3.1.4. Опіковий шок

Опіковий шок розвивається , якщо поверхневим опіком пошкоджено від 10 до 20 % площі тіла людини та глибоким опіком пошкоджено від 5 до 10 % площі тіла. Його можна розглядати як різновид травматичного гіповолемічного шоку. Вихід рідини із судинного русла до інтерстиційного простору відбувається протягом 1218 годин, тому зниження АТ настає не відразу після травми . Шок може тривати до 4872 годин. Він характеризується втратою великої кількості плазми крові і токсичною дією продуктів розпаду тканин.

Ступень опікового шоку залежить від поширеності ураження: якщо загальна площа опікової поверхні менше 20 %, розвивається легкий опіковий шок, якщо 20 60 % поверхні ––тяжкий, якщо 60 % в більше ––надзвичайно тяжкий шок [1].

Клінічна картина : психомоторні порушення, частий пульс 90 100120 в хв., зниження АТ. Низька температура тіла, олігурія менше як 20 мл/год. , потім анурія, задишка, спрага, нудота, блювання, шлунковокишкова кровотеча.

Інтенсивна терапія.

1. У перші 24 години проводять інфузію кристалоїдів  розчини Рінгерлактат, натрію хлориду, 5 % розчин глюкози.

2. Через 24 год. вводять колоїдні розчини  плазму протягом 8 годин.

3. Для нормалізації функції нирок після поповнення об'єму, вводять еуфілін, осмодіуретики (манітол).;

4. Вводять гепарин для профілактики тромбоутворення;

5. Симптоматична терапія.

Критеріями ефективності виведення із опікового шоку є: відновлення адекватної свідомості, збільшення діурезу, підвищення температури [6].

Тромбоемболія легеневої артерії / тела /

Тромбоемболія легеневої артерії є ускладненням різних патологічних станів і часто є причиною смерті терапевтичних і хірургічних хворих.

Чинники ризику виникнення ТЕЛА:

 тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок і таза;

 операції на органах черевної порожнини і таза;

 тривала іммобілізація, особливо у людей похилого і старечного віку;

• серцевосудинні захворювання (особливо порушення ритму серця);

• вагітність і пологи..

За характером перебігу розрізняють блискавичну (основні симптоми виникають протягом кількох хвилин); гостру (розвивається впродовж годин); підгостру (розвивається протягом днів) і рецидивуючу форми ТЕЛА.

Клінічна картина блискавичної форми ТЕЛА : хворий збу­джений внаслідок страху смерті і коронарного болю, зростає задишка, кашель, ціаноз (особливо верхньої половини тіла. Приблизно у 20 % хворих виникає фібриляція шлуночків та асистолія, в усіх інших випадках — тахі- або брадикардія, аритмія, ритм галопу, значне підвищення ЦВТ з набряканням шийних вен.

У діагностиці інших видів ТЕЛА певне значення мають лабораторні та інструментальні методи дослідження.

Інтенсивна терапія.

Основне завдання  усунення загрози смерті.

1. Якщо настає клінічна смерть  проводять серцеволегеневу реанімацію.

2. Антикоагулянтна, тромболітична терапія [6].

Класифікація плазмазамінників за функціональними групами

Гемодинамічні інфузійні розчини
Препарати декстрану
А) середнемолекулярні:  поліглюкин	Б) низкомолекурярні:  реополіглюкін  реосорбілакт (Україна)
Препарати желатину:  желатиноль  плазможель	Препарати оксіетилкрахмалу:  рефортан  інфукол  рефордез новофарм (Україна)
Дезінтоксикаційні
 неогемодез
Для парентерального живлення
А) білкові гідролізати:  гидролізін  амінопептид Б) жирові емульсії  ліпофундин  інтраліпід  ліповеноз	В) амінокислотні суміші:  поліамін  аміносол  аміноплазмальГЕПА Г) розчини глюкози  5% , 10 %  глюкостеріл
Коректори водноелектролітного балансу
Сольові розчини  ізотонічний розчин натрію хлориду розчин Рингера  розчин Рінгералактат  асесоль  дисоль	Осмодіуретики  манітол
Коректори кислотнеосновного стану  лактасол  трисамін
Кровозамінники з функцією переносу кисню  перфторан

Електротравма

Електротравма — патологічний стан, обумовлений дією на постраждалого електричного струму .

Причинами електротравми є недотримання правил техніки безпеки при роботі з електроприладами, їх несправність, обрив електродріту, а у дітей — недогляд дорослих.

Електричний струм поширюється в тілі людини від місця входу до місця виходу утворюючи так звану “петлю струму”. Нижня петля (від ноги до нозі) менш небезпечна, чим верхня (від руки до руки). Самою небезпечною вважається повна петля, яка захоплює дві руки і дві ноги, тому що при цьому струм обов'язково пройде через серце і може порушити його діяльність.

