, відважні воїни та дотепні веселуни.
Казку та казкових героїв у своїх музичних творах відтворювали композитори всього світу. Дуже багато творів, котрі так і звуться “Казка”, “Казочка”, “Маленька казочка”, “Казки” і т.п. Написано безліч творів, що втілюють образ безпосередньо якогось казкового героя чи чарівних речей. Наприклад, “Баба Яга” з “Дитячого альбому” П.Чайковського чи самостійний твір А.Лядова, ”Семимильні чоботи” з “Бірюльок” С.Майкапара, “Хатинка на курячих ніжках” з “Картинок з виставки” М.Мусоргського, “Похід гномів” Е.Гріга і т.д.
Музичні подорожі
Споконвічне прагнення людини побачити світ, відкрити його для себе втілюється у музиці багатьох композиторів. Це враження від мандрівок та пригод. Прикладом можуть стати кілька п’єс з “Дитячого альбому” П.І. Чайковського, що не лише втілюють образи навіяні відвідинами композитора різних країн Європи, але й відображають прекрасне знання Чайковським фольклору цих країн. Це Італійська, Німецька, Старовинна французька та Неаполітанська пісеньки.
“Італійська пісенька” відкриває собою міні-цикл в середині “Дитячого альбому”, що можна умовно назвати “Музичний щоденник мандрів”. Ці мініатюри мають яскравий національний колорит. Однією з найпопулярніших є “Старовинна французька пісенька”, в основі якої лежить оригінальна французька мелодія. Чайковський розповідав, як почув цю мелодію у виконані десятилітнього хлопчика. Вона дуже припала до душі композитору. Приїхавши додому, Чайковський втілив цю мелодію в п’єсу для фортепіано. Далі йде “Німецька пісенька”, що за характером нагадує австрійсько-німецький народний парний танець лендлер. Завершує “музичну подорож” “Неаполітанська пісенька”. Проживаючи в Італії, Чайковський слухав багато італійської народної та професійної музики Одно з таких мелодій він і використав у цій п’єсі. “Неаполітанська пісенька” – одна з найзнаменитіших мелодій. В уяві постає картина веселого італійського карнавалу, що його не раз бачив композитор.
Кожен композитор, як справжній патріот своєї батьківщини, звичайно ж окрім звернення до образів інших країн, описує також рідні для нього місця. Це чутно у мазурках та полонезах Ф.Шопена, Угорській рапсодії Ф. Ліста, Симфонічній поемі “Влтава” Б. Сметани, “Камаринській” М.Глінки, Норвежських танцях Е. Гріга і т.д. Слухаючи такі твори, подумки подорожуєш цими країнами, відчуваєш їх національні особливості.
Картини свята в музиці
Свято, торжество, урочистості, влаштовані з якої-небудь нагоди, “дарують” людині особливий стан душі, незрівнянні піднесені почуття. Це особлива форма видовищних заходів, що можуть опиратися як на народні чи релігійні традиції так і сімейні чи державні. Композитори різних країн дуже вдало втілили святковий піднесений настрій, картини свят, урочистостей чи народних гулянь у своїх музичних творах.
Так у п’єсах Петра Ілліча Чайковського "Грудень. Святки" та "Лютий Масляна" із циклу “Пори року” надзвичайно вдало змальовані настрої та картини зимових святкувань.
П’єса "Грудень. Святки" присвячена святам зимового циклу (Різдво, Новий рік та Водохреща), які продовжувались більше двох тижнів, вони супроводжувались піснями, танцями, народними гуляннями. Твір складається з трьох частин. У першій – веселій, радісній – можна почути кульмінацію народного свята з піснями, танцями, іграми. У другій частині музика тривожна, інколи вчувається свист заметілі, ніби будинки засипає снігом, усі розбіглися по домівках. Але ось музика плавно переходить у ніжно, хвилюючу мелодію. Все стихає. Наступили сутінки. Дівчата ворожать при свічках.
Раз в крещенский вечерок
Девушки гадали
За ворота башмачок
Сняв с ноги бросали." (Жуковский В.А.)
Інша п’єса "Лютий Масляна" присвячена народним гуляння масляного тижня. Тижня перед Великим постом. У цей час усі веселяться, проводять веселі ігри, катаються на конях. А хазяйки печуть млинці – специфічна язичницька страва, що з глибини віків увійшла у східно слов’янську традицію.
“Масляна” – це картина народного гуляння, де живописні елементи поєднуються із звуконаслідування юрби, що весело гуляє, звучання народних інструментів. Слухач відчуває дзвінкий сміх, таємничий шепіт, яскраве свято.
"Скоро масленицы бойкой закипит широкий пир." (Вяземский П.А.)
