2.2. Особли­вості інформаційної бази підприємства та вимоги до її формування.

Інформаційна база має велике значення для ефективності прийняття відповідного рішення. Тому ця інформація повинна відповідати визначеним вимогам. (Рис. 2.).

Головними з них є наступні:

1. Корисність. Ця вимога визначає, наскільки отримана інформація впливає на прийняття відповідних рішень, наскільки вона є корисної для розробки та визначення податкової стратегії підприємства в цілому. Крім того вона повинна використовуватись для розробки внутрішніх та поточних планів та розробок.

2. Обсяг інформації. Інформація повинна мати завершений характер, тобто в повному обсязі характеризувати різні аспекти діяльності підприємства. Показники, які отримує підприємство, повинні задовольняти потреби для проведення всебічного аналізу та плануванню їх.

3. Фактичність. Інформація повинна відображати реальний стан діяльності підприємства, характеризувати не тільки внутрішнє економічне середовище, але й зовнішнє середовище, включаючи правові аспекти, законодавчу базу, різні екологічні чинники, які впливають, або можуть вплинути на діяльність підприємства.

4. Динамізм. Інформація повинна відображати стан справ на конкретний час, причому це стосується як минулого часу, так й сучасного та майбутнього. При цьому треба мати на увазі характер і

   Обсяг інформації

   нформаційних потоків та строки їх отримання. Деякі відображають стан

Корисність

Ефективність

Р

Фактичність

Динамізм

ис. 2. Вимоги до інформаційної бази податкового менеджменту.

за 1 день, 1 добу, 1 тиждень, 1 місяць, а деякі відображають інформаційні потоки за рік або декілька років. В цій вимозі важливе значення має оперативність отримання інформації, й чим менший час її проходження від миті здійснення будь-якої події до періоду отримання її податковим менеджером або керівництвом підприємства, тим більш ефективне рішення може бути прийнято. Крім того інформація повинна постійно оновлюватись й доповнюватись.

5. Ефективність. Отримання інформації не повинно бути дорожчим, ніж користь від її отримання при підготовці та прийнятті рішення.

2.3. Показники, які її характеризують інформаційну систему

В цілому інформаційна база складається з різних джерел отримання, показників та елементів, які умовно можна поділити на наступні групи. (Рис. 3.).

Р ис. 3. Інформаційна база та показники її складу.

1. Закони України, Укази Президента України. До законодавчої та методологічної інформаційної бази відносяться всі Закони, які приймаються Верховною Радою України з питань оподаткування, постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України в межах їх повноважень з питань оподаткування. Негативною рисою цього елементу інформаційної бази є її постійна змінність. Практично щомісяця Верховна Рада повертається до перегляду багатьох законів й вносить в них зміни, або доповнення, що негативно впливає на розробку податкової політики підприємства. Нажаль короткостроковість дії характерна й для деяких Указів Президента України.

2. Підзаконні правові та юридичні документи. Їх головною метою є пояснення та методологічне забезпечення прийнятих та діючих законів. В більшості це Постанови Кабінету Міністрів України, методологічні розробки з питань розрахунку конкретних податків, обов’язкових платежів та зборів. Цей елемент інформаційної бази також має недоліки. В деяких випадках методики розрахунку конкретних податків не відповідають змісту Закону, носять двояке тлумачення окремих його положень, а в деяких випадках й вступають у протиріччя йому. Відсутність такої урегульованості приводить до конфліктів між платниками податків та податковими органами й в деяких випадках зверненням перших до арбітражного суду. По деяким Законам навпаки відсутні пояснюючи юридичні документи, що також погіршує в цілому стан податкової системи. Так, наприклад, ще досить не визначений термін “валовий дохід” для торговельних підприємств. В Законі України «про оподаткування прибутку підприємств». А це викликає труднощі при розрахунку податку на прибуток для цієї категорії підприємств. В цьому ж Законі відсутній чіткий перелік витрат, які відносяться на валові витрати (або собівартість продукції) в відповідності до прийнятого в 1997 році Закону України “Про зміни та доповнення до Закону України про оподаткування прибутку підприємств” та введення відповідних нових стандартів по бухгалтерському обліку та інше.

3. Норми та нормативи. До них відносяться ставки податків, обмеження їх по окремим податкам або навпаки пільги, які надаються. Визначення їх належить до компетенції:

• Верховній Раді України – визначення ставок оподаткування прибутку підприємств, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та інше;

• Президенту України. Вони мають тимчасовий характер до часу визнання або прийняття відповідного закону Верховною Радою України - наприклад неоподатковуваний мінімум доходів громадян України.

• Уряд України - визначення ставок мита при переміщенні вантажів та товарів через митний кордон України;

• Місцеві органи самоврядування. Перелік місцевих зборів, податків та обов’язкових платежів визначається Законом України “Про систему оподаткування” та подальшими законами України про їх зміну та доповнення, які були прийняті в 1997 році і далі. Централізовано в Україні також встановлюється й розмір або максимальна ставка оподаткування, але кінцеві ставки визначаються місцевими органами влади - наприклад розмір єдиного податку, ринкового збору, вартість ліцензій на право торгівлі та інше.

4. Показники діяльності підприємства. До них відносяться всі показники, які характеризують не тільки стан підприємства та динаміку його розвитку, а й показники по напрямкам діяльності. До показників стану підприємства відносять:

- які характеризують матеріально – технічну базу підприємства (основні фонди, обладнання та інше). Ці показники є по суті інформацією для визначення вартості майна підприємства, визначення земельної площі та інше;

- які характеризують ресурсний потенціал підприємства в вигляді матеріальної частини (отримана сировина, матеріали, виробничі запаси підприємства, напівфабрикати та інше), трудова частина (кількість працюючих та їх заробітна плата, інші доходи, система стимулювання праці та інше), фінансова частина (доходи підприємства, кредитні ресурси та інше).

• які характеризують виробничу діяльність підприємства:

• обсяги діяльності в тому числі випуск валової, чистої та реалізованої продукції, та інше;

• обсяг наданих послуг;

• обсяг виконаних робіт.

• вони характеризують фінансову діяльність, в тому числі проведення фінансових операцій з цінними паперами, їх випуск, приріст капіталу, розподіл прибутку підприємства та інше;

• які характеризують господарську діяльність. До неї відносяться роботи, які не є головними напрямками діяльності:

• проведення додаткових ремонтних робіт;

• надання послуг та інше.

5. Планові орієнтири стратегічного розвитку підприємств. Вони являють собою показники діяльності підприємства в майбутньому. Це економічні та фінансові орієнтири розвитку підприємства в майбутньому до досягнення яких воно спрямовує. Ці показники мають узагальнений характер й розробляються головним чином тільки по основним напрямкам діяльності підприємства.