Тяжкість електротравми залежить від фізичних параметрів струму, фізіологічного стану організму (якщо у людини є поранення, він хворий на діабет, серцеві захворювання  він більш постраждає) й особливостей зовнішнього середовища. Струм низької напруги (127—220 В) небезпечніше, ніж струм високої напруги, тому що частіше викликає фібриляцію шлуночків серця. Небезпека електротравми зростає при перегріванні організму, а підвищена вологість повітря сприяє виникненню дугового контакту  вольтовій дуги, що утвориться при напрузі більш 1000 В.

У залежності від загального стану потерпілих виділяють 4 ступеня тяжкості електротравми:

I ступінь – судорожне скорочення м'язів без утрати свідомості;

II  скорочення м'язів із утратою свідомості;

III  судорожне скорочення м'язів із утратою свідомості та серцевими або легеневими порушеннями;

IY  клінічна смерть.

Суб'єктивні відчуття при електротравмі різноманітні — від легкого поштовху до пекучого болю, судорожного скорочення м'язів, тремтіння. Після припинення дії струму потерпілий відчуває утому, переляк, тяжкість у всьому тілі, гноблення або збудження.

При легкій (I -II ) ступеня поразки ці явища проходять протягом 1-2 тижнів. При важкій поразці спостерігаються стійкі зміни серцево-судинної системи, до інфаркту міокарда. Хворим потрібна тривала інтенсивна терапія.

Місцева поразка тканин виявляється електроопіками, що утворяться в місцях входу і виходу струму, де електрична енергія переходить у теплову. Чим вище напруга, тим тяжкі опіки.

Невідкладна долікарська допомога:

• швидке звільнення від дії струму. Самим простім способом є розмикання електричного ланцюга рубильником або вимикачем. При неможливості або неефективності цих мір необхідно роз'єднати електроланцюг іншими способами.

При цьому приймаються спеціальні міри, щоб під напругу не потрапила людини, що робить допомогу. Треба користуватися яким-небудь сухим предметом, що не проводить електричний струм, наприклад ціпком, мотузкою, щільним папером і т.д. Ізоляцію рятувальника від землі забезпечують підкладені під ноги сухі дошки, гумові вироби і т. ін. При відсутності зазначених предметів рекомендується перерубати або перерізати дроти (кожний окремо) інструментами із сухою дерев'яною ручкою. Відтягнути за одяг потерпілого від місця події;

• при наданні допомоги потерпілому від впливу електричного струму напругою понад 1000 В необхідно попередньо надягти гумове взуття (боти, чоботи), рукавички і діяти ізолюючою штангою;

• потерпілим з II-IV ступенем електротравми негайно після ) усування впливу струму безпосередньо на місці події починають проведення реанімаційних заходів [1].

Ураження блискавкою

Особливий вид електротравми  ураження атмосферною електрикою, блискавкою. Блискавка має розряд електричного струму потужністю до 10 мільйонів Ватт. Частіше страждають люді, що знаходяться під час грози поблизу електрообладнання, що працює  телевізора і радіоприймача, ті, що розмовляють телефоном і т. ін. У потерпілих на шкірних покривах визначаються так називані знаки блискавки, що мають вигляд деревоподібних смуг. Потерпілий непритомніє, у нього може бути рухове збудження, клонічні судоми порушення зору і слуху і настає смерть.

Невідкладна долікарська допомога :

• Проведення реанімаційних заходів.

Інтенсивна терапія при ураженні електрострумом.

Якщо постраждалі в стані тяжкого шоку: АТ до 70/4050/0 мм рт. ст, тахікардія до 120140 в хв. :

1. Інфузійна терапія вводять поліглюкін, кристалоїди, плазму, з доданням глюкокортикоїдів протягом 2448 годин.

2. Оксигенотерапія.

3. Вводять антиаритмічні препарати [1].

Алгоритм надання невідкладної долікарської допомоги при гіпертонічному кризі

Клінічна картина

1. Гіпертонічний кардіальний криз  гостра лівошлуночкова недостатність при підвищенні АТ >220/120 мм рт ст з переходом у набряк легень.

2. Церебрально  гіпертонічна енцефалопатія  перерозтягування внутрішньочерепних вен: головний біль, підвищення АТ, нудота, блювання.

3. Церебральний ішемічний криз  вогнищеві неврологічні порушення.

Алгоритм надання допомоги:

1. Горизонтальне положення з піднятим на 2030⁰ головним кінцем.

2. Забезпечити вільний доступ повітря.

3. Відвертаючи процедури: гірчичники на потилицю або литкові м'язи;

4. Крапають 5 10 крапель фармадіпину під язик хворому.

5. Госпіталізація .