Музичний портрет
Портрет — це зображення або опис людини чи групи людей художніми засобами. Портрет один з найважливіших жанрів живопису. В ньому втілюються як зовнішні риси, так і внутрішній світ людини. До портрету звертаються не лише художники. Але й літератори, і, звичайно ж, музиканти. Прикладом можуть стати кілька п’єс із фортепіанної сюїти відомого німецького композитора Роберта Шумана “Карнавал”. У цьому творі композитор показує слухачам низку яскравих картин та персонажів, що втілюють разом закінчений твір. Серед цих образів виокремлюються п’єси, що втілюють образи реальних людей, так звані музичні портрети: “Шопен”, “Паганіні”, “Кіаріна”, “Естрела”.
Зрозуміло , що п’єса “Шопен” стала портретом відомого польського композитора та близького товариша Шумана Фрідеріка Шопена. Що ж нагадує музика, що зображає цю людину. Напевно, що його прелюдії – ліричні та дещо сумні, поетично співучий рояль.
Як дивно зазвучав рояль! Такі стрімкі стрибки та поривчатий рух мелодії скоріше б підійшли скрипці, у руках великого майстра-віртуоза. І справді, це портрет іще одного композитора-сучасника Шумана. Це Паганіні – італійський скрипаль-віртуоз та композитор.
Натхненно та зворушливо заспівав рояль. Мелодія ллється вільно, широко та дещо задумливо. Це молода дівчина-підліток, яку друзі звуть Кіариною. Вона сама вигадала собі це ім’я. Насправді ж вона Клара Вік – учениця та приятелька Шумана. Але мине час і вона стане відомою піаністкою Кларою Шуман, дружиною композитора.
Фортепіанна сюїта “Карнавал” була присвячена Ернестині Фон Фрікен, що дуже подобалася молодому композитору. Саме її було зображено у п’єсі “Естрела”. Рішуча, впевнена і, в той же час, ніжна та витончена, вона чарівна. Такою її бачив Шуман і такою її зобразив в музиці
Ці портрети настільки точні і відчутні, і це все малює композитор лише звуками.
Музика в родинному колі
Велика частина музичних творів так чи інакше пов’язані із родиною та її членами. Особливо можна відмітити пісні про матір. Мати – найрідніша у світі людина. Особливо велично відносяться до матері в Україні. Немає жодного поета, письменника чи художника, який би не присвятив свого твору матері. Найніжнішими, найщирішими словами писали про свою матір А. Малишко, В. Сосюра, В. Симоненко, Є. Гуцало, О. Довженко, Д. Павличко, Д. Білоус, Гр. Тютюнник та багато інших українських письменників. Не оминули образу матері і композитори: П.Майборода “Рідна мати моя” (слова А.Малишка), В.Гаврилін “Мама” (слова А.Шульгіної) та багато інших пісень. Образ матері та бабусі також часто зустрічається в інструментальних творах. Так П.Чайковський у збірці п’єс “Дитячий альбом” також втілює образ матері, а С.Прокоф’єв – образ бабусі у чотирьох п’єсах для фортепіано “Казки старої бабусі”.
Особливим жанром музики, що використовується у родинному колі є колискова. Колискові пісні – ліричні пісенні твори, які виконуються матір’ю (рідним батьком чи іншими членами родини) над колискою дитини для того, щоб її приспати. Це один з найдавніших жанрів народної творчості. В минулому подібні пісні виконувались не тільки, щоб приспати дитину, а привернути до неї або відвернути від неї дію певних духовних сил, оберегти від зла. Оскільки єдиним слухачем є дитина, яка лише починає розуміти окремі слова, то у колискових використовується тільки найпростіша загальновживана лексика, у них нема складних поетичних прийомів. Основним виразником колискової пісні є мелодія, яка навіває дитині сон. Як наприклад в українських народних колискових “Котику сіренький”, “Ой, ходить сон коло вікон”, а також у “Вечірній пісні” К.Стеценка та багатьох інших творах.
Внутрішній світ людини в музиці
Вплив музики на людину не можна переоцінити. Вона викликає різні почуття та переживання – бурхливу радість, насолоду чи сильне душевне потрясіння. Музика може спонукати слухача до серйозних роздумів, переживань. Часто слухач виявляє, що твір написаний багато років тому, розповідає про його власні почуття. Широко відомими стали слова німецького поета Генріха Гейне “Музика починається там, де слова втрачають свою силу”. Бо музичне мистецтво звернене в першу чергу до почуттів людини та її переживань. Музика – це почуття композитора, які втілені за допомогою звуків у музичний твір. Найрізноманітніші людські переживання можна зустріти у творах різних композиторів. Так, наприклад, у циклі “24 дитячі п’єси для фортепіано” В.Косенка ми відчуваємо дитячий сум у п’єсі “Не хочуть купити ведмедика” та неосяжну радість у творі “купили ведмедика”. У фортепіанному циклі Р.Шумана Альбом для юнацтва” ми зустрічаємо п’єси з назвами, що говорять самі за себе “Перша втрата” та “Дитяче прохання”. А от твір Ф.Ліста “Мрії кохання” передає високі шляхетні почуття любові чоловіка до жінки.
Найпотаємнішою миттю життя людини є звернення до вищих сил, до бога з проханням чи молитвою. Одним з найвідоміших музичних творів-молитов на Україні є “Молитва за Україну”.
“Молитва за Україну” — це урочистий музичний твір, відомий також під назвою “Боже, великий єдиний, нам Україну храни” або як церковний гімн України. Музику до нього написав видатний український композитор Микола Лисенко, слова Олександр Кониський. Написана вона в 1885 році, а пізніше кілька разів аранжована. Відомі аранжування В. Г. Матюка, К. Стеценка та О. Кошиця.
Найвідомішою на весь світ музичною молитвою є твір Ш.Гуно з використанням музики Й.Баха “Ave Мaria”.
Музика посміхається
Один з найпозитивніших станів людської натури є усмішка та сміх. До такого стану людини призводять різні прояви гумору (іронія, пародія, сатира, анекдот, жарт, каламбур та ін.). Гумор — доброзичливо-глузливе ставлення до чого-небудь, спрямоване на викриття вад або художній прийом у творах літератури чи мистецтва, заснований на зображенні чого-небудь у комічному вигляді. У народі говорять: “у доброму гуморі” — у доброму настрої; “не в гуморі” — у поганому настрої”. Почуття гумору – це здатність людини розуміти жарт. Воно надає людині впевненості в собі, оптимізму. Інструмент гумору – це жарт. Зазвичай вдало вигаданий жарт знімає напругу, смуток або страх.
Композитори як митці, також не стоять осторонь гумору і дуже полюбляють пожартувати. Такі прояви гумору ми зустрічали і в “Зоологічній фантазії” Каміля Сен-Санса і в “Карнавалі” Р.Шумана і в працях інших композиторів. Зазвичай твори гумористичного характеру мають відповідні назви. Такі, наприклад, як гумореска, скерцо, бурлеска чи просто жарт, як у Й.Баха.
Основними прийомами створення комічного ефекту в музиці є нетрадиційний підхід до створення образу, явне перебільшення певних рис (гіпербола), яскравий різкий контраст музичних тем (гротеск). Особливу увагу привертає до себе вокальний гумористичний твір італійського композитора Джоаккіно Россіні “Дует кішок”, де за допомогою прекрасної музики зображається розмова двох тварин, а замість слів ми чуємо “навчання”. Все це створює чудовий настрій і неминуче викликає посмішку на обличчі.
Зміст музичних творів
Коли ми слухаємо ,наприклад, “Зоологічну фантазію” К.Сен-Санса чи “Пори року” П.Чайковського, чи “24 п’єси для фортепіано” В.Косенка, ми уявляємо конкретні образи вказані композитором у назві твору чи епіграфі до нього. Інструментальні музичні твори, в основі яких лежить “програма”, тобто певний сюжет або образ, називаються програмними. Найчастіше програмний твір має певний заголовок, епіграф або літературну передмову. Їх створює або обирає сам композитор.
Завдяки конкретному змісту програмна музика доступніша і зрозуміліша слухачам. У таких творах композитори широко використовують зображальність, сильніше підкреслюють контраст між образами-темами, розділами форми.
РОЗДІЛ IV. Мистецтво музичного виконавства
Виконання музики. Солісти. Вокальні голоси.
Музику виконують музиканти за допомогою інструментів (інструментальну) та голосів (вокальну). Сольне виконання передбачає самостійне виконання музичної теми або всього твору із супроводом або без нього.
Голос людини – це найдосконаліший музичний інструмент. За висотою та забарвленням людські голоси розподіляють на:
чоловічі – бас (Федір Шаляпін, Борис Гмиря), баритон (Муслім Магомаєв), тенор (Іван Козловський, Пласідо Домінго, Хосе Каррерас, Енріко Карузо)
жіночі – контральто (Мариан Андерсон), меццо-сопрано (Олена Образцова), сопрано: драматичне, ліричне, колоратурне (Монсеррат Кабалье, Мария Каллас, Анна Герман)
дитячі – сопрано та альт, а найвищий хлоп’ячий голос називають дискантом.
Музичні інструменти: орган, клавесин, фортепіано.
Орган – клавішний духовий інструмент. Складається із сотень дерев’яних труб і трубочок різної форми та величини. Є механізм для вдування повітря (міхи) в труби та кафедра, де розміщується органіст. Тут знаходяться клавіатури для рук (мануали 1-5) та ніг (педаль).
Клавір – клавішно-струнно-щипковий інструмент (клавесин, клавікорд, чембало, вердженел). Має 1-3 клавіатури. Звук подавався щипком пера струни. Звук яскравий з металевим забарвленням, але не змінювався по гучності та швидко гаснув. Через це часто використовували мелізми – мелодичні звороти з музичних тривалостей: трелі, морденти, групетто, форшлаги і т.д.
Фортепіано – клавішно-струнний музичний інструмент (рояль, піаніно). Винайдений у 1709 році італійським майстром Бартоломео Крістофорі, отримав назву “клавесин з піано та форте” – скорочено фортепіано.
Види музичних колективів. Ансамбль. Хор. Оркестр.